ДЕЛЬОЗ ЖІЛЬ
(1925-1995) - представник постмодерністського напрямку у франц. філософії, інтерпретатор та деконструктор історико-філософських текстів. Осн. праці: "Марсель Пруст та знаки" (1965), "Берґонізм" (1966), "Розрізнення та повторення" (1968), "Логіка смислу" (1969), "Капіталізм та шизофренія (у співавт. з Ф. Ґваттарі; т. 1 - "Анти-Едіп", 1972; т. 2 — "Тисяча плато", 1980), "Фуко" (1986), "Що таке філософія?" (1991, у співавт. з Ф. Ґваттарі), "Критика та клініка" (1993).
Для розуміння основних ідей Д. потрібно враховувати особливості епохи його творчості - це так зване "інформаційне суспільство", коли духовно-інформаційний сектор займає домінуюче положення в структурі людської життєдіяльності. Наслідком цього є те, що в онтологічних побудовах кін. XX ст. спостерігається тенденція "елімінації суб'єктивності", точніше, елімінації підлягає індивідуальний людський суб'єкт, людина як "самість", "Я", особистість. Тому одним з основних понять у Д. виступає поняття "світ", котре позбавлене суб'єктно-об'єктного відношення, а представляє так званий світ культури - рухливу множину "текстів", в яких губиться та розчиняється свідомість окремого індивіда та його діяльність. Мислення, свідомість та пізнання в Д. представляють собою лише проекції віртуальної реальності, котрі дають можливість світу культури, що являє собою рухливу множину текстів, функціонувати в часі та просторі. Для того, щоб світ культури існував у часі та просторі, потрібний певний каркас, ще одна проекція віртуальної реальності, та конструкція, на якій він зможе утримуватись. У Д. роль такої конструкції виконує ризома. Це термін, запозичений з ботаніки, який означає кореневу систему рослини, позбавлену центрального (головного) відростку, в результаті чого сітка переплетеного коріння є субстанціонально рівнозначною.
Ще одне поняття, яке вводиться Д. у сферу філософського дискурсу - шизоаналіз. Мета шизоаналізу - дослідження трансцендентного несвідомого замість метафізичного; Д. намагається проаналізувати, в чому виявляється специфіка лібідозних поривань, як вони репрезентуються в політиці та економіці й таким чином довести, що бажання може бути детерміноване бажанням власної репресії, притаманним самому суб'єктові бажання. Взагалі поняття "бажання" виступає засадничою категорією шизоаналізу і замінює собою ідеологію, оскільки воно пронизує всі сфери людської життєдіяльності. Історія в розумінні Д. і Ґваттарі - це "стан функціонального порушення рівноваги", для якої характерні конфлікти, зміни, бунти, розколи та ш. Шизоаналіз знімає антагонізм буття та свідомості, суб'єкта і об'єкта, виробництва природного та виробництва бажання.
С. В. Куцепал
ДЕННЕТ (DENNETT) ДЕНІЕЛ
(нар. 1942) - амер. філософ. Народився в Бостоні (шт. Массачусетс). Одержав освіту в Гарварді й Оксфорді. У 1965, теля захисту дисертації під керівництвом Ґ.Райпа, став викладачем Каліфорнійського ун-ту, з 1971 - проф. філософії ун-ту TaqVra.
Від своїх учителів Куайна і Райла Д. перейняв строго натуралістичну, антикартезіанську концепцію свідомості й досліджував емпіричні підґрунтя свідомості, запропонувавши оригінальні філософські інтерпретації природничо-наукових явищ. Тексти Д. поєднують філософську аргументацію з конкретними прикладами, що апелюють до безпосереднього досвіду читача.
У філософському середовищі Д. відомий насамперед концепцією "інтенціональної настанови". Згідно з цією концепцією, щоб зрозуміти колишні дії якого-небудь індивіда й передбачити його майбутні дії, ми звертаємося до його переконань і бажань. За Д., ми вдаємось до пояснення за допомогою уяви про інтенціональну настанову, тобто пояснюємо деяку поведінку за допомогою звертання до переконань і бажань того, хто вчиняє дію.
До таких ситуацій можна застосувати й іншу настанову, наприклад "проектну" чи фізикалістську. Ми застосовуємо до речей фізикалістську настанову, якщо при поясненні і передбаченні їх поведінки спираємося винятково на закони фізики. Однак фізикалістське пояснення, за Д., не ближче до дійсності, ніж пояснення в рамках інтенціональної або "проектної" настанови. Усяке пояснення легітимне тією мірою, якою відповідає конкретним, пов'язаним з визначеним контекстом, потребам. Д. полемізує з поглядами, що тільки людина має переконання і бажання, тоді як говорити про переконання і бажання тварин, клітин організму й обчислювальних машин можна лише в метафоричному сенсі. Філософ вважає вірним протилежне уявлення: переконання й бажання в людини мають іншу фізичну "природу", ніж клітини й обчислювальні машини. У цьому сенсі можна говорити про різні типи свідомості, властиві різним істотам.
Мати ментальні стани - ще не означає мати свідомість. Щоб мати ментальні стани, досить виявляти відповідну поведінку, засновану на уявленнях. Щоб мати свідомі ментальні стани, необхідно володіти здатністю "репрезентувати" власні ментальні стани. На думку Д., здатність до конструювання таких репрезентацій "другого порядку" тісно пов'язана зі здатністю до мови. Істоти, що не мають у своєму розпорядженні мови, не мають і свідомості - навіть у тих випадках, коли їм можуть бути приписані ментальні стани.
Осн. твори: "Зміст і свідомість" (1969), "Інтенціональний підхід" (1987), "Пояснення свідомості" (1991).
В. А. Бугров
ДЕРРІДА ЖАК
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДЕЛЬОЗ ЖІЛЬ“ на сторінці 1. Приємного читання.
