ФРЕҐЕ (FREGE) ФРІДРІХ ЛЮДВІҐ ҐОТТЛОБ
(1848-1925) - нім. логік, математик та філософ. Вивчав математику, фізику і філософію в Єні та Ґеттінґені. У 1873 захистив докторську дисертацію з математики і до 1918 працював в Єнському ун-ті. Головні напрямки досліджень Ф. - формальна логіка, філософська математика, філософія мови. Осн. праці: "Шрифт понять" (1879), "Основні закони арифметики" (т. 1—2, 1883-1903), "Про смисл і значення" (1892), "Основоположення арифметики " (1884).
Ф.- логік був відкритий раніше, ніж Ф.- філософ мови, завдяки ранньому твору - "Шрифту понять" - він вважається батьком сучасної символічної логіки, а праця - великим досягненням XIX ст. Сформована та розвинута логіцистська програма стала революційним поворотом у розвитку математичної логіки. Моргай та Буль розвивали думку про те, що логіка є частиною математики. Ф. поставив завдання зробити математику частиною логіки. Сьогодні логіка Ф. вважається підґрунтям для відгалужень модальної та інтенсіональної логік.
Відродження логіки поставило в центрі уваги мову. Так, семантична теорія, починаючи з Ф., стала панівною темою для досліджень в аналітичній філософії (Рассел, Тарський, Карнап, Чьорч, Куайн). Розвинувши семантичну теорію мови, що відповідає завданням логіки, Ф. заклав основи парадигми логіко-семантичної теорії як такої. Боротьба з психологізмом у логіці була продовжена Гуссерлем, спроба пов'язати логіку з аналізом мови та побудувати точну мову логіки були підхоплені логічним позитивізмом.
Відома проблема "смислу-значення" Ф. вперше з'явилася у статті "Про смисл і значення". Розмежування значення (Bedeutung виразу і його смислу (Sinn) Ф. вивів із необхідності пояснити відмінності в пізнавальному змісті між формальним (а=а) і змістовний (а=Ь) судженнями тотожності. Якщо б тотожність була тільки відношенням між об'єктами, що позначаються знаками "а" і "Ь", то цс відношення повинно було бути незалежним від того, що імена присвоєні об'єктам, і судження типу а=а не могли б відрізнятися вц судження а=Ь в пізнавальному змісті. Ф. розглядав як об'єкти ш тільки предмети, що чуттєво сприймаються, але і такі ідеальні сутності, як числа, крапки, класи.
Імена можуть не мати значення, але не володіти смислом вони не можуть. Що ж таке смисл? Якщо взяти будь-яке судження., наприклад, судження тотожності а=Ь, то можна припустити, що його смисл полягає у зв'язуванні (через тотожність) смислів термінів "а" і "Ь". Далі ми можемо сказати, що дане судження істинне тому, ще об'єктивні смисли цих термінів об'єктивно зв'язані даним відношенням (тотожністю).
Вихідним пунктом у розмежуванні смислу та значення Ф. поставив проблему вказування імен. Ім'я належить мові, отже має значення, яке керується конкретним предметом, його носієм. Розуміти ім'я — означає розуміти те, як його можна вжити, а це значить знати, скільки предметів воно позначає. Та це розмежування стосується не лише імені. Ф. поширює його на всі без винятку категорії висловлювань: предикати, висловлювання відношення, квантори, оператори і все речення. Смисл речення є умовою його істинності. Наприклад, речення "Іде дощ" можна розуміти тоді, коли маємо знання про те, скільки дано фактів, щоб під цим реченням розумілось істинне твердження. Пояснення смислу висловлювання - це пояснення умов істинності речення. Отже, провести простий аналіз понять для розуміння смислу висловлювання не достатньо, потрібно зробити аналіз понять у зв'язку з цілим висловлюванням.
Однак послідовне проведення тези про незалежність істинності від смислу наштовхується в теорії Ф. на серйозну перешкоду. Йдеться про побічну вказівку. У цьому випадку істинність стає залежною від смислу. Побічна вказівка має місце в тому випадку, коли в одній пропозиції йдеться про іншу пропозицію. Наприклад, у пропозиції "Кожна людина знає, що Венера - "ранкова зірка", йдеться про пропозицію "Венера — ранкова зірка".
Відомо, що Б. Рассел критикував фреґевський розподіл смислу і значення. Він вважав, що від поняття смислу слід взагалі відмовитися. Саме расселівським шляхом розвивалася в подальшому логічна семантика.
Значення загальні для всіх, смисли ж належать комусь, причому це відбувається в певний час. За Ф., імена позначають (bedeuten) значення і висловлюють (ausdrucken) смисл. Ім'я "Арістотель" має і значення, і смисл, "Абракадабра" - тільки смисл.
Тільки в контексті логічного аналізу пропозицій можна робити висновок про семантичну характеристику слів і виразів, що їх складають. Така теорія припускає три основних типи виразів: пропозиції, імена предметів (власні імена) і імена понять.
Сьогодні основним досягненням Ф. вважають: формальний аналіз речень (спосіб поділу речень ґрунтувався на зв'язку значення речення з умовами його істинності), методологічні принципи (завжди чітко відокремлювати психологічне від логічного, суб'єктивне від об'єктивного; ніколи не запитувати про значення сліз ізольовано, але тільки в контексті речення; ніколи не випускати з уваги різницю між поняттями та предметами), програма логіцизму.
О. А. Зубчик
ФРОЙД (FREUD) ЗИГМУНД
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ФРЕҐЕ (FREGE) ФРІДРІХ ЛЮДВІҐ ҐОТТЛОБ“ на сторінці 1. Приємного читання.
