ДЖЕНТІЛЕ (GENTILE) ДЖОВАННІ
(1875-1944) - італ. філософ-неогеґельянець, проф. Римського ун-ту, разом з Кроче — один з головних представників актуалізму. Обґрунтовував "тотальне" підкорення особистості державі. На початку своєї політичної діяльності був ідеологом італ. лібералізму, пізніше поділяв погляди фашизму.
Реформуючи Геґелеву діалектику з позицій, наближених до фіхтеанства, Д. усунув із вчення нім. філософа природу та об'єктивну ідею. Д. визнавав єдину реальність - Актуальний мислений процес. Реальність — це Акт (звідси назва філософської системи - актуалізм), або "мисль мисляча", мисль як творчий процес, що здійснюється. Матеріальний світ — це лише ілюзія, оскільки він є "мисль помислена", тобто здійснена, минула, як вичерпаний, і тому абстрактний процес.
Матеріальний світ у такій формі не існує, оскільки реальність є лише Акт, "актуальна мисль", яка творить усе суще і саму себе, якій ніщо не передує, яка не об'єктивується, вільна й неозначена. "Мисль мисляча", як єдина, нескінченна категорія, що розвивається, Акт - це сфера діалектики. "Мисль помислена" як мертвий, нетворчий елемент, ілюзія досліджується формальною логікою, нескінченною множинністю категорій.
М. Д. Решетник
ДИСКУРС
(франц. discours, від пізньолат. discursus - розмірковування, довід, аргумент) - одне з понять структурально-семіотичних досліджень літератури, яке найважче піддається чіткій дефініції. На його багатозначність вплинули принципово відмінні предмети дослідження лінгвістики та мовознавства, які й спричинили різне його тлумачення. Запроваджене і детально розроблене в роботах М. Фуко, теоретично обґрунтоване в працях Ж. Дерріда.
О. П. Варениця
ДІАЛЕКТИЧНА ТЕОЛОГІЯ
Напрямок в європейській протестантській теології 1-ї пол. XX ст., близький до філософії екзистенціалізму, що робить його дотичним до екзистенційної філософи. Ідеї Д. т. представлені іменами К. Варта, П. Паліха, Р. Бульмана, Е. Брунера та ін. Друкований орган Д. т. - "Zwischen den Zeiten" ("Між епохами"). Програма напрямку сформульована в праці Варта "Тлумачення на послання апостола Павла до римлян" (1919). Д. т. виходить із принципової неможливості визначити зміст віри через теологічну чи культову традицію релігійної свідомості. "Релігія" взагалі є ущербною через постійні спроби формулювати сформульоване, зокрема уявити не уявлюваного Бога. Релігія, з точки зору Д. т. — ілюзія отримання під виглядом власного містифікованого образу нібито справжнього образу Божого. Основою Д. т. є утвердження віри в абсолютно трансцендентного ("замежового" щодо усього людського) Бога. Бог — це "цілком Інше", непредметне (джерело кризи будь-якої предметності). Д. т. продовжує лінію Лютера в його тлумаченні Бога як гніву, що є єдиним способом вияву Його милості, Його немислимості як єдиного способу мислити Його; людина вступає в стосунки з Богом лише на межі свого власного буття. Це поворот до Кальвінової ідеї "замежовості Божественної величі".
І. В. Бичко
ДІАЛЕКТИЧНОГО ТА ІСТОРИЧНОГО МАТЕРІАЛІЗМУ ФІЛОСОФІЯ
(діамат та істмат) - офіційна назва тоталітарної філософії СРСР (див. вступну статтю до розділу).
ДІАЛОГІЗМ
діалогу філософія - див. Філософія діалогу.
ÉRANCE
Одне з ключових понять сучасної франц. філософії, покликане стати засобом руйнування структури метафізики. Автором терміну є Ж. Дерріда, котрий, доводячи примат письма над усним мовленням, ставить за мету відмову від тлумачення трансцендентального як тієї категорії, що позначає межу між буттям та сущим, - для позначення даної відмінності Дерріда і використовує D. Він постійно підкреслює, що розрізнення (D.) - це систематичне породження відмінностей. Розрізнення чимось споріднене з Геґелевим зняттям протилежностей у процесі диференціації, в результаті чого й відбувається перетворення знаку, який позначає те чи інше явище, на його "відбиток".
Для розуміння сутності поняття необхідно звернутися до етимології дієслова "розрізняти", котрий, з одного боку, позначає розрізнення як відмінність, нерівність, різницю; а з іншого - відображає втручання запізнення, інтервалу опросторовлення (espacement) та очасовлення (temporalisation), який відкладає на "потім" те, що заперечується саме зараз - позначає можливе, котре в теперішній час є неможливим. Отже, найменування D. надається тотожності, котра не є ідентичною сама собі. Літера "а" в середині слова "D." пишеться, читається, але не чується, позаяк це "німотне а" - â muet, тобто відбувається "німотне втручання" написаного знаку в мову. Дерріда неодноразово вказує, що кожне означуване може бути також і означальним, тобто воно не закріплене жорстко за будь-якою лінгвістичною реальністю, тому щоб пояснити, що означає той чи той знак, необхідно вводити паралельну систему означальних. Дерріда підкреслює, що D. не є ні субстанцією, ні вихідним абсолютом, який є засадовим стосовно всього сущого та існуючого. Відбиток, окреслений літерою "а", показує неадекватність феноменологічного та трансцендентального мовлення, в якому замикається вся філософія, ґрунтована на логоцентризмі та метафізиці присутності
Важливим є розуміння різниці між différence (відрізнення) та D. (розрізнення), оскільки різниця між "е" та "а" є чисто графічною, вона не може бути почутою, а лише написаною або прочитаною, вона може функціонувати тільки в системі фонетичного письма, в мові та граматиці, що історично пов'язана з фонетичним письмом, а також в культурі, яка також нерозривно поєднана з фонетичною писемністю. Саме панування в західній культурі фонетичного письма є головною причиною метафізики, бо в ньому письмі міститься комплекс метафізичних проблем співвідношення літери та звуку, духовного і тілесного, зовнішнього та внутрішнього, означального і означуваного. Традиційно у фонетичному письмі знак розуміється як дихотомія літери та звуку, фонетичних і нефонетичних складових. Для Дерріда слово та думка, слово і смисл не можуть збігатися, адже те, що позначається, ніколи не є "наявним" (presence) в знаку, не є присутнім у ньому, знак не існував би без необхідності заміщення якого-небудь предмета, а сенс смислу є нічим іншим, як безкінечним утриманням на увазі. Це означає, що не існує чистої або суто фонетичної писемності, оскільки вона може функціонувати лише шляхом включення в себе нефонетичних "знаків" (пунктуації, розривів між словами та літерами та ін.). Та різниця, яку виявляють фонеми, надає їм можливість бути зрозумілими, почутими, але сама залишається непочутою.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДЖЕНТІЛЕ (GENTILE) ДЖОВАННІ“ на сторінці 1. Приємного читання.
