БЕРДЯЄВ МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ
(1874-1948) - представник київської групи екзистенціально-гуманістичної філософії. У молодості поділяв погляди так званих "легальних марксистів", зберігши віру, що в Маркса "є елементи справді екзистенціальної філософії", які відсутні в "більшовицькій" (ленінсько-сталінській) версії марксизму. На початку XX ст. Б. бере участь у діяльності підпільних революційних гуртів, за що засланий (1901) до Вологодської губернії.
Водночас Б. полемізує і з рос. (плєхано-ленінськими) марксистами. Після поразки революції 1905 в Росії Б. відходить від активної політичної діяльності, розробляє на базі критично-творчого освоєння ідей вітчизняної (Достоєвський) та нім. (Я. Бьоме, Ф. Ніцше та ін.) філософії оригінальну концепцію філософського персоналізму. Після революції 1917 Б. продовжує активні філософсько-релігійні пошуки, виступає ініціатором створення Вільної академії духовної культури (1918—22), за це зазнає репресій з боку радянської влади: восени 1922 разом зі 167 видатними діячами науки і культури колишньої Російської імперії висилається за кордон, до Німеччини. З 1924 Б. проживає в Парижі, де організовує і редагує журнал "Путь" (1925-40). Відтоді Б. - широко відомий і шанований на Заході філософ, творчість якого справляє помітний вплив на західноєвропейську філософську культуру. Лідер франц. екзистенціалізму Сартр спеціально відзначав істотний вплив Б. на формування провідних напрямків франц. філософії: екзистенціалізму і персоналізму. На відміну від моністичної (відповідної рос. світоглядному менталітету) настанови рос. екзистенціальної філософії початку XX ст. на "всеєдність" (Соловйову Франк, Карсавін, Булгаков, Лосський та ін.), персоналістський екзистенціалізм Б. орієнтований принципово плюралістично (що відповідало екзистенціально-кордоцентричні філософсько-ментальній атмосфері київської культури). Б. формує філософську позицію з кількох екзистенціальних ідейних компонентів - ідеї свободи, творчості, особистості, мети історії, есхатологічного смислу історії. У результаті виникає дуалістична конструкція діалектично-екзистенціальної альтернативності свободи, духу, з одного боку, і об'єкта – з іншого. Основним предметом філософії Б. є людина-особистість (альтернативна людині-індивіду, біосоціальній, матеріальній істоті), яка є "неосяжною духовною безоднею", що корениться у свободі. "Безосновна безодня свободи" є, за Б., першоджерелом буття, первинним навіть відносно творчого акту Бога. Творчій активності особистісної свободи протистоїть "об'єктивізація", що призводить до "спадання" свободи в "необхідність", до "відчуження". "Матерія" виступає як своєрідна "хвороба духу", що настає внаслідок "об'єктивізації" вільної творчості духовної особистості (одним із "симптомів" цієї хвороби є "розпад часу" на дискретні елементи - минуле, теперішнє, майбутнє). Смисл історії, за Б., полягає в звільненні від необхідності об'єктивності, але, оскільки це повністю неможливо в реальному історичному часі (внаслідок його розпадання), мета історії есхатологічно орієнтована на "кінець історії", за яким відкривається новий світ — еон — "іншість" якого полягає в його "позачасовості". Специфіка філософської позиції Б. полягає в особливостях україноментальної філософської традиції, що існувала в Києві, сформованої ще творчими здобутками філософії Сковороди, Юркевича, Гоголя, Достоєвського. Б. часто посилався на Гоголя як на духовного натхненника своєї творчості - " всі ми вийшли з гоголівської "шинелі". Про "потужність" впливу на Б. київської філософської культури, україноментальної атмосфери Києва свідчать його тісні стосунки з рідним братом Сергієм Бердяєвим - укр. журналістом, перекладачем рос. літератури укр. мовою.
ВИННИЧЕНКО ВОЛОДИМИР КИРИЛОВИЧ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „БЕРДЯЄВ МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ“ на сторінці 1. Приємного читання.
