ГРИГОРІЙ НІССЬКИЙ
(бл. 335 -бл. 394) - проникливий метафізик, що перевищував своїх колег по каппадокійському гуртку сміливістю і глибиною філософського умогляду; патетичний містик, який став джерелом натхнення для середньовічних містиків.
Г. - молодший брат Василя Великого. На релігійний шлях став під впливом старшої сестри Макрини. Освіту отримав на батьківщині, досконало володів античною філософією, піддав радикальному переосмисленню її концепції - як стоїчні, так і платонічні - з позиції Одкровення. Володів мистецтвом риторики. Не планував пов'язувати своє життя з церковною діяльністю, але заради підтримки брата Василя — єпископа Кесарійського, що вів у ті часи запеклу боротьбу з аріанами, погодився прийняти сан єпископа міста Ніси. Хоча Г. був впливовою людиною, але церковна кар'єра його не була гладкою. У 385 він полишає кафедру і обирає шлях ченця. Після смерті Василя Великого посів провідне місце у східно-християнській церкві, мав потужний вплив на її розвиток.
Теоретичний здобуток містить декілька догматичних трактатів, а також "Листи", "Гомілії" тощо. Основоположними працями вважають: теолого-філософську антропологію "Про устроєніє людини", що містить глибокі і оригінальні роздуми, на які надихало богослова не тільки Святе Письмо, але й твори Платона, Плотіна, Орігена; "Про душу і воскресіння" - діалог між Г. і вмираючою сестрою Макриною; "Гомілії на Пісню Пісень" - напучування, поради проповідника для усвідомлення Священних Текстів; твір "Життя Мойсея", присвячений чернечій духовності, за допомогою якої намагався внести містичний зміст у життя громад, що були створені за життя Василем Великим.
Бог і Богопізнання; світ і творіння; людина, її призначення і порятунок - деякі з питань, що вирішує наймолодший з світил Каппадокії. Проблему Трійці Г. Н. розв'язує в річищі платонівської діалектики, проте (на відміну від античної субординаційно-ієрархійної традиції), в християнській світоглядній системі логіка відкриває не тільки єдиного Бога, але Єдиного в трьох ликах (іпостасях) і як Абсолютну Особистість. "Ти Єдиний, доки існуєш як Трійця, і навпаки, Ти - Трійця, доки існуєш як Єдиний" Г. твердив, що всі три лики (іпостасі) троїчності є самототожною відмінністю і самовідмінною тотожністю.
Бог — Першооснова сущого, але відносно Нього не існує будь-яке "поза". Звідси, за Г. Н., з одного боку, Бог не є об'єктом пізнання, бо поняття безсилі вмістити Його в собі: "Всякое понятие, сформированное рассудком с целью постигнуть и объять Божественную природу, достигает лишь того, что вместо познания Бога создает Его идол" ("Життя Мойсея"). З іншого боку, перебуваючи "у Його руці", ми можемо пізнати Його тільки тоді, коли Він Сам добровільно налагоджує відносини з нами за допомогою Слова, де Один звертається до іншого. Отже, пізнання Бога є незнання, за допомогою якого особистість прямує за межі чуттєвого і умоосяжного. Бог тим більш непізнаваний, чим більш пізнається. "Настоящее знание Того, кого взыскует (дух), и его истинное видение состоит в признании того, что Он незрим и словно пеленой мрака отделен от всего своей непостижимостью ".
Створення світу, за Г. Н., є тимчасовим розгортанням позачасового акту Божества. Нематеріальні стихії, спікаючись у потік, створюють матеріальний світ, покладаючи початок природному процесу. Людина перевищує останній, не вміщуючись, випадає з його чисто природної контекстуальності. Людина постає як втілення всеєдності. Вона "велика і гідна істота". Її велич — у розумності і свободі. Проте, вона лише "подоба Бога", що робить її незахищеною від гріха. Вихід людини зі стану, обтяженого гріхом, можливий як порятунок. Це вимагає від людини очищення за допомогою Бога. Жертвою очищення є Христос, в якому поєднані божественна і людська природи. Як Бог Він - Вчитель і Приклад, що володіє надлишком сили. Як Людина - Він повідомляє її людям. Приймаючи смерть, Він надолужує людський гріх, повертаючись у безсмертя. Через Христа рятується вся людська природа. І по очищенні й відновленні всього Бог буде "все у всьому". У "Великому оповіщеному слові" підкреслюється: "...Он приблизился к смерти вплоть до соединения с нашим ничтожеством и сообщил нашей природе через посредство Своего собственного тела начало воскресения, воскресения всего человека Своею силой".
Духовним сходженням людини відбувається очищення в ній образу Бога, перетворення його на дійсне відображення подоби -причастя. Духовне життя містить у собі три елементи, що належать філософії: це етика, що сприяє очищенню; фізика, що вчить, як долати ілюзорність світу почуттів, розпізнаючи в останньому символ і теофанію; і метафізика, що допомагає дістатись трансцендентності Божества. Твердження, що людина володіє здатністю до оновлення для подальшого досягнення нескінченності, і є тим основним здобутком, який Г. Н. вніс у розвиток християнської теології і філософського знання.
ГРИГОРІЙ ПАЛАМА
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГРИГОРІЙ НІССЬКИЙ“ на сторінці 1. Приємного читання.
