ІМАНЕНТНА ФІЛОСОФІЯ
Філософський напрям, який ототожнює буття, реальність, що пізнається, зі змістом свідомості, і заперечує існування незалежної від свідомості дійсності. До цього напряму належали такі нім. філософи, як В.Шуппе (обґрунтував основні ідеї І. ф.), Р. Шуберт-Зольдерн, М. Кауфман, І. Ремке та ін. У дусі вчення /. Канта І. ф. вважає, що предметний світ не існує об'єктивно, він конструюється свідомістю, але, на відміну від Канта (і зближуючись з основною тенденцією неокантіанства), вона заперечує існування "речі в собі", тобто об'єктивної реальності. Оскільки з погляду І. ф. все те, що пізнається, перебуває у сфері свідомості, тобто іманентне йому, зміст свідомості стає єдиною реальністю; світ внутрішній і світ зовнішній, суб'єкт і об'єкт - це лише дві сфери, якими "володіє" душа, це два боки "Я", свідомості. І. ф. продовжує вчення Авенаріуса про інтроєкцію та емпіріокритичну принципову координацію (про нерозривну єдність суб'єкта і об'єкта). Для того, щоб позбутись соліпсизму, І. ф. визнає існування інших "Я" (хоча з погляду І. ф. забороняється стверджувати про щось позамежове щодо нашої свідомості). Частина прибічників І. ф. постулюють родову або всезагальну свідомість, що слугує критерієм об'єктивності істини. Ідея всезагальності породжує нові труднощі, які деякі представники І. ф. прагнуть подолати, трактуючи цю свідомість як "божественну". Однак визнання Бога і теологічні висновки вимагають, у свою чергу, перегляду усієї концепції І. ф.
Для соціальних поглядів І. ф. характерні: заперечення об'єктивно-необхідного зв'язку подій, який незалежний від суспільної свідомості, від бажань і думок людей суспільного буття, а також трактовка цих суспільних явищ як свідомих за своєю сутністю. "Будь-який матеріальний процес виробництва є завжди явищем свідомості... не зовнішній процес виробництва, але суб'єкт і суб'єкти" (Шуберт-Зольдерн).
ІНДУКЦІЯ
(від лат. - наведення) — ключове поняття системи індуктивної логіки Д. С. Мілля, зміст якого він визначає наступним чином: "Індукція є такий розумовий процес, за допомогою якого ми робимо висновок, що те, що нам відоме як істинне в одному окремому випадку або в декількох випадках, буде істинним і в усіх випадках, схожих з першим (або першими) у деяких означених відношеннях".
ІНТРОЕКЦІЯ
Ключове поняття емпіріокритицизму Р. Авенаріуса. За Авенаріусом, один індивід, М, несвідомо, без будь-якого аналізу, вкладає в іншого індивіда, Т, "співлюдину", сприйняття, які він знаходив даними у досвіді: також він вкладає мислення, почування, бажання. При цьому М думає, що він знає з досвіду, що Т має сприйняття, мислення, почування, бажання. Таке вкладання сприйняття, мислення, почування, бажання одним індивідом (М) в іншого індивіда (Т) і є І. Можлива "зворотна" І.: індивід Т так само вкладає в індивіда М сприйняття, мислення, почування, бажання. Нарешті, можлива "самоінтроекція", якщо будь-який індивід вкладає в самого себе сприйняття. Внаслідок І. здійснюється розкол єдиного емпіричного світу на "внутрішній" і "зовнішній", "суб'єкт" і "об'єкт", Так само виникають інші уявлення - "душа", "безсмертя", "дух". Для усунення даної "біфуркації" світу Авенаріус розробляє вчення про емпіріокритичну принципову координацію.
ІНТУЇТИВІЗМ
Філософська течія, що обґрунтовує інтуїцію як єдиний вірогідний засіб пізнання. Інтуїтивістські тенденції були притаманні багатьом філософським школам і напрямам минулих віків, проте як специфічна філософська течія І. виникає на межі XIX-XX ст. і являє собою, зокрема, своєрідну реакцію на узаконення принципів розсудковою мислення і сцієнтизму. І. стверджується як різновид ірраціоналізму. Характерною рисою І. є протиставлення інтуїції та інтелекту. Разом із тим, деякі прибічники І. прагнуть поєднувати інтелектуальне пізнання з інтуїтивним (рос. філософи М.Лосський, С. Франк, 6. Трубецькой; франц. неотомісти Е. Жильсон, Ж. Марітен та ін.; частково Е. Гуссерль та феноменологічна школа -М. Шелер, Н. Гартман та ін.). А. Берґсон принципово протиставляє інтуїцію дискурсивному, логічному мисленню, раціональному знанню і "кінематографічному" розумові, розглядаючи її як безпосереднє злиття суб'єкта і об'єкта, подолання протилежності між ними. У біологічних варіантах філософії життя (напр., у Л. Клаґеса) інтуїція зрошується з інстинктом, завдяки якому дається безпосереднє знання предмета. Мотиви І. властиві також представникам екзистенціалізму (напр., Ґ.Марсель), які прагнуть вийти за межі безпосереднього чуттєвого досвіду і пропонують філософії спиратися на своєрідний досвід - духовний (зокрема, релігійний, містичний).
А. І. Трубенко
ІНТУЇЦІЯ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ІМАНЕНТНА ФІЛОСОФІЯ“ на сторінці 1. Приємного читання.
