ВИШЕСЛАВЦЕВ БОРИС ПЕТРОВИЧ
(1877-1954) - філософ та соціальний психолог. Народився в Москві. Закінчив юридичний ф-т Московського ун-ту (учень П. Новгородцева). З 1922 - у вимушеній еміграції, викладав у Релігійно-філософській академії (Берлін) та Богословському ін-ті (Париж), був редактором вид-ва та співредактором журналу "Путь". Магістерська дисертація В. називалась "Етика Фіхте" (1914). Вже в цій книзі він звернувся до проблеми ірраціонального, вважаючи, що у Фіхте кантівське поняття трансцендентального набуло значення Абсолюту, до якого не можна застосовувати раціональні категорії. На думку В., основною антиномією філософії є антиномія раціонального та ірраціонального, її розв'язання може бути досягнуто подоланням раціоналізму, притаманного Фіхте і Геґелю.
Будуючи власну систему етики, В. вважав, що кожна людина подібна до Абсолюту. Тому пізнання світу, як і будь-яка людська дія в ньому, спирається на реляцію до Абсолютного, яке вище за антиномію раціонального та ірраціонального. Систему "нової етики" В. проголосив в "Етиці перетвореного Еросу" (1931), відгукуючись при цьому на багато запитань, поставлених тогочасними європейськими філософами (М.Шелером, Н.Гартманом, М. Гайдеґґером, З. Фройдом та ін.). Найбільш близьким він був до поглядів К. Юнґа з його "колективним несвідомим" і серйозним ставленням до проблем Бога і релігії. Основна теза праці, загострена проти Фройда, полягала в тому, що справжня сублімація можлива лише за наявності Абсолюту. Тому системи, в яких Абсолют заперечується, підміняють сублімацію "профанацією", тобто не тілесно-фізичне підіймають до духовного, а навпаки, духовне зводять до нижчого матеріально-фізіологічного рівня.
В. також досліджував філософему серця та її місце в релігійно-містичних і філософських вченнях ("Серце у християнській та індійській містиці", 1929). У праці "Вічне в російській філософії" (1955) він дав огляд основних проблем, які відрізняють і в той же час поєднують рос. філософію із світовою. Слід звернути увагу і на соціально-філософські (навіть скоріше соціально-психологічні) праці В. - "Криза індустріальної культури" (1953) та "Філософська мізерність марксизму" (1957), в яких робиться спроба філософського переосмислення методів психоаналізу (в юнгівській трактовці) і використання їх у такому перетвореному вигляді для аналізу соціальної дійсності та ідеологій.
"ВІХИ"
"Збірка статей про російську інтелігенцію" - видана в Москві в березні 1909 у вид-ві В. М. Сабліна, за ред. М. О. Гершензона, містила статті М.О.Бердяєва, С.М.Булгакова, М.О.Гершензона, А. С. Ізгоєва, Б. О. Кистяковського, П.Б. Струве, СЛ. Франка. Книга викликала величезний резонанс у рос. суспільстві - перше вид. вийшло накладом 3000 екз., протягом року з'явилося ще 4 перевид, і загальний наклад склав 16 тис, що було величезним для того часу. Фактично збірка стала своєрідним маніфестом певного духовного перелому, пов'язаного з поразкою 1-ї рос. революції і загальним переосмисленням суспільної цінності революціонаризму. Це був заклик - звернений у першу чергу до рос. інтелігенції — подолати безвідповідальність та нігілізм, які багато в чому сприяли розгортанню трагічного сценарію подій. Усвідомленню відповідальності і навіть провини за те, що сталось, а також сумлінному ставленню до подальшого розвитку суспільства, і зокрема, налагодженню активного співробітництва між владою та суспільством замість традиційного вже для Росії протистояння і недовіри, повинно було сприяти, на думку авторів збірки, відродження релігійної свідомості. Незважаючи на очевидні розбіжності між окремими авторами в розумінні характеру релігійного ставлення до життя, всіх їх об'єднувало, за виразом С. Франка, "утвердження першості внутрішньої духовної основи життя над її зовнішніми політичними формами", тобто відкидання будь-якого соціально-політичного утопізму та конструктивізму, не обґрунтованого культурно-релігійним вдосконаленням людини. Збірка відрізнялась глибоким філософським аналізом основних рис інтелігентського світогляду та особливостей культурно-історичного розвитку Росії і стала беззаперечною вершиною рос. філософської публіцистики. Генетично вона тісно пов'язана з двома іншими подібними книгами - "Проблеми ідеалізму" (1902) та "З глибини" (1918) - всі вони були справжніми віхами духовного розвитку мислячої інтелігенції, пов'язаної з рос. релігійно-філософським відродженням поч. XX ст. Бердяєв, Булгаков, Струве і Франк були серед авторів усіх трьох збірок.
"ВОПРОСЫ ФИЛОСОФИИ"
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВИШЕСЛАВЦЕВ БОРИС ПЕТРОВИЧ“ на сторінці 1. Приємного читання.
