ГРИГОРІЙ НАЗІАНЗІН ГРИГОРІЙ БОГОСЛОВ
(бл. 330 - бл. 390) - теолог духовного і внутрішнього життя; "Християнський Демосфен", який майстерно володів мистецтвом риторики, і водночас — "Богослов", тобто співець Трійці, у світлі Якої саме життя і людське слово, що звертається до Неї, власне створюють "богослов'я".
Один із засновників каппадокійського теологічного гуртка, що заклав теоретичне підґрунтя східно-християнському богослов'ю. В юні роки Г. багато мандрував, вчився в Кесарії, Александрії, Афінах. Святе хрещення прийняв у 367, кілька років потому - сан священика. У 374 стає єпископом м. Назіанза. Проте, через деякий час полишає посаду і прямує до Селевкії, де цілком присвячує себе літературній творчості, що зробила його широко відомим. Тільки на певний час він перервав свою самітність, коли був відкликаний до Константинополя для боротьби з аріанською єрессю. Був обраний єпископом Константинополя, але через деякий час склав з себе повноваження і назавжди повернувся до Назіанзи, подалі від політичних та релігійних рухів.
Г. Н. є автором багатьох "Богословських промов", найвідоміші з яких присвячені догмату про Трійцю і Божественній природі Святого Духа, і були проголошені в 380 у Константинополі. Його спадок містить також "Проповіді", "Листи" і поеми (останні налічують більше шести тисяч поезій). З поем найвизначнішою вважають автобіографічну "Пісню" - перше в християнській літературі високохудожнє свідчення про "таємне спілкування душі з самою собою і з Богом". Його лірика відзначається як старою античною витонченістю форм, так і новою зворушливістю відстороненої медитативної інтонації. Так, у "Богословських поемах" Г. наголошує, що все здійснюється во Христі, бо Він спрямовує зусилля людини: "Христос... Ты для меня родина, сила, слава, все. / Это Он наставляет меня на добрый путь. / Он моя сила и мое дыхание, чудесная награда на пути.../ Он дает мне стремительный бег. / Я люблю Его как чистейшую любовь, ибо тем, кого Он любит, Он верен более, нежели постижимо для нас. / В нем радость моя, даже когда Ему угодно заставить меня страдать: / Ведь я жажду очиститься, как золото в огне".
Г. Н. переконливо стверджує, по-перше, Божественний початок Святого Духа, по-друге, - абсолютну рівність усіх трьох іпостасей, чим робить значний теоретичний внесок у розвиток догмата про Трійцю. Святий Дух у Божестві майже не має імені, бо Бог є цілком Дух, цілком Святий. Його не можна вирізнити з Трійці за сутністю - бо вона єдина. Проте, як визначає Г. у "П'ятій богословській бесіді", Він має безліч призначень Духа: "Дух Божий, Дух Христа, Дух сыновства. Он обновляет нас в крещении и воскресении. Он веет, где хочет. Источник света и жизни, Он сотворяет из меня храм, Он подводит меня к обожению... Все, совершаемое Богом, совершает именно Он. Он умножается в языках огненных и умножает дары, Он подвигает проповедников, апостолов, пророков, пастырей, ученых мужей... Это другой Утешитель... как если бы был другой Бог".
Г. Н. був знаний як Богослов, тому що, славлячи Трійцю, зробив предметом своїх досліджень саму таїну Бога, "богослов'я" в найглибшому сенсі слова. Але, чи можливо це? "О Ты, что превыше всего, / Каким иным именем назвать Тебя? / Какой гимн может воспеть Тебя? / Никакое слово не выразит Тебя" ("Догматичні поеми"). Проте, коли йдеться про Бога-Творця, людина має убачати в Ньому Трійцю: "Говоря о Боге, я хочу говорить об Отце, Сыне и Святом Духе, не выводя Божество за эти пределы, чтобы не вывести целого сонма божеств, и не считая его меньшим, чем три Лица, чтобы не подвергаться обвинению в обеднении Божества; следовательно, чтобы не впасть ни в единичность иудействующих, ни во множественность эллинствующих..." ("Слово 54, на Пасху, 4"). "Когда я говорю о Боге, вы должны чувствовать себя омытыми единым светом и тремя светами... Есть неделимое разделение, единство в различии. Един в Трех: это и есть Божество. Трое как Один-единственный: именно в Трех существует Божество — или, точнее говоря, Трое суть Божество" ("Слово 39, 11").
Третя проблема, що хвилює Г. - то людина, її місце у світобудові і призначення. У "Догматичній поемі" він стверджує: "Благославляем Тебя, тройной совет / Неделимой славы. / Ты победил тьму / И произвел свет, чтобы в нем сотворить все./ Ты дал существование материи, / Сотворив из нее лик мира / И форму его красоты. / Ты просветил человека, / Даровав ему разум и мудрость. / Повсюду открывается / Отсвет вечного света, / Чтоб в свете / Человеку явилось сияние, / И сам он весь стал светом". Отже, людина є "межа", "граничність" між видимим, тілесним і невидимим, духовним; між тваринним і Творцем. Людина покликана прийняти в себе всесвіт, зрозуміти його розумом і любов'ю, щоб "надати ім'я будь-якій душі живій". Тому "потік Божественності", яким просякнута, за Г., людина, не дає їй цілком ототожнити себе з землею, з якої її зліпили, а земні фактори не в змозі задовольнити і вичерпно визначити її цілеспрямування. Можна погодитись, що Бог є місцеперебуванням людини, а людина перевищує усі біологічні, суспільні та психологічні параметри саме тому, що вона відкрита назустріч Богу, який приходить перебувати в ній, відкритій своєму власному прагненню Бога. "Но мы бежим тьмы, / Спешим навстречу Дню незакатному, / Дню, который никогда не изведает / Печали сумерек. / Даруй векам моим / Сон неглубокий, / Чтоб недолго голос мой / Пребывал в немоте... / Пусть сон мой всегда / Полнится Твоим присутствием".
Головним девізом для Г. Н. завжди була чистота душі, що омита Божественним світлом, - отже, "Станемо богами, задля Христа, як Він став людиною задля нас". А головним заповітом людству: "Будьте малим віддзеркаленням великого світла".
ГРИГОРІЙ НІССЬКИЙ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГРИГОРІЙ НАЗІАНЗІН ГРИГОРІЙ БОГОСЛОВ“ на сторінці 1. Приємного читання.
