АНАКСІМАНДР З МІЛЕТУ
(бл. 610-546/540до н. е.). У літературі переважає думка про те, що А. був "учнем" Талеса. Цей висновок обґрунтовується тим, що іонійський філософ хронологічно був дещо молодший Талеса. Однак характер його думки свідчить про практично самостійне творче джерело. З творами А. були знайомі Арістотель, Теофраст, Аполлодор. Значну кількість витягів з творів А. подає Сімплікій.
Вирішуючи однакову з талесовою задачу - пошук першоелемента (праелемента) буття, - А. витворив поняття "алейрон", яке етимологічно зі старогрец. утримує два суміжні змісти: "безмежне" ("а-пейрон" - "а" заперечує кореневе значення слів "межа", "кінець") та "неозначене".
А. належить і переосмислення поглядів на природу вічного. Всупереч мітологічному і космогонічному світоглядам, у яких навіть найперші боги є безсмертними, космологічний напрямок мислення філософа визнає першопочаток вічним. У мітології та космогонії боги безсмертні, бо не мають завершення, але вони не вічні, бо мають початок, причину поставання. Космологічний філософський погляд визнавав вічним те, що не тільки не має завершення, але й не має початку. Така позиція співзвучна з аргументацією Ксенофана щодо обґрунтування існування лише єдиного і одного Божества, яке згодом істотно вплинуло на стратегічне вчення про вічне та незмінне буття Парменіда.
Космологічні погляди А. також вирізняються евристичністю. Саме філософські розмисли філософа дали змогу висловити припущення щодо існування не одного, видимого і позірного для людей світу, а безлічі "світів" і "небес". Він виникає завдяки виокремленню з первинного вічного "алейрон"-у двох контрастів, двох протилежностей - теплого і холодного, світла і темряви. Всі інші складові образу світу, подібного до вавилонських зразків, виникають завдяки чинності протилежностей. Світ А. побудований на симетрії, і Земля в ньому нагадує рівновіддалений від всіх інших рухомих небесних тіл непорушний циліндр. Люди живуть на горішній поверхні циліндра Землі, яка відтак має значення заселеної, олюдненої Землі -"екумена".
Ознаки нового світогляду А. знаходимо і у свідченнях доксографів про технологічні наміри застосування висновків про природу "апейрон"-у - пояснення явищ природи та зародження життя на Землі з води.
Безумовне визнання світогляду А. моністично матеріалістичним не узгоджується зі словами Арістотеля, в яких "апейрон"-у надається значення дієвої і творчої сили: "Тому, як кажемо, воно (тобто алейрон) не має початку, але саме є початком усього. І воно огортає все і керує всім, як кажуть ті, що крім апейрон-безмежного не приймають інших причин, як от розуму (тобто Анаксагор) або любові (тобто Емпедокл). І це є божество,... бо воно безсмертне і незнищенне, як каже Анаксімандер і більшість філософів природи".
Істотного значення для усвідомлення еволюції філософських вчень досократиків має філологічний погляд Вернера Єґера, в якому пояснюється видозміна значення слова "божество", яка вплинула на формування підстав вчення Ксенофана про єдине; божество як не суто мітологічної істоти. В. Єґер вважає, що саме А. перший ужив відприкметникового іменника на філософічне поняття "божество" для відрізнення від мітичних богів. Це слово згодом увійшло в нормальний словник літературної мови: цього слова дуже часто вживали в V ст. Геродот і трагічні поети. В. Єгер також вважає, що оригінальна цитата про вину й кару людини — це перша філософічна теодицея.
Т.П. Кононенко
АНАКСІМЕН З МІЛЕТУ
(бл. 588-525 до н. е.) -наймолодший зі згадуваних у літературі представників Міаетської школи філософії. Вважається учнем Анаксімандра. Відомий астрономічними і метеорологічними дослідженнями. У космологічній теорії наслідував із певними корективами оси. настанови свого вчителя Анаксімандра. Досліджував явища природи, зокрема природу граду, землетрусів, блискавки.
У філософському контексті А. не створив принципово відмінного від засновників школи вчення, але надав їхнім думкам своєрідного розвитку. В означенні першоелемента світу А. надав перевагу "повітрю", яке суспіль поєднує безперечнішу відчуттєво означену якість "води" Талеса та властивість "безмежності" Анаксімандра. Філософ, водночас, відкидав у визначенні чинності "повітря" як зайве перенасичення відчуттєвістю талесового першоелемента, так і властивість "неозначеності" анаксімандрового "апейрон"-у.
Згідно з поглядами філософа речі виникають шляхом квалітативних (якісних) змін повітря. Ці якісні зміни спричинюються згущенням та розрідженням повітря. Однак згущення та розрідження, у свою чергу, як засіб утворення речей, є не зовнішніми до повітря чинниками, а радше іманентним станом його існування. Саме тому А. тісно пов'язує означення властивостей повітря з властивостями людської душі, повітря є найбільш одуховленим з усіх природних елементів: "Як наша душа, — каже (Анаксімен), - що є повітрям, тримає вкупі нас, так увесь світ огортає дух... і повітря". Навіть боги, за А., постають з повітря: "Св. Августин каже, що Анаксімен не заперечував богів і не промовчував; одначе він вірив, що не вони створили повітря, але самі походять із повітря".
Т. П. Кононенко
АНАХАРСІС З АБДЕР
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „АНАКСІМАНДР З МІЛЕТУ“ на сторінці 1. Приємного читання.
