"СВІТ ЯК ВОЛЯ І УЯВЛЕННЯ"
("Die Welt als Wffle und Vorstellung", Bd. 1-2, 1819-44) - головна праця видатного нім. філософа А. Шопенгауера. Осн. її пафос закладено в руссоїстському епіграфі: "Вийди із дитинства, друже, прокинься!". Подібно до того, як Канта від догматичного сну розбудив Юм, так Шопенгауеру допомогли підняти "покривало Майї" Веданта, Платон і Кант. Особливо він вдячний Канту за те, що той найбільш повно і всебічно розкрив структуру і механізм філософської самосвідомості і окреслив фундаментальну проблему, яка повинна була стати основним предметом і основною метою нового філософування. Темою нової некласичної філософії стала кантівська річ у собі Кантівське вчення про трансцендентальну єдність самосвідомості Шопенгауер звів до єдиного "закону достатньої підстави". Суб'єкт і об'єкт розглядаються ним як взаємопов'язані співвідносні моменти, які становлять світ як "уявлення", що обумовлено законом "достатньої підстави". Але в уявному мисленні світ дається не таким, яким він є насправді. Справжній світ для "уявного" мислення є річ у собі, сліпа безосновна "воля", яка дробиться в нескінченній багатоманітності "об'єктивацій". Кожній об'єктивації властиве прагнення до абсолютного панування, що виражається в безперервній війні "усіх проти усіх". У той же час численні об'єктивації волі існують і як ієрархічна цілісність, в якій відображається ієрархія ідей (у платонівському розумінні) - адекватних об'єктивацій волі. Таким чином, річ у собі, яка не може бути актуалізована попередньою догматичною філософією, що виходила або від суб'єкта, або від об'єкта, або від суб'єктно-об'єктної єдності, детермінує шопенгаурівську "волю до життя", яка знімає "покривало Майї" (чи то Ізіди) і, тим самим, робить річ у собі річчю для себе. Кантівська річ у собі стає "реальним об'єктом" у філософії Шопенгауера. І тут він віддає належне матеріалізму. "Найпослідовнішим і здатним до більш далекого розвитку є об'єктивний прийом, який виступає чистим матеріалізмом". Однак найбільшим недоліком матеріалізму є те, "що він виходить із об'єктивного, стверджує об'єктивне як крайню основу. Тоді як у дійсності усе об'єктивне як таке, безсумнівно, обумовлюється суб'єктом пізнання, а з відстороненням суб'єкта воно - об'єктивне — також цілком зникає". Вищим ступенем об'єктивацій волі є людина, яка наділена розумовим пізнанням. Кожний індивід, що пізнає, усвідомлює себе всією волею до життя, усі ж інші індивіди існують у його уяві як дещо залежне від його сутності, що служить джерелом безмежного егоїзму людини.
Звернення до волі, як до засобу подолання уяви, розглядається Шопенгауером як умова зародження нової метафізики, далекої від фізики, яка не допомагає відповісти на питання "Що я можу знати? (і служить тим самим просвітництву, досвіду), а є самодостатнім філософуванням нового Неофіта, Творця, Генія.
А. І. Трубенко
СВІТ ЯК ВОЛЯ
У філософії А. Шопенгауера - світ, що розглядається з погляду рушійного абсолютного начала - волі, як її об'єктивація, прояв, витвір. "Світ, з одного боку, є уявлення, з іншого - воля. Реальність же, яка була б ні тим і не іншим, а об'єктом у собі (на що, на жаль, вже у Канта переродилась його річ у собі), таке буття - це вигадка, і припущення її є блукаючим вогником філософії".
СВІТ ЯК УЯВЛЕННЯ
Вихідний пункт філософської концепції А Шопенгауера — світ об'єктивованих волею явищ, предметів; реальна дійсність, яка існує відповідно до закону достатньої підстави у чотирьох модифікаціях.
СПЕНСЕР (SPENCER) ГЕРБЕРТ
(1820-1903) - англ. філософ-позитивіст, психолог і соціолог, головний представник еволюціонізму, який був поширений у 2-й пол. XIX ст. С. вирізнявся надзвичайною ерудицією і працездатністю. Його творчий спадок величезний. Вже в "Соціальній статиці" (1850) ідею органічного розвитку С. застосовує до суспільного прогресу; невдовзі ідея прогресу замінюється специфічним розумінням еволюції - "Ідея еволюції" (1852). У праці "Прогрес, його закон та причина" (1857) С. доходить висновку про загальний характер еволюції. Нарешті, у 1862-96 було опубліковано фундаментальне десятитомне дослідження, задумане як енциклопедичний синтез усіх наук на принципах еволюціонізму. "Основні начала" (1862), "Основи біології" (1864-67), "Основи психології" (1870-72), "Основи соціології" (1876-96), "Основи етики" (1879-93). С. також є автором досить відомих праць: "Виховання розумове, моральне та фізичне", "Досліди наукові, політичні та філософські", "Соціологія як предмет вивчення", посмертно опублікована "Автобіографія".
За С, філософія є цілісне і однорідне знання, що ґрунтується на конкретних науках і досягло універсальної єдності - вищого рівня пізнання закону, який осягає світ. Таким законом є закон розвитку або еволюція. Розвиток здійснюється за законом збереження сили і речовини (матерії) і являє собою концентрацію, накопичення речовини (інтеграція), при одночасному розсіюванні руху (дисипація). При цьому розвиток іде від відносно невизначеної, незв'язної однорідності (гомогенності), до конкретної, визначеної, зв'язної різнорідності (гетерогенності). Зворотним боком будь-якого розвитку, прогресу, є руйнування, розпад (дисолюція), що відповідає регресу. Вона полягає в поглинанні, абсорбції руху і розпаді (дезінтеграції) на складові частини відповідних утворень. Оскільки у Всесвіті панують антагоністичні сили, то він повинен вічно слідувати цьому ритму розвитку та руйнування, прогресу та регресу.
Таким чином, дані процеси не нескінченні — розвиток, еволюція має свою межу, яку не може перейти (рівновага системи). Але у випадку порушення рівноваги починається розпад системи, який із часом переходить до нового еволюційного процесу. Отже, усе суще проходить через такий цикл - розвиток і розпад. За С, існує три види еволюційного процесу: неорганічний, органічний і надорганічний.
С. також розв'язує проблему класифікації наук, намагаючись усунути недоліки Контової системи. Всупереч О. Конту, С. вирізняє з біології психологію, безпосередньо за нею ставить соціологію, оскільки соціальні факти є залежнішими від психічних, а не біологічних властивостей людей. С. змінює лінійний порядок О. Конта груповим, вирізнивши три групи наук: абстрактні (логіка, математика), абстрактно-конкретні (механіка, фізика, хімія і т. д.) і конкретні (астрономія, геологія, біологія, психологія, соціологія і т. д.), зберігаючи при цьому ключовий принцип - сходження від абстрактного до конкретного. Ідеї еволюціонізму С. вводить в біологію, психологію, етику і соціологію. С. відомий як філософ-енциклопедист.
ТАЙХМЮЛЛЕР ҐУСТАВ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „"СВІТ ЯК ВОЛЯ І УЯВЛЕННЯ"“ на сторінці 1. Приємного читання.
