ДЖИВА
(санскр. букв. - жива істота) - ключова категорія філософії джайнізму, що висловлює живі таттви. Д. — сутності живого, або живі субстанції - души (духи), носії свідомості. Розподіляються на ті, що досягли звільнення, або довершенні (мукта), та на ті, що лишаються залежними від карми. У довершеному стані Д. має цілковиту свободу керувати власним буттям і досягає кевали-джняни та нірвани, або мокши. А в недовершеному, сенс якого полягає в кармінній залежності від адживи, Д. зазнає страждань. Залежні Д. також поділяються на ті, що спроможні до самостійного руху, та на пасивно-нерухомі. Останні мають найбільш недовершені тіла та лише відчуття дотику (наприклад, рослини). Наступними за рівнем є Д., що мають відчуття дотику та смаку (наприклад, молюски). Більш розвиненими є тіла тих Д., що мають відчуття дотику, смаку, нюху (наприклад, мурахи). Далі за рівнем розвитку розташовані Д., що мають почуття дотику, смаку, нюху і зору (наприклад, бджоли). Найбільш розвиненими серед залежних Д. є ті, що мають відчуття дотику, смаку, нюху, зору і слуху (зокрема і люди). Д. в людині усвідомлює подане у сприйнятті, пізнає речі, страждає та насолоджується, має світоставлення. Вона вічна і разом із тим здатна до змін. Існування душі можливо довести самоусвідомленням. Вона не має власної форми, але набуває форму тіл, у яких живе, неначе світло. Д. є протяжною таттвою, але ця протяжність є специфічною, адже душа здатна до присутності. Тобто координати її просторово-часової присутності можуть співпадати з розташуванням іншої Д. та адживи. Свідомість - істотна властивість Д., що відображає міру її залежності; відповідно, довершена Д, — носій абсолютної свідомості.
ЗАКОН ВЗАЄМОЗАЛЕЖНОГО ВИНИКНЕННЯ
Фундаментальне для філософи буддизму пояснення кола причинно-наслідкового зв'язку, що обумовлює істинність Першої та Другої Шляхетних Істин Буддизму. Інша назва з. в. в., - Колесо Буття. У ньому виокремлено дванадцять причинно-наслідкових зв'язків, послідовність наведення яких не має принципового значення, адже кожний обумовлює решту, і навзаєм обумовлений усіма іншими: антарабхава - проміжок між смертю та новим народженням обумовлює, тобто небачення, неусвідомлення та нерозуміння Чотирьох Шляхетних Істин, невірне тлумачення власного єства й навколишньої дійсності; авідья викликає самскари, тобто несвідомі прагнення та потяги, жагу нового народження; самскари спричиняють віджняни, тобто нове народження, появу нової, ще неоформленої, свідомості; віджняна (свідомість) обумовлює формування нами-рупи, тобто імені й індивідуальної форми свідомості, психофізичних властивостей людського єства; нама-рупа спричиняє виникнення шести органів, або здатностей від чуттєвого сприйняття (шостою індрією визначено розум, що є органом умосяжного сприйняття); здатності відчуттєвого сприйняття спричиняють спаріпу, тобто контакт з розташованими у навколишньому середовищі об'єктами; спарша викликає ведану, тобто відчуття приємного, неприємного або нейтрального; відчуття приємного обумовлює появу потягів, пристрастей (трішну), а відчуття неприємного спричиняє відразу; потяг і відраза спричиняють упадану, тобто появу залежностей і вподобань; упадана визначає сутність Життя як сансаричного буття (бгави); бгава обумовлює джаті тобто нове народження; джаті спричиняє джалу-марану, тобто старість і смерть. Попри те, що страждання супроводжує усі прояви буття і виглядає його неодмінною складовою, воно може бути знищеним завдяки зникненню його причин.
ІНЬ—ЯН
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДЖИВА“ на сторінці 1. Приємного читання.
