"БУТТЯ І ЧАС"

Історія філософії

"БУТТЯ І ЧАС"

("Sein und Zeit", 1927) - програмний твір М. Гайдеґґера, де сформульовані основні принципи нім. екзистенціалізму. До твору "Б. і ч." увійшли не всі заявлені автором частини, а тільки "Вступ" і два перших розділи першої частини - "Підготовчий фундаментальний аналіз присутності" та "Присутність і часовість". Решта - третій розділ першої частини "Час і буття", а також три розділи другої частини ("Вчення Канта про схематизм і час як підхід до проблематики часовості", "Онтологічний фундамент декартівського cogito sum і включення середньовічної онтології в проблематику "мислячої речі", "Трактат Арістотеля про час як критерій феноменальної бази і меж античної онтології") розглянуто в курсі лекцій "Основні проблеми феноменології" (1927), у книгах "Кант і проблема метафізики" (1929) і "Європейський нігілізм" (1940).

Тематика "Б. іч." визначалася пошуком шляхів дослідження самого буття, для чого автор пропонує відмовитися від традиційної (античної") методології об'єктивного аналізу дослідження, що охоплює лише "поверховий" шар - "суще", і стати на шлях "екзистенційної аналітики" буття. Екзистенціальна аналітика, скеровуючи зусилля на "суще" специфічного предмета дослідження - людини, - дістається самого буття, оскільки буття людини "екзистує" за межами "сущого" - це її можливості. Органічний зв'язок сущого і буття людини - "в-світі-буття" - демонструє буттєву структуру речового світу ("umzu struktur"), що полягає в "інструментально-знаряддєвому" характері ("Zuhandenes"). Екзистенційна аналітика розкриває і структуру взаємин людської спільнот - "співбуття" ("Mitsein"). Розкриваючи становлення людини, яка у буттєвому (а не "сущому" вже) своєму вимірі виступає як "екзистенційна" істота - "Dasein" до світу як "прихильність", Гайдеґґер говорить про "турботу" ("Sorge") як головний настрій Dasein. Тим самим виявляється двоїста природа людини, яка водночас перебуває ніби в двох вимірах існування -у "справжньому" ("автентичному") і в "несправжньому" ("неавтентичному"). Перший є буттєвим світом речей — інструментів, унікально-особистісних можливостей. Другий світ — "повсякденне" існування "сущого", в якому узагальнюється унікальність і неповторність буття, а людське "співбуття" переходить у "взаєморозчинення" особистостей і перетворення їх на анонімні, безликі одиниці "натовпу, в якому панує безособова влада "іншого" — das Man. Під кутом зору такого дуального існування Гайдеґґер розглядає "екзистенціали" (специфічні характеристики буття) — совість, історичність, провина та ін. Такий підхід поширюється і на аналіз різноманітних явищ часової структури буття.

І. В. Бичко

ВАЙТХЕД (WHITEHEAD) АЛЬФРЕД НОРТ

(1861-1947) - англ. математик і філософ. Навчався в Трітті-коледжі Кембриджського унту, де вивчав математику. Однак у "Клубі апостолів", членом якого він став з 1884, предметами обговорення часто були проблеми філософії, літератури, історії, політики і релігії. У 1885 В. став членом ради коледжу і викладачем математики. Завдяки своєму "Трактату про універсальну алгебру" він був обраний членом Королівського тов-ва в 1903. У результаті десятилітнього співробітництва В. з його колишнім учнем Б. Расселом з'явилася монументальна спільна праця "Початки математики" (3 т., 1910-13).

У 1911 він став співробітником Юніверсіті-коледжу Лондонського ун-ту. Пов'язаний з 1914 головним чином з Імперським коледжем науки і техніки Лондонського ун-ту (в якому він був проф. прикладної математики, а потім деканом ф-ту природничих наук), В. брав активну участь у діяльності багатьох інших освітніх установ Англії. Його погляди на проблеми освіти викладені в статтях і виступах, згодом об'єднаних у збірники "Цілі освіти" (1929) і "Есе про науку і філософію" (1947). Під час свого перебування в Лондоні В. розробив і опублікував теорію філософських основ фізики.

Проф. філософії Гарвардського ун-ту (1924-37). У 1925-32 розробив метафізичну систему, що одержала назву "органічної філософії". В. був обраний до Британської академії (1931).

Осн. твори: "Трактат про універсальну алгебру" (1898), "Principia Mathematica" (т. 1-3, 1910-13), "Есе про науку і філософію" (1947). Трилогія - "Наука і сучасний світ" (І925), "Процес і реальність: нарис космології" (1929), "Пригоди ідей" (1933) - зробила його найбільш видатним метафізиком свого часу.

Перша частина грандіозної "Principia Mathematica" - це розробка формальної логіки за допомогою дедукції з декількох аксіом; все інше являє собою ретельно виконану дедукцію з однієї лише логіки основних понять і принципів, спочатку арифметики кардинальних чисел, а потім і інших математичних дисциплін; сформульовані визначення завдяки їхній широті визначали і багато нових дисциплін. У роботі використовується точний і детально розроблений символізм, частково запозичений у Дж. Пеано. "Principia Mathematica" залишається фундаментальною працею з основ математики, незважаючи на те, що перша частина, написана переважно Расселом, пов'язана з труднощами, які дотепер кидають виклик фахівцям у цій галузі, а четвертий том (про геометрію), який повинен був написати В., так і не побачив світу.

В. застосував символічний апарат "Principia" до математичної фізики в статті "Про математичні поняття матеріального світу" (1905). Емпіричним підставам цієї науки присвячені деякі з його книг: "Дослідження принципів природознавства" (1919); "Поняття природи" (1920); "Принцип відносності і його застосування до фізики" (1922).

В. першим винайшов логічну техніку - "метод екстенсивної абстракції" — для визначення ідеальних сутностей, наприклад, крапок і моментів часу як складних класів перетинань явищ, що спостерігаються. Поняття руху, часових систем, подій простору-часу і конгруентності також були переформульовані на основі всього декількох відношень, що, на думку В., виявляються у всякому спостереженні природи. Вважаючи, що тлумачення Ейнштейном цих понять не враховувало даних відношень, він запропонував відмінну від Ейнштейнової спеціальну і загальну теорію відносності, з якої виводив результати або ідентичні Ейнштейновим, або такі, що незначно від них відрізнялися. Ця робота не знайшла визнання, оскільки йшла врозріз із прийнятою фізиками операціоналістичною філософією.

В. переконаний у тому, що ньютонівська концепція природного факту — це "висока абстракція" від нашого конкретного сприйняття природи, що повинна не заземлюватися зведенням її понять до фізичних операцій і конвенцій, але поступитися місцем більш широко зрозумілій космології; виходячи з цього В. розробив так звану метафізику процесу. Вона повинна була замінити не тільки ньютонівське розуміння природи, але також дуалізм (інертної матерії і сприймаючого, оцінюючого розуму), який був нав'язаний сучасному мисленню. В. запропонував нове поняття "досвіду", узагальнене до такого ступеня, що з нього усунуті усі властивості (такі, як свідомість, мислення, чуттєве сприйняття), що могли б бути приписані лише вищій тварині. Нова космологія була побудована на основі гіпотези, що останньою реальністю є тільки події досвіду.

В. різко критикував поширену думку, яка йде від Д. Юма, що досвід являє собою ряд дискретних чуттєвих вражень та ідей. Подія досвіду є скоріше органічною єдністю чуття; це — процес, "зрощення" минулого досвіду і зовнішніх якостей та енергій, що асимілюються (мовою В. — "схоплюються") його власною внутрішньою єдністю. Носій досвіду як фізична істота несвідомо відчуває навколишній світ, який причинно впливає на нього; як ментальна істота він відповідає новою (знов-таки не обов'язково свідомою) інтегруючою реакцією, так що почасти це процес, який самопороджується, індивідуальне естетичне досягнення. Не існує жодної незмінної субстанції, яка б лежала в основі цього процесу становлення, і не існує процесів, позбавлених внутрішньої цінності, тобто структури чуття. Напівпостійні речі, включаючи особистостей, складаються з пов'язаних у послідовність атомів цього процесу, і різні види речей у світі можуть бути зрозумілі як розмаїтість протилежностей, повторень, поділів і союзів серед того, що "схоплюється" досвідом. Атомам процесу не вказується яких-небудь часових меж, однак із прикладів, наведених В., можна сказати про існування часових величин трьох порядків: кванти фізичної енергії, тривалість, представлена у "тваринному" досвіді, і вічність божественного досвіду.

За допомогою концепції "схоплювання" В. уникав парадоксу питання: яким чином особистий досвід може давати знання про загальний світ? Розуміння досвіду як активного інтегруючого процесу переборювало антитезу причин і цілей, а також всі інші дуалістичні протилежності сучасної філософії. Ці поняття, імовірно, є найбільш цінним внеском В. в метафізику.

У його ідеях можна помітити також сильні платонічні і теологічні мотиви, не прийняті деякими шанувальниками його філософи. Визначений характер досвіду-події, вважав В., є результатом вибіркового присвоєння чистих форм чи можливостей, що він називав "вічними об'єктами" (наприклад, червоність і округлість). Ці об'єкти, хоча і не існують самі по собі, в інших відношеннях подібні до "форм" чи "ідей" Платона. Нові явища розуміються як схоплювання форм, що, хоча і не можуть бути знайдені в зовнішньому фізичному світі, вічно присутні в Богові, очікуючи свого здійснення. Існує й інша сторона буття Бога - Він одержує і перетворює у своєму свідомому досвіді всяку кінцеву подію часового світу. В. вважав, що з існування зла має випливати заперечення всемогутності Бога. Бог — не "небесний деспот", а джерело правдивих ідеалів і нових можливостей. Він знаходиться з усім існуючим, але не передує йому. Богові потрібен світ тією ж мірою, якою Він потрібний світу. Це лише один з прикладів наполегливого заперечення В. того, що незалежні, самодостатні реальності можуть бути де-небудь виявлені. Його метафізика - це плюралізм, відповідно до якого окремий атом процесу стає іманентним іншому атому, а Бог стає іманентним всьому існуючому. Хоча В. продовжує міркувати в платонічно-християнській традиції, стверджуючи існування двох світів, тимчасове і вічне в його філософії входять у зіткнення одне з одним.

У центрі епістемології В. — теза про те, що чуттєві дані спочатку виходять із зовнішнього світу як імпульси відчуттів-якостей, які людське тіло підсилює і перетворює в конкретні почуттєві якості (наприклад, кольори, звуки, запахи), певним чином упорядковані в зовнішньому просторі; вищі тварини навчилися їх витлумачувати як символи процесів, що відбуваються в навколишньому світі. Філософія В. виходить більшою мірою з відчуття протилежності мінливих, поверхневих елементів, ясно видимих у людському досвіді, і неминущого, основи, яка ледь відчувається, яка має істотне значення, але яку важко описати. На думку В., позитивістські філософи досягають ясності, ігноруючи саме основне.

На перших кроках філософського розвитку В. був прихильником неореалізму, пізніше дійшов висновку, що філософія має своєю основою безпосереднє чуття, яке передається лише мовою філософів і поетів - саме така мова найбільш адекватно відбиває справжній сенс реальності, як безпосередньо даної. У праці "Процес і реальність" (1929) В. розглядає дійсність як становлення (становлення дійсності з можливості), інакше кажучи - йдеться про "суб'єктивацію" (асиміляцію суб'єктом) об'єктивного, трансформацію останнього в суб'єктивну єдність досвіду, процес якого В. позначає терміном prehension ("схоплювання"). У такий спосіб реалізована в дійсність можливість стає новою можливістю - основою нового становлення. Таке неперервне становлення робить примарним існування дійсного (тільки-но ставши, воно вже руйнується для нового становлення). У цьому "процесуальний" характер реальності, тривалість якої забезпечується тяглістю "вічних об'єктів", які постійно переходять з одної суб'єктивної єдності до іншої. Звідси й виникає необхідність існування унікальної дійсної сутності, яка містить у своїй суб'єктивній єдності всю множину "вічних об'єктів" і стимулює процес становлення - Бога. Проте Бог - не єдина творча потуга світу; світові з самого початку притаманна творча енергія -"креативність". В. не визнає механічного універсалізму світу, формулюючи своєрідну версію "органіцизму", яка прагне поєднати фізичний, біологічний і психологічний аспекти реальності.

Органічна філософія, незважаючи на свою новизну, являє собою не радикальний розрив з попередньою думкою, а грандіозну побудову, в якій окремі метафізичні ідеї Платона, а також більш сучасні поняття "досвіду" і "процесу" витонченим образом поєднуються у всеохоплюючу космологічну систему. Однією з імплікацій цієї космології є ідея греків про збіг моралі і краси: благо є вид гармонії.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „"БУТТЯ І ЧАС"“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Частина І. ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ФІЛОСОФІЇ

  • АВІДЬЯ

  • АСТІКА, НАСТІКА

  • БРАГМАН

  • ВАЙШЕШИКА

  • ВЕДИ

  • ДАОСИЗМ

  • ДАРШАНА

  • ДЖИВА

  • ІНЬ—ЯН

  • КЕВАЛА-ДЖНЯНА

  • КОНФУЦІЙ

  • ЛЕГІЗМ

  • ЛІ

  • МІМАНСА

  • МОКША

  • ПРАКРИТІ, ПУРУША

  • САНСАРА

  • ТАМАС

  • ФІЛОСОФІЯ БУДДИЗМУ

  • ШАН ЯН

  • Розділ 2. Антична філософія

  • АКАДЕМІЯ ПЛАТОНОВА

  • АНАКСІМАНДР З МІЛЕТУ

  • АНАХАРСІС З АБДЕР

  • АТОМ

  • ГЕРАКЛІТ З ЕФЕСУ

  • ГЕСІОД

  • ДЕМОКРІТ З АБДЕР

  • ДІОГЕН ЛАЕРЦІЙ

  • ДУША

  • ЕКЛЕКТИЗМ

  • ЕМПЕДОКЛ З АКРАГАНТА

  • ЕНЕСІДЕМ ІЗ КНОСА

  • ЕПІКУР

  • ЕПІКУРЕЙСЬКА ШКОЛА

  • ЗЕНОН З КІТІЯ (КІТІОНА)

  • ЗЕНОН ЕЛЕЙСЬКИЙ

  • КІНІКИ

  • КЛЕАНФ

  • ЛЕВКІПП

  • ЛУКРЕЦІЙ ТІТ ЛУКРЕЦІЙ КАР (Titus Lucretius Carus)

  • МАРК АВРЕЛІЙ АНТОНІН (Marcus Aurelius Antoninus)

  • МЕГАРСЬКА ШКОЛА

  • НЕОПЛАТОНІЗМ

  • ОРФІКИ

  • "ПАРМЕНІД"

  • ПЕРИПАТЕТИЧНА ШКОЛА АРІСТОТЕЛЯ (ЛІКЕЙ)

  • "ПІР"

  • ПІТАГОР ПІФАГОР

  • ПІФАГОР

  • ПЛОТІН

  • ПЛЮРАЛІСТИ

  • "ПРОТАГОР"

  • РОЗУМ-"НУС"

  • СОКРАТ

  • СОКРАТИЧНІ ШКОЛИ

  • СТОЇЦИЗМ (Стоїки)

  • ТАЛЕС З МІЛЕТУ (Фалес)

  • СЕРЕДНЬОВІЧНА ФІЛОСОФІЯ ТА ФІЛОСОФІЯ ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ

  • Філософія Відродження (XIV—XVI ст.)

  • АВҐУСТИН АВРЕЛІЙ

  • АВЕРРОЕС

  • АЛ-ФАРАБІ

  • БЕКОН РОДЖЕР (BACON ROGER)

  • БЕРНАР КЛЕРВОСЬКИЙ БЕРНАРД (Bernardus abbas Clarae Vaffis)

  • БОГ

  • БОНАВЕНТУРА (Bonaventura)

  • БРУНО (Bruno), ДЖОРДАНО (Філіппо)

  • БЬОМЕ (Böhme) ЯКОБ

  • ВАЛЛА ЛОРЕНЦО (Valla)

  • ВАСИЛЬ ВЕЛИКИЙ ВАСИЛЬ КЕНІЙСЯКИЙ

  • ВИД І РІД

  • ГРИГОРІЙ НАЗІАНЗІН ГРИГОРІЙ БОГОСЛОВ

  • ГРИГОРІЙ НІССЬКИЙ

  • ГРИГОРІЙ ПАЛАМА

  • ГРІХ

  • ҐІЛЬБЕРТ ПОРРЕТАНСЬКИЙ

  • ҐІЛЬОМ ДЕ КОНШ

  • ДАНТЕ АЛІГ'ЄРІ

  • "ДІДАХЕ"

  • ДОМІНІК ДЕ ГУСМАН

  • ДУНС СКОТ ІОАНН

  • ЕКХАРТ ЙОГАНН, МЕЙСТЕР ЕКХАРТ (Meister Eckhart)

  • ЕРАЗМ РОТТЕРДАМСЬКИЙ ДЕЗІДЕРІЙ

  • ЕРІУҐЕНА

  • ІБН РУШД АБУ АЛ-ВАЛІД МУХАММАД ІБН АХМАД

  • ІГНАТІЙ АНТІОХШСЬКИЙ

  • ІОАНН СКОТ ЕРІУҐЕНА

  • ІОАНН СОЛСБЕРІЙСЬКИЙ

  • ІПОСТАСЬ

  • ІУСТИН ФЛАВІН, МУЧЕНИК

  • КАМПАНЕЛЛА ТОММАЗО

  • КАППАДОКІЙСЬКИЙ ГУРТОК

  • КЛИМЕНТ РИМСЬКИЙ

  • КОНЦЕПТУАЛІЗМ

  • МАКСИМ ІСПОВІДНИК

  • МОР (МОRЕ) ТОМАС

  • НІКОЛА КУЗАНСЬКИЙ (Nicolaus Cusanus), НІКОЛАЙ КРЕБС (Krebs)

  • НОМІНАЛІЗМ

  • ОККАМ ВІЛЬЯМ

  • ОРІГЕН

  • ПАТРИСТИКА

  • ПАТРИСТИКА НІКЕЙСЬКА І ПІСЛЯНІКЕЙСЬКА

  • ПЕТРАРКА (PETRARCA) ФРАНЧЕСКО

  • ПЕТРО ДАМІАНІ (PETRUS DAMIANUS), ДАМІАН

  • ПІКО ДЕЛЛА МІРАНДОЛА (PICO DELLA MIRÁNDOLA) ДЖОВАННІ

  • РІД І ВИД

  • РОСЦЕЛІН (ROSCELINUS) ІОАНН

  • СУАРЕС (SUAREZ) ФРАНСІСКО

  • СХОЛАСТИКА

  • ТАТІАН

  • ТЕОЛОГІЯ

  • ТОМА АКВІНСЬКИЙ (THOMAS AQUINAS), ФОМА АКВІНСЬКИЙ, АКВІНАТ

  • ТОМА КЕМПІЙСЬКИЙ (THOMAS A KEMPIS), ФОМА КЕМПІЙСЬКИЙ

  • УНІВЕРСАЛІЯ

  • ФІЛОН АЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ

  • ФЛОРЕНТІЙСЬКА ПЛАТОНОВА АКАДЕМІЯ

  • ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ ХVІ-ХVIIІ ст.

  • АНГЛІЙСЬКЕ ПРОСВІТНИЦТВО

  • БЕРКЛІ (BERKELEY) ДЖОРДЖ

  • БОЛІНҐБРОК ГЕНРІ

  • ВОЛЬТЕР Справж. ім'я та прізв. ФРАНСУА МАРІ АРУЕ (FRANÇOIS MARIE AROUET)

  • ГЕЛЬВЕЦІЙ (HELVETIUS) КЛОД АДРІАН

  • ГОЛЬБАХ ПОЛЬ (BARON PAUL VON HOLBACH, D'HOLBACH)

  • ДЕКАРТ (DESCARTES) РЕНЕ, латиниз. ім'я КАРТЕЗІЙ (RENATUS CARTESIUS)

  • ДІДРО (DIDEROT) ДЕНІ

  • "ЕТИКА"

  • ІДЕЯ

  • КАРТЕЗІАНСТВО

  • КОНДІЛЬЯК ЕТЬЄН БОННО ДЕ

  • КУМБЕРЛЕНД (CUMBERLAND) РІЧАРД

  • ЛЯЙБНІЦ (LEIBNIZ) ҐОТФРІД ВІЛЬГЕЛЬМ

  • МАЛЬБРАНШ НІКОЛЯ

  • МАТЕРІАЛІЗМ ФРАНЦУЗЬКИЙ

  • МОНТЕСК'Є ШАРЛЬ-ЛУЇ ДЕ СЕКОНДА (CHARLES-LOUIS DE SECONDA, BARON DE LA BREDE ET DE MONTESQUIEU)

  • "НОВИЙ ОРГАНОН"

  • ОКАЗІОНАЛІЗМ

  • ПОР-РОЯЛЬ

  • "ПРО ЛЮДИНУ, ЇЇ РОЗУМОВІ ЗДІБНОСТІ ТА ЇЇ ВИХОВАННЯ"

  • РЕФОРМАЦІЯ

  • РУССО (ROUSSEAU) ЖАН-ЖАК

  • СМІТ (SMITH) АДАМ

  • СУБСТАНЦІЯ

  • "ТРАКТАТ ПРО ЛЮДСЬКУ ПРИРОДУ..."

  • ФОНТЕНЕЛЬ БЕРНАРД

  • ЮМ (HUME) ДЕВІД

  • НІМЕЦЬКА ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ

  • АБСОЛЮТНА ІДЕЯ

  • АНТИНОМІЯ

  • АППРЕГЕНЗІЯ

  • БАУМҐАРТЕН (BAUMGARTEN) ОЛЕКСАНДР ГОТЛІБ

  • "ВІДПОВІДЬ НА ЗАПИТАННЯ: ЩО ТАКЕ ПРОСВІТНИЦТВО?"

  • "ВСТУП ДО ФІЛОСОФІЇ МІФОЛОГІЇ"

  • ГАМАН (HAMANN) ЙОГАН ҐЕОРҐ

  • ГЕҐЕЛЬ (HEGEL) ҐЕОРҐ ВІЛЬГЕЛЬМ ФРІДРІХ

  • ГЕГЕЛЬЯНСТВО

  • ГЕЛЬДЕРЛІН (HÖLDERLIN) ЙОГАНН ХРИСТИЯН ФРІДРІХ

  • ГУМБОЛЬДТ (HUMBOLDT) ВІЛЬГЕЛЬМ

  • "ЗАМКНЕНА ТОРГОВА ДЕРЖАВА"

  • ЗОЛЬҐЕР (SOLGER) КАРЛ ВІЛЬГЕЛЬМ ФРІДРІХ

  • "ІДЕЇ ДО ФІЛОСОФІЇ ПРИРОДИ ЯК ВСТУП ДО ВИВЧЕННЯ ЦІЄЇ НАУКИ"

  • ІМПЕРАТИВ

  • КАНТ (KANT) ІММАНУЇЛ

  • КАТЕГОРИЧНИЙ ІМПЕРАТИВ І. КАНТА

  • "КРИТИКА ПРАКТИЧНОГО РОЗУМУ"

  • "КРИТИКА ЧИСТОГО РОЗУМУ"

  • "ЛЕКЦІЇ З ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ"

  • "ЛЕКЦІЇ З ФІЛОСОФІЇ ІСТОРІЇ"

  • ЛЕССІНҐ (LESSING), ҐОТХОЛЬД ЕФРАЇМ

  • "ЛИСТИ ПРО ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ"

  • МАЙМОН (MAIMÓN, СПРАВЖ. ПРІЗВ. ХЕЙМАН, HEIMAN) СОЛОМОН

  • "НАСТАНОВИ ДО БЛАЖЕННОГО ЖИТТЯ"

  • "НАУКА ЛОГІКИ"

  • НОВАЛІС ФРІДРІХ ФОН ГАРДЕНБЕРҐ

  • НОУМЕН

  • "ОСНОВНІ РИСИ СУЧАСНОЇ ЕПОХИ"

  • "ПРО МЕЖІ ДЕРЖАВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ"

  • РАЙНГОЛЬД КАРЛ ЛЕОНАРД

  • РІЧ У СОБІ

  • "СИСТЕМА СВІТОВИХ ЕПОХ"

  • "СИСТЕМА ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНОГО ІДЕАЛІЗМУ"

  • ТЕТЕНС ЙОГАНН НІКОЛАС

  • ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНИЙ

  • "ФІЛОСОФІЯ ПРАВА"

  • ФІХТЕ (FICHTE) ЙОГАНН ҐОТЛІБ

  • ФОЄРБАХ (FEUERBACH) ЛЮДВІҐ АНДРЕАС

  • ШЕЛЛІНҐ ФРІДРІХ ВІЛЬГЕЛЬМ ЙОЗЕФ

  • ШІЛЛЕР ЙОГАНН-ФРІДРІХ

  • ШЛЯЙЄРМАХЕР ФРІДРІХ ЕРНСТ ДАНІЕЛЬ

  • ШУЛЬЦЕ (Schnitze) (ПСЕВД. ЕНЕЗІДЕМ, AENESIDEM) ҐОТТЛОБ ЕРНСТ

  • ЯКОБІ (JACOBI) ФРІДРІХ ГЕНРІХ

  • СВІТОВА ФІЛОСОФІЯ XIX ст.

  • АВЕНАРІУС (AVENARIUS) РІХАРД

  • АПОЛОНІВСЬКЕ І ДІОНІСІЙСЬКЕ

  • БЕНТАМ (BENTHAM) ДЖЕРЕМІ

  • БОЛЬЦАНО (BOLZANO) БЕРНАРД

  • БУТРУ ЕМІЛЬ

  • ВОЛЯ

  • ГАМІЛЬТОН (HAMILTON) ВІЛЬЯМ

  • ДІЛЬТЕЙ ВІЛЬГЕЛЬМ

  • ДЮРІНҐ (DURING) ЄВГЕН

  • ДЮРКГЕЙМ (DURKHEIM) ЕМІЛЬ

  • ЕМПІРІОКРИТИЦИЗМ

  • ЗІММЕЛЬ ҐЕОРҐ

  • ІМАНЕНТНА ФІЛОСОФІЯ

  • ІНТУЇЦІЯ

  • КАРЛЕЙЛЬ КАРЛЕЙЛ ТОМАС

  • КОГЕН (COHEN) ГЕРМАН

  • КОНТ (COMTE) ОҐЮСТ

  • КУЗЕН (COUSIN) ВІКТОР

  • ЛІБЕРТ АРТУР

  • МАЛЬТУС (MALTHUS) ТОМАС РОБЕРТ

  • МЕН ДЕ БІРАН (MAIN DE BIRAN) МАРІ ФРАНСУА П'ЄР ҐОНТЬЄ ДЕ БІРАН (GONTHIER DE BIRAN)

  • МІЛЛЬ (MILL) ДЖОН СТЮАРТ

  • НАДЛЮДИНА

  • НАТОРП (NATORP) ПАУЛЬ

  • НЕОКАНТІАНСТВО

  • НІГІЛІЗМ

  • НІЦШЕ (NIETZSCHE) ФРІДРІХ

  • ПОЗИТИВІЗМ

  • "ПРО ПОНЯТТЯ ФІЛОСОФІЇ"

  • РЕНАН (RENAN) ЖОЗЕФ ЕРНЕСТ

  • "СВІТ ЯК ВОЛЯ І УЯВЛЕННЯ"

  • ТАЙХМЮЛЛЕР ҐУСТАВ

  • "ТВОРЧА ЕВОЛЮЦІЯ"

  • ТЕОРІЯ ЦІННОСТЕЙ

  • ТРИВАЛІСТЬ

  • ФІКЦІОНАЛІЗМ

  • ФІЛОСОФСЬКИЙ СВІТОГЛЯД

  • ЦІННІСТЬ КУЛЬТУРНА

  • ШОПЕНГАУЕР (SCHOPENHAUER) АРТУР

  • ШПЕНҐЛЕР (SPENGLER) ОСВАЛЬД

  • РОЗВИТОК СУЧАСНОЇ СВІТОВОЇ ФІЛОСОФІЇ

  • АББАНЬЯНО НІКОЛО

  • АДЛЕР (ADLER) АЛЬФРЕД

  • АЙДУКЕВИЧ КАЗИМЕЖ

  • АЛЬТЮССЕР ЛУЇ П'ЄР

  • АНТИПСИХОЛОГІЗМ

  • АРЕНДТ (ARENDT) ГАННА

  • БАТАЙ (BATAILLE) ЖОРЖ

  • БОДРІЙЯР ЖАН

  • БОЛЬНОВ (BOLLNOW) OТТО ФРІДРІХ

  • БРЕДЛІ (BRADLEY) ФРЕНСІС ГЕРБЕРТ

  • БУДЕННА МОВА

  • "БУТТЯ І ЧАС"
  • ВАЛЬ ЖАН

  • ВЕБЕР (WEBER) МАКС

  • ВЕРИФІКАЦІОНІЗМ

  • ВІТАЛІЗМ

  • ВОЙТИЛА (WOJTYLA) КАРОЛЬ ЮЗЕФ, ПАПА ІВАН ПАВЛО П (ІОАNNES PAULUS)

  • ВСЕ-ЛЮДИНА

  • ГАЙДЕҐҐЕР (HEIDEGGER) МАРТІН

  • ГАЙЄК (HAYEK) ФРІДРІХ АВГУСТ ФОН

  • ГЕЙЗІНҐА (HUIZINGA) ЙОГАН

  • ГЕРМЕНЕВТИЧНЕ КОЛО

  • ГОРИЗОНТ

  • ГЬОСЛЕ ВІТТОРІО

  • ҐВАТТАРІ (GUATTARI) ФЕЛІКС

  • ҐЛЮКСМАН АНДРЕ

  • ДАММІТ МАЙКЛ ЕНГОНІ ЕРДЛІ

  • "ДВІ ДОГМИ ЕМПІРИЗМУ"

  • ДЕВІДСОН (DAVIDSON) ДОНАЛД

  • ДЕЛЬОЗ ЖІЛЬ

  • ДЕРРІДА ЖАК

  • ДЖЕЙМІСОН (JAMESON) ФРЕДЕРІК

  • ДЖЕНТІЛЕ (GENTILE) ДЖОВАННІ

  • ДУХ І ПОРИВ

  • ДЮФРЕН МІКЕЛЬ

  • ЕКЗИСТЕНЦІЯ

  • ЕНҐЕЛЬС (ENGELS) ФРІДРІХ

  • ЖИТТЄВИЙ СВІТ

  • ІНҐАРДЕН РОМАН

  • ІНТЕРПРЕТАЦІЯ

  • ІРОНІЯ

  • ЙОНАС (JONAS) ГАНС

  • КАРНАП РУДОЛЬФ

  • "КІНЦЯ ФІЛОСОФІЇ" ПРОБЛЕМА

  • КОЖЕВ (ПРІЗВ. КОЖЕВНІКОВ) ОЛЕКСАНДР

  • КОЛЛІНҐВУД РОБІН ДЖОРДЖ

  • КОРЕТ ЕМЕРІХ

  • КРИТИЧНИЙ РЕАЛІЗМ

  • (KRONER) РІХАРД

  • КУАЙН (QUINE) ВІЛАРД ВАН ОРМАН

  • КУН (KUHN) ТОМАС СЕМЮЕЛ

  • ЛАКАН (LACAN) ЖАК

  • ЛАКАТОС (LAKATOSH) ІМРЕ

  • ЛЕВІНАС ЕММАНУЕЛЬ

  • ЛЕНІН

  • ЛІОТАР ЖАН-ФРАНСУА

  • "ЛОГІКО-ФІЛОСОФСЬКИЙ ТРАКТАТ"

  • ЛОГІЧНА СЕМАНТИКА

  • ЛОГОЦЕНТРИЗМ

  • ЛУКАЧ ДЬЄРДЬ

  • ЛЬВІВСЬКО-ВАРШАВСЬКА ШКОЛА

  • ЛЬОВІТ КАРЛ

  • МАКІНТАЙР (MACINTYRE) АЛАСДЕР

  • МАН (MAN) ПОЛЬ ДЕ

  • МАРІТЕН ЖАК

  • МАРСЕЛЬ (MARCEL) ГАБРІЕЛЬ ОНОРЕ

  • МАСАРИК (MASARYK) ТОМАШ ГАРРІК

  • МАТЕРІАЛІСТИЧНА ФІЛОСОФІЯ К. МАРКСА

  • МЕНТАЛІТЕТ

  • МЕТАМОВА

  • "МІФОЛОГІКИ"

  • МОДЕРН

  • МУР (MOORE) ДЖОРДЖ ЕДВАРД

  • "НАГЛЯДАТИ Й КАРАТИ"

  • НЕОПОЗИТИВІЗМ

  • НЕОРАЦІОНАЛІЗМ

  • НЕОТОМІЗМ

  • НОЕЗІС І НОЕМА

  • ОРТЕҐІАНСТВО

  • (OTTO) РУДОЛЬФ

  • ПАРАДОКС РАССЕЛА

  • ПАТНЕМ (PUTNAM) ХІЛАРІ

  • ПЕРСОНАЛІЗМ

  • ПЕРШОСУЩЕ

  • ПЛЕСНЕР (PLESSNER) ГЕЛЬМУТ

  • ПОВСЯКДЕННІСТЬ

  • "ПОНЯТТЯ СВІДОМОСТІ"

  • ПОСТМОДЕРНІЗМ

  • "ПОСТМОДЕРНІЗМ АБО КУЛЬТУРНА ЛОГІКА ПІЗНЬОГО КАПІТАЛІЗМУ"

  • ПОСТСТРУКТУРАЛІЗМ

  • ПРАЗЬКЕ ЛІНГВІСТИЧНЕ КОЛО

  • "ПРО ТРАГІЧНЕ ПОЧУТТЯ ЖИТТЯ"

  • ПРОТОКОЛЬНІ РЕЧЕННЯ

  • ПСИХОЛОГІЗМ ТА АНТИПСИХОЛОГІЗМ

  • РАЙНАХ АДОЛЬФ

  • РАЙХЕНБАХ (REICHENBACH) ГАНС

  • РАССЕЛ (RUSSELL) БЕРТРАН

  • РАЦІОВІТАЛІЗМ

  • РЕ-СУБЛІМАЦІЯ

  • "РОЗБРАТ"

  • РОЛЗ РОУЛЗ ДЖОН

  • САНТАЯНА ДЖОРДЖ

  • САРТР ЖАН-ПОЛЬ

  • СВОБОДА

  • СЕЛЛАРС РОЙ ВУД

  • СИНЕРГЕТИКА

  • СИТУАЦІЯ

  • "СИТУАЦІЯ ПОСТМОДЕРНУ"

  • "СЛОВО І ОБ'ЄКТ"

  • СМЕРТЬ

  • СТРОСОН (STRAWSON) ПІТЕР ФРЕДЕРІК

  • "СТРУКТУРНА АНТРОПОЛОГІЯ"

  • СЦІЄНТИЗМ ТА АНТИСЦІЄНТИЗМ

  • ТВАРДОВСЬКИЙ (TWARDOWSKI), КАЗИМЕЖ

  • ТЕОРІЯ МОВЛЕННЄВИХ АКТІВ

  • ТІЛЛІХ ПАУЛЬ

  • ТОЙНБІ (TOYNBEE) АРНОЛЬД ДЖОЗЕФ

  • ТОТАЛІТАРИЗМ

  • "ТРАКТАТ ПРО УНІВЕРСАЛЬНУ АЛГЕБРУ"

  • УНАМУНО (UNAMUNO) МІТЕЛЬ ДЕ

  • ФЕЙЄРАБЕНД ПОЛ

  • ФЕНОМЕН

  • ФІЛОСОФІЯ ДІАЛОГУ

  • "ФІЛОСОФІЯ І ДЗЕРКАЛО ПРИРОДИ"

  • ФІНК (FINK) ЕЙҐЕН

  • ФРЕҐЕ (FREGE) ФРІДРІХ ЛЮДВІҐ ҐОТТЛОБ

  • ФРОЙД (FREUD) ЗИГМУНД

  • ФРОММ (FROMM) ЕРІХ

  • ФУКО (FOUCAULT) МІШЕЛЬ ПОЛЬ

  • ХОЛТОН ДЖЕРАЛЬД

  • ШЕЛЕР МАКС

  • ШИЗОАНАЛІЗ

  • "ЩО ТАКЕ ФІЛОСОФІЯ?"

  • ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ

  • БЕРДЯЄВ МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ

  • ВИННИЧЕНКО ВОЛОДИМИР КИРИЛОВИЧ

  • ГІЛЯРОВ ОЛЕКСІЙ МИКИТОВИЧ

  • ГОГОЦЬКИЙ СИЛЬВЕСТР СИЛЬВЕСТРОВИЧ

  • ДЕМЧУК ПЕТРО ІВАНОВИЧ

  • КИЇВСЬКА ШКОЛА ФІЛОСОФІЇ

  • КИЇВСЬКЕ РЕЛІГІЙНО-ФІЛОСОФСЬКЕ ТОВАРИСТВО

  • КОПНІН ПАВЛО ВАСИЛЬОВИЧ

  • КОЦЮБИНСЬКИЙ МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ

  • МІХНОВСЬКИЙ МИКОЛА ІВАНОВИЧ

  • ПРОКОПОВИЧ ТЕОФАН (ФЕОФАН)

  • ТЕОФАН ПРОКОПОВИЧ

  • ФРАНКО ІВАН ЯКОВИЧ

  • ХВИЛЬОВИЙ (СПРАВЖ. ПРІЗВ. ФІТІЛЬОВ) МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ

  • ЧИЖЕВСЬКИЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ

  • ШИНКАРУК ВОЛОДИМИР ІЛАРІОНОВИЧ

  • ЮРИНЕЦЬ ВОЛОДИМИР

  • ІСТОРІЯ РОСІЙСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ

  • АЛЕКСЄЄВ (АСКОЛЬДОВ) СЕРГІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ

  • АСТАФ'ЄВ ПЕТРО ЄВГЕНІЙОВИЧ

  • БАКУНІН ПАВЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ

  • БЕРДЯЄВ МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ

  • БЄЛИЙ АНДРІЙ (ПСЕВД., СПРАВЖ. ІМ'Я ТА ПРІЗВ. - БОРИС МИКОЛАЙОВИЧ)

  • БОГДАНОВ (СПРАВЖ. ПРІЗВ. МАЛИНОВСЬКИЙ) ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

  • ВВЕДЕНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ

  • "ВИПРАВДАННЯ ДОБРА"

  • ВИШЕСЛАВЦЕВ БОРИС ПЕТРОВИЧ

  • "ВОПРОСЫ ФИЛОСОФИИ"

  • ВСЕЄДНОСТІ ФІЛОСОФІЯ

  • ГЕССЕН СЕРГІЙ ЙОСИПОВИЧ