ТРИВАЛІСТЬ
(франц.) — ключове поняття філософії А. Берґсона, що характеризує дійсність як таку, яка не має ні просторових, ні кількісних вимірів, яка являє собою "чисту тривалість" й абсолютно відрізняється від часу і простору. Т. може бути сприйнята не розсудком, здатним лише розчленовувати, аналізувати, вимірювати і рахувати, а за допомогою інтуїції. Згодом Берґсон переносить Т. на Всесвіт як ціле: Всесвіт триває.
УЯВЛЕННЯ
У філософії А. Шопенгауера - предмет дійсності, чуття, мислення, фантазії, мрії, зрештою - світ у цілому, коли суб'єкту вдається поставити його перед собою як дещо дане, що сприймається всіма органами відчуттів і свідомості.
ФАЙГІНҐЕР (VAIHINGER) ГАНС
(1852-1933) - нім. філософ, близький до неокантіанства. Викладав філософію в ун-тах Страсбурга (1883), Галле (1884-1906); проф. (з 1884). Ф. відомий як дослідник кантівської філософії; заснував кантівський часопис "Kant-Studien" (1897) і Кантівське тов-во - Kant-Gesellschaft (1904), яке займалось дослідженням спадку Канта. Особливої популярності набув його "Коментар до "Критики чистого розуму" Канта" (т. 1-2,1881-92, не завершен.). Ф. розробив оригінальну філософську концепцію -фікціоналізм, викладену у творі "Філософія як нібито" ("Philosophie des Als-Ob", 1911). Ф. також написав: "Гартман, Дюрінґ і Ланґе" (1876), "Ніцше як філософ" (1902), "Песимізм і оптимізм" (1924).
Ф. відштовхується від відомої кантівської тези про те, що ідеї розуму (душа, світ і Бог) повинні розглядатися як такі, предмет яких "як нібито" реально існує. За Ф., фундаментальні наукові поняття не мають відповідного їм реального предмета (геометричні поняття "точка", "лінія", поняття "ідеальний газ", "абсолютно тверде тіло" та ін.), але функціонують так, "як нібито" такі реальні предмети існують, тобто йдеться про реальне функціонування в науці фікцій, які виконують корисну роль. Це ж саме стосується і філософських понять. Знаючи наперед, що поняттю про речі в собі ніщо не відповідає в реальності, ми міркуємо так, "як нібито", речі в собі реально існують, і цим виправдовується існування відчуттів; ми розглядаємо "матерію" так, "як нібито", вона складається з "атомів", хоч наперед знаємо, що і "матерія", і "атоми" - це лише фікції, і т.д. Людина, за Ф., з її духовного боку - це тварина, яка здатна утворювати "життєво корисні фікції".
ФЕХНЕР (FECHNER) ҐУСТАВ ТЕОДОР
(1801-1887) - нім. філософ. Вивчав медицину і фізику, проф. Ляйпціґського ун-ту з 1834. Осн. твори: "Про вище благо" (1846), "Про душевне життя рослин" (1848), "Про фізичне та філософське вчення про атоми" (1855), "Елементи психофізики" (т. 1-2, 1860), "Підготовча школа естетики" (т. 1-2, 1876) та ш.
Ф. заснував психофізику (В. Вундт - фізіологічну психологію) і прагнув розв'язати проблему психофізичного паралелізму. За Ф., матеріалізм та ідеалізм мають однаковий недолік - однобічність, яка виявляється у нерозумінні зовнішнього і внутрішнього: матеріалізм бачить окружність, розкладає її на частини і не знаходить її центра; ідеалізм же, від Канта до Геґеля, виходить із хибно зрозумілого центра і не знаходить окружність. Істинна філософія може бути побудована лише тоді, коли ми будемо дивитись на речі як ззовні, так і зсередини, будемо бачити і окружність, і центр. Така позиція психофізики, за Ф., визнає два ряди, що не збігаються один з одним, і в той же час неподільно пов'язані - мислення і буття.
Пантеїстичний психофізичний паралелізм доповнюється ученням Ляйбніца про монади і дещо нагадує концепцію світу неоплатоніків. З огляду на це, виявляється: зверху - світовий дух, знизу - атоми, а посередині - різноманітні ступені фізико-психічного співвідношення. Уся природа одухотворена зверху донизу - від небесних світил до атомів — підкоряється принципу досконалості, що постійно зростає. Але Ф. не дотримується послідовності дуалізму психофізичного паралелізму: на вищих ступенях світу у нього залишається тільки психіка, на нижчих — лише фізика, або явища, що не мають здатності являтись самим собі. Із цього погляду, наріжним каменем філософії є мислячий суб'єкт, який на підставі досвіду знає про зв'язок тіла і душі. Пізнання даного зв'язку дає весь матеріал суджень про світ у цілому. Відмінність сутності та явищ (у розумінні Канта і Геґеля) Ф. замінює відмінністю між двома явищами - такими, що являють себе собі, і такими, що являють себе іншим. Перші - це дух, душа, психіка; другі - це тілесні, фізичні явища.
Ідеї Ф. мали значний вплив на подальший розвиток філософії. Наприклад, Р.Г. Лотце здійснив перетворення розуміння світу Ф.; при розробці "Психології з емпіричного погляду" Ф. Брентано, з одного боку, визнає значний вплив на нього учення Ф., а з іншого -рішуче його переосмислює. Нарешті, проблема психофізичного паралелізму досить жваво обговорювалась різними філософами -Е. Буссе, А. Берґсоном, Г. Мюнстерберґом, Г. Ріккертом та ін. "Але після жвавого обговорення цього питання, — писав В. Віндельбанд, -філософи все частіше й частіше переконувались, що такий паралелізм неспроможний і не може бути проведений у жодній формі: найвагомішим фактичним доводом проти нього є відсутність неперервності душевного життя і повна неможливість зрозуміти з погляду причинності перехід від сприйняття до сприйняття, хоча б і зловживаючи застосуванням „несвідомих уявлень"".
ФІКЦІОНАЛІЗМ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТРИВАЛІСТЬ“ на сторінці 1. Приємного читання.
