ПОР-РОЯЛЬ
Абатство, яке було одним із центрів культурного життя Франції. Воно відоме тим, що стало осердям значної полемічної філософської та теологічної культури не лише Франції, але й Європи. На теренах П.-Р. виникає своєрідна традиція розбудови основ логіки на підставах раціоналізму Р.Декарта. її зміст пов'язується з діяльністю двох представників франц. філософії - Антоні Арно (Arnauld, 1612-1694) та П'єра Ніколя (Nicole, 1625-1695). Саме як "Логіка Пор-Рояля" їхні дослідження стали відомі науковцям і філософам. З цим абатством пов'язане життя відомого франц. математика, фізика та філософа Блеза Паскаля.
ПРАЙС (PRICE) РІЧАРД
(1723-1791). Представник моральної науки в розвитку просвітництва в Англії. Автор праці "Огляд основоположних моральних питань" (Review of the Principal Questions in Morals, 1757). П. вважають попередником /. Канта щодо раціоналізації принципів моралі. Він негативно ставився до досягнень моральної науки щодо розвитку теорії морального почуття, з юмівською інтерпретацією цієї теорії включно. З позицій П. лише розум, а не емоції, афекти та почування має самочинне значення в царині моралі. Відчуттєвий та емоційний світи людини є вагомими, але підрядними проявами основ моралі. Дослідження почувань як єдиної основи моралі створює суб'єктивістські теорії. Проте для моралі та моральної науки значення мають лише тотальні, узагальнюючі принципи. їхнє дослідження можливе лише засобами розуму, з його всеохоплюючими спроможностями. П. стверджував ідею, що лише інтелектуальна інтуїція здатна охопити об'єктивні моральні основоположення. Тому самочинність морального почуття можлива лише згідно з дієвістю інтелектуальної інтуїції. У певних твердженнях П. зближується з позиціями шотл. філософії "common sensé".
"ПРИНЦИПИ ФІЛОСОФІЇ"
("Principia philosophiae") -основоположна праця Р.Декарта. Видана в Амстердамі в 1644. Головним завданням Декарта в цій роботі було послідовне та повне висвітлення основних принципів і начал власної філософії. Послідовність розгортання дійсності нагадує арістотелівську. Спершу слідує означення принципів метафізичних, потім — фізичних, чи природничих. Для основних визначень у галузі теорії пізнання Декарт використовує висновки, викладені в ранній роботі "Метафізичні розмисли" (1641). Робота складається з 4 частин. У першій систематично перелічуються принципи пізнання та метафізики (онтології), які визначають загальні начала: методологічне значення універсального сумніву для обґрунтування безсумнівного і самоочевидного начала філософського дослідження; окреслення достовірності осягання мислення; обґрунтування переходу від достовірності та істинності мислення до буттєвості мислення - існуючого мислення, як чогось, що спроможне до сумніву і методичності пошуку достовірності; висновок негіпотетичного виду - Cogito, ergo sum; питання самосвідомості та процедура доведення існування Бога. У другій книзі Декарт викладає основні начала філософії природи, які укладають зміст картезіанської фізики. Особливого значення набуває вчення про рух як корінну умову здійснення всіх фізичних взаємодій в природі. У 3 та 4 частинах Декарт викладає теорію поставання та розвитку природи і Землі - космологічну та космогонічну теорії. Ці теорії розвивають ідеї механістичних основ взаємодій та законів. Пізніші вид. "П. ф." (1647) саме в цих частинах мають значні додатки, здійснені, імовірно, самим Декартом під час перекладу франц. мовою.
ПРИРОДНИЧА ІСТОРІЯ
Напрямок, який формувався в межах французького матеріалізму. Його представники розвивали ідеї історичного поступу як дійсності матеріального світу та розглядали рух як невід'ємний атрибут матерії. Представлений творчістю та іменами Жульєна Ла Метрі, Поля Гольбаха, П'єра Кабаніса.
"ПРО ЛЮДИНУ, ЇЇ РОЗУМОВІ ЗДІБНОСТІ ТА ЇЇ ВИХОВАННЯ"
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПОР-РОЯЛЬ“ на сторінці 1. Приємного читання.
