КОЖЕВ (ПРІЗВ. КОЖЕВНІКОВ) ОЛЕКСАНДР
(1902-1968) - франц. філософ рос. походження, один із лідерів т.зв. екзистенціалістського неогегельянства. Народився в Москві. Вчився в Німеччині в Ясперса. Великий вплив на К. здійснив М. Гайдеґґер. У 30-х рр. читав лекції з Геґелевої "Феноменології духу" (пізніше опубліковані). Основним недоліком Геґелевої філософії К. вважав монізм, він звинувачував Геґеля в розповсюдженні (екстраполяції) діалектики на "натуральне буття".
Обґрунтовуючи на противагу Геґелю дуалістичну концепцію, К. здійснює розмежування між "натуральним буттям", тобто природою, і людським існуванням. "Потрібно, - писав К., - розрізняти, з одного боку, натуральну реальність, яка є тотожною собі, а тому не діалектичною в собі: такою, яка діалектично не заперечує себе: з іншого боку, людську реальність, котра діалектично заперечує як саму себе, так і натуральну реальність ".
Перекручуючи діалектичний метод Геґеля, К. видає його за "феноменологічний" метод. Концепція діалектики К., як діалектики виключно "людського існування" ("Я не припускаю, - писав він, - діалектики натурального буття"), значно вплинула на ряд сучасних суб'єктивістських теорій діалектики.
Серед слухачів К. були Сартр, Мерло-Понті, Іпполіт, Арон, Фессар та ін. Вони сприяли розповсюдженню "оновлених" Геґелевих ідей у різноманітні сфери франц. філософії, соціології і теології.
А. І. Трубенко
КОЗЛОВСЬКИЙ ПЕТЕР
(нар. 1952) - нім. філософ, дослідник постмодерних тенденцій у сучасній культурі. Репрезентує підхід, що склався в нім.-австр. традиції, де загальновизнаним є аналіз феномена постмодерну у філософському, соціологічному та історичному аспектах.
Осн. твори: "Суспільство і держава. Неминучий дуалізм" (1982), "Еволюція суспільства. Проти соціальної біології" (1984), "Постмодерна культура: Суспільно-культурні наслідки технічного розвитку" (1987), "Принципи етичної економії" (1980).
Найвиразніші ознаки сучасної епохи у сфері філософії та культури характеризуються в книзі "Постмодерна культура: Суспільно-культурні наслідки технічного розвитку". К. розглядає Просвітництво як добу, що протиставляла себе щодо своїх недуховних та неосвічених епох-попередниць. Його позиція відрізняється від поглядів Ю. Габермаса, насамперед, розумінням ідейного ядра Модерну. Він підкреслює, що Модерн як програма - це гегельянство в усіх його різних проявах як вчення про становлення Абсолюту у світі й за допомоги світу. Модерн - це проект найповнішого втілення Бога. А оскільки світова історія — це світовий і вищий суддя, і оскільки в історії важить тільки успіх, то він і є істинний бог модерну.
Виступив проти хибного розуміння Постмодерну. Постмодерн, на його думку, - це виклик Модерну як світоглядному проекту, який був сформований філософами Просвітництва в XVIII ст. З одного боку, він передбачав невпинний розвиток об'єктивуючих наук, універсалістських основ моралі та права, а також автономного мистецтва, зберігаючи при цьому їхню першоприроду. На думку К., програма постмодерну - це боротьба за духовний устрій теперішнього.
Під впливом постмодернізму як культурного явища сформувались нові соціальні рухи і течії (постколоніальна критика, екологічний рух, фемінізм, рух за мир, амер. лівий рух та ін.). Вони стали закономірною реакцією на кризу Модерну та супровідну щодо нього втрату культурної контекстуальності. Вони, як підкреслює К, на відміну від застарілого робітничого руху, зорієнтованого на силу, спрямовані на життєвий світ та культуру. їхнє найперше завдання - обстоювання культурної і особистої ідентичності та забезпечення вільного простору для альтернативних життєвих стилів.
О. П. Варениця
КОЛЛІНҐВУД РОБІН ДЖОРДЖ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КОЖЕВ (ПРІЗВ. КОЖЕВНІКОВ) ОЛЕКСАНДР“ на сторінці 1. Приємного читання.
