"НАСТАНОВИ ДО БЛАЖЕННОГО ЖИТТЯ"
("Anweisung zum seligen Leben", 1806) - праця Й.Ґ. Фіхте, в якій викладено його релігійно-філософські погляди. З початку Фіхте пропонує ряд ключових для подальшого розуміння положень. Насамперед, це стосується поняття життя, яке на його думку є блаженством, оскільки є любов'ю. Це означає, що саме завдяки любові мертве в собі буття перетворюється на самість (на Я), яка споглядає саму себе і знає про себе. Проте, ця ж любов, що вносить подвійність у буття (елемент руху, тим самим перетворюючи його на життя), є засобом зняття зазначеної дихотомії, наслідком чого стає поєднання двох розподілених в Я частин і повернення до вихідної форми єдності.
Таким чином, як доводить Фіхте, любов, блаженство й життя є одним і тим самим. Але в чому тоді сенс словосполучення "блаженне життя", яке містить у собі певну надлишковість? Воно покликане вказати на відмінність між справжнім життям та життям-як-видимістю. Перше з них є буттям, друге - сумішшю буття й небуття, життя й смерті. Це положення Фіхте не означає визнання ним дуалізму буття (життя) й небуття (смерті). Останнє є лише "тим, що здається". На підставі цього розрізнення на "те, що є" і "те, що здається" Фіхте формулює положення про фундаментальну відмінність двох сфер: релігійної та мирської. У першій з них предметом любові є Бог, в іншій - світ. Зрозуміло, що лише в першій сфері (через спрямованість на вічне, незмінне й єдине) розподілене Я набуває своєї цілісності. Однією з форм присутності Бога в душі людини, що стимулює його пошук і постійне намагання досягнення єдності з ним є "сум за вічним". На цьому грунті й народжується блаженне життя. За Фіхте, субстанціальною формою справжнього (блаженного) життя є думка, оскільки лише в ній людина і світ можуть бути представлені як породження внутрішньої і прихованої в собі божественної сутності. Тому жити по-справжньому (блаженно) означає мислити й пізнавати істину. Щодо практичної складової блаженного життя, то, на думку Фіхте, вона є вторинною відносно мислення, оскільки, перш ніж діяти (причому діяти певним чином), людина має насамперед скласти в мисленні образ цієї дії, чи вхопити Бога в ясному понятті.
Отже, першим кроком до блаженного життя виявляється акт спрямування думки на Бога, коли вона відвертається від множинного і спрямовує себе на єдине. Цей акт Фіхте окреслює поняттям "збирання душі" (в сьомій лекції він визначає його як "самостягування", перетворення душі на "точку буття"). Це збирання душі супроводжується її очищенням. Людина не може примусити Бога ввійти в її душу, але вона може розчистити місце для цього сходження. Тому Бог сходить, за Фіхте, лише в "зібрану" та "очищену" душу.
Темі крокування до блаженства Фіхте присвячує останні лекції "Н. б. ж." (починаючи з сьомої)- До цього він розглядає ще дві важливі теми. По-перше, це процес становлення буття, по-друге відношення пропонованого ним поняття "справжнього мислення" до християнства, і насамперед, - до віри. Щодо першого, то, за Фіхте, буття слід мислити як замкнену, неподільну, закінчену в собі самій й абсолютно незмінну одноманітність. Він обґрунтовує кожен із цих предикатів та розкриває їх зміст у третій лекції. Ця замкненість, на його думку, породжує рух, в основі якого лежить відмінність між буттям та існуванням. Адже в самому словосполученні "буття є", як намагається довести Фіхте, вже міститься вказівка на розбіжність буття (як внутрішнього і прихованого в собі) та існування. Саме тому, вже на граматичному рівні, він визначає існування як "„є" буття". Проте, відмежувавши існування від буття, Фіхте мав чітко визначитися щодо форм цього існування: скільки їх є і якими вони є? На його думку, така форма лише одна - свідомість, яку він визначає як "єдино можливу форму й спосіб існування буття". Саме через свідомість (і лише через неї) існування осягає себе як просте існування абсолютного буття, і відповідно як таке, що знаходиться в безпосередньому відношенні до нього.
Що ж до другого з питань - співвідношення віри й мислення, -то, за Фіхте, між ними немає жодної суперечності. Представлене Фіхте мислення не тільки не заперечує одкровення, але навпаки - визначає всі події у світі як одкровення Абсолютного буття. Це дає йому підстави називати викладене ним вчення вченням християнства. Те, що Фіхте визначає поняттям справжнього мислення, в релігії -безпосередньо в християнстві - окреслюється поняттям віри. Але, кажучи про християнство, він доволі чітко протиставляє дві його форми, тільки одну з них називаючи справжньою. Нею є християнство євангеліста Іоанна на відмиту від християнства апостола Петра, головним недоліком якого є сильний вплив іудейської та язичницької традиції, які внесли в християнство багато власних забобонів. Головним принципом хибної метафізики та спотвореного християнства, за Фіхте, є припущення акту творення буття, адже погодитись з тим, що буття створює буття, просто неможливо. Подібне припущення є зайвим, оскільки, постулюючи наявність Бога, ми тим самим визнаємо наявність буття. На підтвердження цієї тези Фіхте наводить слова Іоанна про те, що спочатку було слово, тобто разом з Богом одвічно існували слово, логос, розум.
Не дивлячись на те, що сам Фіхте в підзаголовку до "Н. б. ж." позначає цю роботу як виклад "вчення про релігію", було б неправильно тлумачити її виключно як філософсько-релігійну, чи таку, що присвячена філософії релігії. У своїх лекціях він фактично по-новому викладає базові положення науковчення, надаючи багатьом із них не просто нового звучання, а певною мірою й нового змісту. Водночас, у цих лекціях він демонструє органічний зв'язок теоретичної частини науковчення із таким поняттям, як "життя", що суттєво виокремлює його з-поміж інших представників нім. класичної філософії і дозволяє говорити про те, що в межах його філософії (науковчення) започатковується постановка тих проблем, що значно пізніше будуть розвинуті А. Шопенгауером, а також представниками філософії життя.
"НАУКА ЛОГІКИ"
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „"НАСТАНОВИ ДО БЛАЖЕННОГО ЖИТТЯ"“ на сторінці 1. Приємного читання.
