"ЗАМКНЕНА ТОРГОВА ДЕРЖАВА"
("Der geschlossene Handelsstaat", 1800) - праця Й. Ґ. Фіхте, в якій викладаються його погляди на походження держави і права, а також робиться спроба розбудови проекту майбутньої політики. Сам Фіхте, вважаючи, що його проект зустріне багато заперечень з боку конкретних політиків і можливо ніколи не буде остаточно реалізованим на практиці, був переконаний, що запропонована ним модель політико-правових й суспільно-економічних відносин не є утопією, оскільки утопію може породити лише такий розум, який розглядає політико-правову науку як своєрідну інтелектуальну гру. Структурно робота складається з попереднього пояснення назви, посвяти, вступу та трьох книг. Перша з них має назву "Філософія" і розглядає проблему внутрішнього конституювання держави розуму. Друга - "Сучасна історія" -тлумачить характер торгових відносин в існуючих дійсних державах. Третя - "Політика" — присвячена доведенню необхідності замкнення торгової держави.
Важливе значення має перша частина праці в якій Фіхте обґрунтовує поняття "замкненої торгової держави", яке він застосовує за аналогією з поняттям "правової (juridische) держави". Правова держава — це замішена сукупність людей, що підлягають одним законам і відповідно - одній примусової силі. Проте закони існують для того, аби люди могли вести взаємні справи, які Фіхте позначає поняттям торгівлі. Тому держава, яка є правовою за своєю формою, має бути торговою за своїм змістом. Подібне органічне поєднання форми і змісту досягається не в якійсь конкретній державі, що існує на земній кулі, а в державі розуму (des Vernunftstaates). Як наслідок, політика, витлумачена як наука про управління сучасною державою, виявляється своєрідним містком, що перекидається з теперішнього в майбутнє і стає процесом визначення шляху перетворення дійсної держави в державу розуму. Такий спосіб розуміння політики спричинив розподіл роботи на три частини, які послідовно розв'язують три проблеми: що в державі розуму відповідає праву у сфері торгових відносин, яка існує практика торгових відносин у сучасних державах, яким чином сучасні держави могли б перетворитись на державу розуму.
Вихідним пунктом міркувань Фіхте виступає настанова на чітке визначення того, в чому полягає призначення держави. На його думку, існують дві крайнощі щодо відповіді на це запитання. З одного боку, вважається, що держава має обов'язок зробити кожну людину щасливою, а тому її права щодо кожної особи є фактично безмежними, оскільки цей обов'язок перетворює державу на опікуна своїх громадян. З іншого боку, всі обов'язки держави обмежуються виключно наглядом за формальним дотриманням права власності, що значно звужує права держави і ставить їх у безпосередню залежність від права кожного конкретного громадянина. Обидва наведені способи пояснення цілей державної влади, на думку Фіхте, є хибними. Тому він пропонує власний варіант: призначення держави полягає в тому, аби спочатку надати кожному громадянину власність (тобто забезпечити право власності), а вже потім - охороняти його.
Для того, щоб обґрунтувати своє розуміння цілей держави, Фіхте звертається до аналізу ряду ключових проблем політико-правової науки. Перша з них пов'язана з виникненням самої держави і права. В основі виникнення права лежить необхідність збереження людської свободи. Як доводить Фіхте, в стані, коли всі можуть робити все що завгодно і не існує такого поняття як власність (яке пов'язується з існуванням виключного права того чи іншого індивіда на певний предмет), свобода кожного окремого індивіда виявляється мінімальною. Тому виникає потреба в договорі, в якому закріплюється поняття права і встановлюється держава, яка замикає певну кількість людей в цілісність, на яку розповсюджується єдине для усіх них право. Така цілісність має бути замкненою, оскільки домовляється завжди обмежена кількість людей, а отже умовою існування права виявляється замкненість тієї спільноти, на яку воно розповсюджується. Проте подібне визначення права стосовно дійсних спільнот людей має лише формальний характер. А отже, це поняття права має бути співвіднесено з поняттям права як такого чи права в державі розуму. Останнє виявляє свою спорідненість зі справедливістю, оскільки Фіхте тлумачить його як рівний розподіл всіх наявних благ. Таким чином, метою будь-якої дійсної держави має стати забезпечення кожному права на те, що йому належить (на ті дійсні та потенційні блага, які б кожен міг мати за умов спільної діяльності). Зазначена мета держави реалізується шляхом регламентації суспільної діяльності. Зокрема, держава здійснює нагляд не лише за дотриманням кожним суспільним станом умов угоди щодо нього (Фіхте виділяє три основні стани: виробники, майстри та торговці), але й контролює кількісний склад кожного з них. Крім того, держава забезпечує дотримання твердих цін на всі товари, внутрішня вартість яких визначається на основі загальної для всіх товарів міри (найбільш цінного для забезпечення життя кожного громадянина продукту). Способом забезпечення стабільності цін Фіхте вважав заборону на будь-які зовнішні торгові відносини. Жоден іноземець не має права втручатись у внутрішній обіг товарів і тим самим впливати на рівновагу розподілу суспільних благ. Єдиним суб'єктом зовнішньоторгових зносин в державі розуму (яка є замкненою торговою державою) може виступати уряд.
Фактично шлях замкнення від іноземної торгівлі Фіхте вважає першим політичним кроком на шляху реалізації принципів держави розуму, оскільки таким чином до двох вже існуючих форм замкненості (юридичної й політичної) додається третя - економічна. Наступною важливою дією Фіхте вважає процес наближення кордонів держави до її можливих природних меж (при цьому територія держави має збільшитись чи зменшитись). Це пояснюється необхідністю уникнути основної причини для війн з іншими державами (за Фіхте такою причиною є саме територіальні претензії з метою збільшення своїх ресурсів). Зазначений процес Фіхте окреслює як замикання території. Після цього держава має скондентрувати у своїх руках всі засоби обміну товарів (насамперед золото й срібло), для чого громадяни примушуються до обміну цінних металів на грошові одиниці (причому самі грошові одиниці мають бути виготовлені з такого матеріалу, який держава може отримати в достатній кількості, але сам він має бути до цього невідомим громадянам). Більш того, як пише Фіхте, процес обміну має відбутись миттєво — "одним ударом". За це держава бере на себе обов'язок ніколи і при жодних умовах не збільшувати грошову масу, що від самого початку вводиться в обіг, завдяки чому кожен громадянин отримує гарантію того, що отримані ним гроші будуть прийняті за ту саме ціну, за яку він сам їх отримав. Суть цього обміну полягає не в тому, щоб золото і срібло були залишені в державі, а в тому, щоб на них було придбано якомога більш необхідного для держави, в тому числі й "нові гроші" (адже справжня цінність золота й срібла, за Фіхте, є мінімальною). Усі ці заходи мають, на переконання Фіхте, надати народу щастя, знищити всі причини незадоволення громадян і забезпечити стабільність держави.
На думку самого Фіхте, "З. т. д." є однією з найбільш ґрунтовно й всебічно розроблених ним праць, в якій надається цілісне викладення його політико-правових поглядів. Справді, якщо прийняти всі вихідні визначення Фіхте, то його аргументація видається незаперечною. Але водночас дана праця є свідченням того як самі незначні хиби чи абсолютизації в базових визначеннях можуть призвести до побудови логічно цілісної, але при цьому вкрай проблематичної моделі політико-правового устрою (як з точки зору дійсного — реальних політико-правових відносин, так і з позиції належного -держави розуму).
ЗОЛЬҐЕР (SOLGER) КАРЛ ВІЛЬГЕЛЬМ ФРІДРІХ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „"ЗАМКНЕНА ТОРГОВА ДЕРЖАВА"“ на сторінці 1. Приємного читання.
