ЛЬОВІТ КАРЛ
(1897-1973) - нім. філософ. У 1934 емігрує (у зв'язку з приходом нацистів до влади в Німеччині) до Італії, потім до Японії і США; в 1952 повертається до Німеччини. Зазнавши істотного впливу на формування своєї позиції від пізнього Гуссерля, Шелера і К'єркеґора, головними поняттями Л. вважає "життя" та "екзистенцію". Важливий наголос робить на переживанні фізичної і метафізичної "бездомності" людини в сучасному світі, подолання якого Л. вбачає в історизмі та філософії релігії. Людина, акцентує Л., "загубилася" в універсумі сучасного природознавства. Якщо в античній і християнській традиції світ (Космос) орієнтовані на природу, то сучасна людина - поза природою, а її (людини) світ є світом без природи. Людина, будучи природною істотою, втягнута одночасно і в історичний процес. Розв'язання проблеми - в чіткому осмисленні ситуації "Бог-світ-людина", де "світ" означає природний, космічний і соціальний виміри, а людина - природну і трансцендуючу істоту.
І. В. Бичко
ЛЮДИНА МАСИ
Соціально-психологічний тип людей, який, згідно з вченням X. Ортеґи-і-Ґассета ("Повстання мас"), визначає спосіб бути людиною, яка сьогодні присутня у всіх соціальних класах, - пересічний громадянин, не здатний активно і творчо вирішувати індивідуальні, соціально-політичні і культурні завдання. Характеризується повною ідентичністю з іншими людьми, відсутністю індивідуальності. У суспільстві Л. м. протистоїть людині еліти, обраній меншості, чиє життя полягає в служінні вищим нормам, творчій активності в процесі вдосконалення себе і навколишнього світу. Л. м. претендує на провідну роль у суспільстві, прагне вийти на передній план, нав'язуючи власні погляди і проекти. Така ситуація обертається повстанням мас, виливається в "гіпердемократію" (проявом якої можуть бути фашистські режими).
Н. А. Аверкіна
МАДРИДСЬКА ШКОЛА
Об'єднання філософів, що виникло на поч. XX ст. під впливом ідей X. Ортеги-і-Ґассета. Представники цієї школи займались розробкою антропологічних ідей Ортеґи. У середині школи виникають дві концепції тлумачення ортегівського вчення: комунікативно-соціологічна і релігійно-екзистенційна. Першу концепцію розгортає у своєму вченні Хуліан Маріас, який підхоплює ортегівську ідею вітального розуму, пропонує методологію розуму, як розуму історичного, а також детально досліджує проблему "Я" в контексті інтерперсональних і соціальних дій. Його філософія постає як варіант поєднання історицизму і комунікативної філософії. Релігійно-екзистенційну концепцію представляють К. Сибірі і X. Л. Арангурен, яга пропонують вирішення антропологічної проблематики через звернення людини до Бога, їхній фундаментальний зв'язок (релігація).
Н. А. Аверкіна, М. С. Кириченко
МАЙНОНҐ (MEINONG) АЛЕКСІУС ФОН
(1853-1920) - австр. філософ і психолог, учень Брентоно. Народився у Львові. У 1878-82 викладав філософію у Віденському ун-ті, з 1882 - засновує філософську школу в ун-ті Граца, в 1886-87 створює першу в Австрії лабораторію експериментальної психології. За М. людське сприйняття поєднує психічну природу суб'єкта з предметністю. З т. зв. теорії предметів М. інтенційність пізнання розкривається тезою: "все є предмети". Психічні процеси (уявлення, судження, відчування, бажання) не створюють і не модифікують предмети. Але, за М., завжди існує таке психічне переживання, яке є відповідальним за подання мисленню того чи іншого предмета. Звідси - вихідним пунктом теорії цінностей М. є "переживання значущості", "чуття буття", що подає свій специфічний предмет. М. особливо наголошує на вченні про "позабуття чистого предмета", згідно з яким існують предмети, що не мають буття, але мають характеристики.
І. В. Бичко
МАКІНТАЙР (MACINTYRE) АЛАСДЕР
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЛЬОВІТ КАРЛ“ на сторінці 1. Приємного читання.
