МАН (MAN) ПОЛЬ ДЕ
(1919-1983) - амер. філософ і літературознавець, представник постструктуралізму. Засновник та один із найвпливовіших діячів Бєльської школи деконструкції. Освіту отримав у Брюссельському вільному ун-ті, доктор філософії Гарвардського ун-ту (1960); викладав в ун-ті Джона Гопкінса, а також у Цюріхському, Корнельському, Єльському ун-тах. Філософсько-літературні погляди сформувались під впливом Ф. Ніцше та Ж. Дерріда. Зазнав впливу з боку Батая, Бланшо, Гайдеґґера, Сартра, Башляра.
Дослідження М. сконцентровані навколо теорії літератури - міждисциплінарної галузі, в якій переплітаються лінгвістика, література та філософія. Він вважає, що деконструкція "має на меті виявити низку прихованих артикуляцій всередині монадичної цілісності".
Предмет його досліджень — риторика літературної критики. Ідея інтенційної риторики, розроблена в контексті теорії деконструкції, формується як реакція на риторичну спрямованість пізнього структуралізму, а також у зв'язку з переоцінкою принципів поезії романтизму. За М., романтична апологія символу, що, як правило, ототожнюється з ідеалістичним монізмом, приховує в собі помилку змішання символу та алегорії, якої припускаються і поети, і їхні критики. Саме алегорія, троп, третируваний романтиками, створює цілісність романтичного твору. Однак іронія романтиків підриває основу цілісності, в результаті чого вони віддають перевагу символу, а це є не що інше як спотворення прийому. Риторика в романтичній традиції втрачає нормативний або описовий характер.
Сучасна риторика, за М., - це водночас вчення про переконання та про тропи, розвінчання прийомів переконання. Центральним пунктом розробленої М. версії деконструкції є опис риторики як самоіронії, що міститься в ранніх творах Ніцше. Літературна критика також діє на риторичному рівні мови. Тому сучасна літературна критика зайнята переоцінкою письма, а не пов'язуванням його з його особливою спрямованістю. Ось чому критика знаходиться в кризі, а тлумачення літератури, які співставляють її із зовнішніми явищами, породжені прагненням уникнути кризи. В основі критики лежить переказ, який потребує майстерного читання й ґрунтується на принципі пропуску: усе незрозуміле пропускається. Взаємодія пропусків, які робить автор, критик і читач, протистоїть бажаному (оцінці) заради дійсного - тексту, який "збувається, саморуйнуючись".
Осн. твори: "Сліпота та осяяння" (1983), "Алегорії читання" (1979), "Риторика Романтизму" (1984), "Естетика ідеології" (1987).
О. П. Варениця
МАНГАЙМ КАРЛ
(1893-1947) - нім. філософ та соціолог. Один із засновників соціології знання та дослідників теорії ідеології. Історико-соціологічні дослідження М. вважаються класичними.
Життя та творчість М. поділяють на два періоди - "німецький" та "англійський". М. навчався в ун-тах Будапешта, Фрайбурга, Гайдельберґа, Парижа. Із 1925 - приват-доц. філософії Гайдельберзького ун-ту, з 1929 - проф. соціології й наукової економіки на кафедрі Ф. Оппенгеймера у Франкфуртському ун-ті. У 1933 М. емігрував до Великобританії, де почався другий, "англійський", період. Викладає соціологію в Лондонській школі економіці й політичної науки, з 1941 - в Ін-ті освіти при Лондонському ун-ті, де в 1945 став проф. педагогіки. Сприяв конституюванню соціології як навчальної дисципліни в Англії. Ініціатор і редактор "Міжнародної бібліотеки по соціології й соціальної реконструкції".
Осн. твори: "Проблема соціології пізнання" (1925), "Ідеологія та утопія" (1929). Найбільші публікації другого періоду - "Людина й суспільство в епоху перетворень" (1935), "Діагноз нашого часу: нариси воєнного періоду, написані соціологом" (1943).
У перший період М. займався методологічними проблемами інтерпретації "духовних утворень" (феноменів духовної культури), а також теорією пізнання (спочатку в річищі "філософії культури" і гносеологізму). Впродовж другого — здійснив соціологічний аналіз досвіду новітньої історії, пов'язаний з другою світовою війною. Досліджував соціально-політичні технології для захисту демократичних та суспільних цінностей.
М. розробляв власну філософсько-соціологічну методологію - соціологію пізнання або соціологію мислення ("Проблема соціології пізнання"). Специфічне завдання соціології знання - співвіднесення "духовних утворень" із соціальними позиціями їх носіїв.
Найвідомішою працею М. є книга "Ідеологія і утопія", що стала підсумком першого періоду його творчості. Якщо пануючий клас видає мисленнєву перспективу своєї ідеї за єдино істинну та намагається обґрунтувати її як таку теоретично, то в наявності, за М., -"духовне утворення", яке називається "ідеологією". Будь-яка ідеологія, на його думку, - це апологія устрою, що існує, теоретизовані погляди класу, який досяг панування та є зацікавленим у збереженні статус-кво.
М. розрізняє "часткову" й "тотальну" ідеологію. Поняття часткової ідеології вказує на феномен, який займає серединне положення між простою хибою й теоретично неправильно сконструйованою точкою зору. Його об'єктом є шари хибності на психологічному рівні, які постають як наслідок певної каузальної необхідності.
Тотальна ідеологія визначається на рівні розпаду онтологічних та логічних положень, пов'язаних із певним уявленням про світ і певним типом мислення, знищення однією партією іншої. Тут відбувається повна трансформація основ у світі, сутність якого міститься не лише в становленні, але й у деструкції.
"Ідеологіям" завжди протистоять "утопії" - як правило, недостатньо теоретизовані, емоційно забарвлені "духовні утворення", породжені свідомістю опозиційних, пригноблених класів, прошарків, груп, які прагнуть соціального реваншу. З приходом до влади раніше пригноблених прошарків "утопії" автоматично перетворюються в "ідеології".
М. виділяє чотири ідеально-типові форми утопічної свідомості: "оргіастичний хіліазм анабаптистів", "ліберально-гуманістична ідея", "консервативна ідея", "соціалістично-комуністична утопія".
Спираючись на тезу Маркса про залежність суспільної свідомості від суспільного буття та про соціальну обумовленість пізнання, М. вважав, що суспільне буття не зводиться лише до економічних відносин виробництва.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МАН (MAN) ПОЛЬ ДЕ“ на сторінці 1. Приємного читання.
