БЬОМЕ (Böhme) ЯКОБ
(1575-1624) - видатний нім. містик, який залишив після себе праці, що надихали не одне покоління містиків і філософів.
Походить з селянської родини, батько якої дотримувався лютеранських поглядів. З чотирнадцяти років Якоб стає учнем шевця і разом з тим опановує твори містиків, астрологів, алхіміків. У 1594 оселяється в місті Герлиць, де відкриває власну майстерню. Проте справжнім його життям стає життя внутрішнє. Він самостійно і натхненно вивчає Біблію, в молитвах звертаючись до Бога з проханням відкритись йому. Духовний напутник Б. зазначав, що йому навіть у підлітковому віці були "видіння", коли його обгортала "божественна хмара", а сам він опинявся в колі "божественного світла"; пізніше, в юнацтві, коли він укріпився духом і йому "пощастило увійти у святу суботу", Якоб протягом семи діб перебував у стані "божественного умоспоглядання і світу радості". Двадцяти п'яти років у наслідок невтомного духовного самовдосконалення Б. отримав просвітлення, завдячуючи якому він був введений "у глибини потаємної природи і у світ божественної сутності". Там він отримав таку силу і таке світло, що міг зазирнути в серце і глибини усіх природних творінь. Після такого одкровення він вважав себе зобов'язаним написати і розповсюдити своє знання. Так з'явилась книга "Аврора, або Ранкова зоря у сходженні". Твір наробив багато галасу. У 1624 Б. виганяють з Герлиця. У пошуках справедливості він ще до Дрездена, де був прийнятий, проте, згодом, повернувшись до рідного міста, захворів і помер.
Твори Б. розповсюджувались в Європі нерівномірно. Значна частина з них була опублікована тільки наприкін. XVII ст. З цікавістю їх зустріли в Англії і Голландії і значно менш поширені вони були в Німеччині. Найвідоміші серед них - "Аврора, або Ранкова зоря у сходженні" (1612), "Про народження і означення усіх сутностей" (1622), "Шлях з темряви до істинної ілюмінації" (1622), "Велика таємниця, або Роз'яснення першої книги Мойсея" (1623), "Христософія" (1624) - містили у собі сміливе тлумачення книги Буття з містичної, алегоричної і філософської точок зору.
Б. завжди протиставляв своє знання знанню офіційної науки, знанню так званих "вчених у розквітчаних шапках". Він наголошував, що в нього воно є наслідком внутрішнього споглядання і божественного одкровення. Проте Б. не тільки глибоко вивчав Святе Писання, але знав популярну наукову, філософську літературу. Крім того, безумовним був вплив Парацельса і ренесансних уяв про природу як велику життєву силу, а не як "тінь божества", а також містичних ідей гуртка Мьоллера з Герлиця. Отже, природа, за Б., не зводиться до простих механічних законів, але сповнена таємничих сил і магічних дій, проте, слід вміти їх розпізнавати.
На перший погляд, творчість Б. лежить поза головних напрямків сучасної йому філософської і наукової думки, поза боротьбою гуманістів, натуралістів, схоластів і природознавців. Але більш ретельне вивчення його спадщини свідчить, що він у своїх пошуках знаходиться саме в глибині, в сутності космічних процесів, перекладених на мову метафізики і поданих в антропоморфному зображенні: "Я созерцал необъятную глубину этого мира, наблюдал за Солнцем, звездами, облаками, дождем и снегом, представлял себе мысленно все творение мира и находил добро и зло, гнев и любовь во всем - не только в людях и животных, но и в неразумной твари: в дереве, камнях, земле и стихиях" (Бёме Я. Аврора, или Утренняя заря в восхождении. - М., 1990).
Праця Б. "Аврора, або Ранкова зоря у сходженні" має більш велику назву, в якій зазначається, що робота визначає коріння філософії, астрології, теології, а також дає опис Витоків усього існуючого, тобто як усе було і як стало на початку... "Корені" -містичні, потаємні, приховані від розумників в усьому світі, але для того, хто з відкритим Богу серцем читає цю книгу, вона стане незатьмареним пізнанням. Б. порівнює філософію, астрологію і теологію з дорогоцінним деревом, що росте в чарівному саду і роз'яснює, від чого залежать його родючість і плідність, добрі і злі якості. Відповіді на ці запитання дають перелічені науки. Так, Філософія говорить про БОЖЕСТВЕННУ СИЛУ; про те, що є Бог, які природа, зірки і стихії у сутності Бога, і звідки будь-яка річ має своє походження, яка будова неба і землі, а також янголів, людей і дияволів, неба і пекла і усього, що є створеного у світі. Крім того, Філософія виявляє сутність двох протилежних якостей у природі. І усе це робить на істинній підставі, в пізнанні духу, у спонукуванні і рухомості Бога. За допомогою Астрології відкриваються СИЛИ ПРИРОДИ, "как из них возникают все твари, и как они все побуждают, всем правят и во всем действуют; и как злое и доброе ими производится в людях и зверях: откуда происходит, что злое и доброе господствуют и суть в сем мире; и как стоят в нем царства ада и неба" (там само. — С19). Теологія говорить про ЦАРСТВО ХРИСТА, як воно бореться з царством пекла, і як вірою і духом люди можуть перемагати царство пекла і тріумфувати в Божественній силі.
Б. вважає, що Бог породжує дві природи. Спочатку -нематеріальну як "ідеальне тіло Бога", що не містить ані природних елементів, підкорених часу, ані "зла", проте в ній присутні шість довічних внутрішніх якостей, що упокоюються в сьомому - сутності, — які намагаються отримати також і явлене існування. Тому другим породженням Бога є матеріальна природа. Остання у своїй еволюції містить два періоди. Перший - "коротка любовна доба", до появи Люцифера, тобто доба, що передує "часу гніву". Другий період -"часи гніву", коли природа отримує двоїсте джерело свого розвитку. Таким чином, діалектика, яка постає у філософії Б. при описуванні єдності Божественних лиць у Трійці і розгортання космосу та природного світу, несе в собі ідею єдності протилежностей та ідею тріадійного ритму. На прикладі Божественної природи він доводить діалектику єдиного і множинного, тому сама Трійця являє собою не мертву тотожність лиць, але діалектичну єдність, де моменти єдності покладені у своєму розрізненні. "...Отец есть самосущее существо всех сил, и Сын есть сердце в Отце, непрерывно рождаемое из всех сил Отца, и вновь освещающее силы Отца. Ты не должен думать, будто Сын растворен в Отце, так что нельзя увидеть или познать Его лица... Дух Святой... не тварь, а кипящая сила Бога. Он исходит от Отца и Сына, и создает живое движение во всех силах Отца" (там само. -С. 44-46). Отже, існує єдиний Бог і три лиця, що перебувають одне в одному.
Тріадійність божественного існування закладає певний ритм природного існування. Так, кожна річ як божественне творіння відбиває в собі божественну тріаду: "в дереве, камне или растении есть три вещи, и ничто не может ни родиться, ни расти, если из этих трех будет в нем недоставать хотя бы одной". Все це має місце і в житті людини. "Посмотри на своего внутреннего человека и ты... увидишь то же, если ты не глупец и не неразумное животное: ...а) всякая сила, какая движется в твоем сердце, жилах, мозге и в которой жизнь твоя, знаменует Бога-Отца; б) из той же силы рождается свет твой так, что в этой силе ты видишь, понимаешь, знаешь... Это Сын, который рождается в тебе... это соотношение с самим собой; ... в) в правлении ума твоего оба эти исхождения суть нечто единое, — дух твой, и это знаменует Бога-Святого Духа".
Поряд з тріадійністю, діалектичний розум Б. відкриває двоїстість Бога, його внутрішнє протиріччя, що містить у собі два протилежних начала: позитивне і негативне, які обумовлюють зміну і рух. Отже, Б. визнає в структурі божества так звану "терпку якість", що є початком заперечення, боротьби, рухомості як в Богові, так і у будь-якій природній речі. "Божественна таємниця", яка відкрилась Б., постала як таємниця світобудови, що бере початок у Самій сутності Бога, з якої походять сили добра і зла, світла і темряви, що перебувають у постійній боротьбі посередині космічної драми самовіддалення і повернення до себе самого божественного життя. Ця драма розгортається і у світі янголів, і в природі, і в серці людини.
Глибокі філософські висновки Б., незважаючи на їх, за виразом Геґеля, варварське оформлення, були розповсюджені в Німеччині, Голландії, Англії, Франції, вони мали величезний вплив на нім. класичну філософію та на світогляд М. Бердяєва. Правий був у своєму дотепному висновку Ф. Енґельс, який писав: "Сапожник Якоб Бёме был большой философ. Некоторые именитые философы — только большие сапожники".
ВАЛЛА ЛОРЕНЦО (Valla)
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „БЬОМЕ (Böhme) ЯКОБ“ на сторінці 1. Приємного читання.
