КУН (KUHN) ТОМАС СЕМЮЕЛ
(1922-1996) - амер. історик і філософ науки. Народився в Цинциннаті (шт. Огайо). Вивчав теоретичну фізику в Гарвардському ун-ті, де в 1949 захистив докторську дисертацію. Викладав з 1949 у Гарварді, з 1957 - у Принстоні. З 1968 по 1979 - проф. Принстонського ун-ту, аз 1979 до виходу на пенсію в 1991 - проф. Массачусетського технологічного ін-ту. Був членом
Національної АН, Американського філософського тов-ва, Американської академії наук і мистецтв. Помер у Кембриджі (шт. Масачусетс).
Популярність К. принесла друга з написаних ним книг -"Структура наукових революцій". її ідеї зародилися в період викладання в Гарварді, коли автор досліджував теоретичні джерела механіки XVII ст. К. встановив, що фізика Арістотеля зовсім не була підготовчою фазою для фізики Галілея і Ньютона. Якщо механіка XVII ст. розуміє рух винятково в термінах маси і сили, то в арістотелівській традиції рух розглядається як якісна зміна стану об'єкта, що рухається. Аналізуючи революції в науці, К. показує, що історія науки не була лінійним процесом нагромадження знань, скоріше це чергування періодів "нормальної науки" і "революційної науки", що її заперечує. Так, Арістотелева фізика функціонувала як "парадигма" нормальної науки від класичної античності до пізнього Середньовіччя. Протягом усього цього періоду вона задавана поняттєвий інструментарій та основний напрям наукового пошуку. Фізичні й математичні відкриття XVI і XVІІ ст., пов'язані з іменами Коперника, Галілея, Декарта і Ньютона, створили ситуацію наукової революції, у ході якої прихильники старої парадигми зіштовхнулися з прихильниками "нової науки". Період нормальної науки знову наступив лише наприкінці XVII ст., коли ньютонівська фізика знайшла широке визнання серед учених та утвердилася як парадигма наукового дослідження.
Хоча критики роботи К. спочатку зосередили увагу на концепції парадигми, найбільші дискусії викликала інша його теза - про несумірність наукових теорій. Прихильники Карнапа і логічного позитивізму розглядали науку як процес висування і критичної перевірки (верифікації) тверджень; послідовники Поппера вважали ключовою процедурою не верифікацію, а фальсифікацію (спростування) наукових гіпотез. Але і ті й інші виходили з погляду на науку як на процес акумуляції знання: Арістотелева і середньовічна фізика розглядалися як часткове розуміння реальності, доповнене згодом новою наукою. К. же наполягав на тому, що вчення Арістотеля і Ньютона являють собою дві несумісні системи знання.
В. А. Бугров
ЛАВДЖОЙ (LOVEJOY) АРТУР ОНКЕН
(1873-1962) - амер. філософ, представник критичного реалізму. Навчався в Каліфорнійському та Гарвардському ун-тах, викладав у Сганфордському, Вашингтонському та Міссурійському ун-тах, з 1910 по 1938 - проф. ун-ту Джона Гопкінса в Балтіморі, засновник (1940) і редактор часопису "Joumal of the History of Ideas". Визнаючи (як "реаліст") незалежне існування об'єкта, Л. вважає, що воно "інтендується" безпосередніми "даними". Останнє є результатом часового характеру досвіду (звідси - термін "темпоралістичний реалізм", що його Л. нерідко вживає для позначення своєї позиції). Темпоралістична позиція Л. пояснює його інтерес до історії ідей - зокрема, до історії філософії, якій присвячено головні праці Л. - "Повстання проти дуалізму" (1930) та "Великий ланцюг буття" (1936), - в яких Л. дослідив розвиток таких комплексних філософських проблем як еволюціонізм, романтизм, натуралізм та ін., а також філософський "ланцюг подій" від Платона до Нового часу. Часове розуміння реальності є для Л. підставою заперечення будь-яких форм монізму і прийняття принципово дуалістичної позиції. Недаремно в рамках критичного реалізму Л. посів (разом з Праттом) позицію "онтологічного дуалізму".
І. В. Бичко
ЛАКАН (LACAN) ЖАК
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КУН (KUHN) ТОМАС СЕМЮЕЛ“ на сторінці 1. Приємного читання.
