ЗЕНОН З КІТІЯ (КІТІОНА)
(бл. 336-264 до н. е.) -філософ, засновник школи стоїцизму. Прибувши до Афін, протягом двадцяти років вивчає філософію в кініка Кратеса (Кратет), представника мегарської школи Стілпона, а також у філософів платонівської Академії Ксенократа і Полемона. З їх вчень 3. намагався взяти найцікавіше: від кініків — індивідуалізм, космополітизм, вміння абстрагуватись від зовнішнього світу; від мегарців — визнавав реальність "загального"; від платоніків - культ знань, прагнення доброчинного життя, узгодженого з Зевсом, тобто божественним Логосом. На поч. Піст, починає викладати власне вчення в "художній Отої" - колонаді на афінській агорі, що була розписана Поліглотом. Найбільш сумлінних учнів 3. стали називати "стоїками".
З творів 3. (Діоген Лаерцій налічував їх більше двох десятків) до нашого часу не дійшло жодного. Дослідники античної філософії аналізують і викладають вчення стоїків, посилаючись на фрагменти, що містяться у творах Цицерона, Плутарха, Секста Емпірика і Діогена Лаерція.
Своїм вченням стоїки намагались відповісти на питання про смисл і мету життя. 3. вважав, що кінцева мета людини — жити "у згоді з природою". Але останнє співпадало в його свідомості з життям у згоді з доброчинністю, адже сама природа веде нас до доброчесності "И наоборот, жить добродетельно - это значит то же, что жить по опыту всего происходящего в природе, потому что наша природа есть лишь часть целого. Стало быть, конечная цель определяется как жизнь, соответствующая природе (как нашей природе, так и природе целого), — жизнь, в которой мы воздерживаемся от всего, что запрещено общим законом, а закон этот - верный разум, всепроникающий и тождественный с Зевсом, направителем и распорядителем всего сущего. Это и есть добродетель и ровно текущая жизнь счастливого человека, в которой все совершается согласно с божеством каждого и служит воле всеобщего распорядителя" (Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. - М., 1979. - С. 295-296). 3. тісно пов'язує фізику, логіку і етику, що типово для стоїчної філософії в цілому. Такій єдності відповідає система категорій, що була розроблена стоїками. Найцікавішою є категорія Логоса, яку стоїки запозичили в Геракліта разом з ідеєю про походження світу з "вогню", що циклічно спалахує і згасає. Першовогонь, як і іманентний йому Логос, має різну напруженість, отже, і матерія, що відповідає останньому, буде відрізнятись грубістю або витонченістю. Людина - одно з втілень Першовогню. Останній володарює в її душі, як і в небі, сонці, ефірі, землі тощо. Отже, світ, згідно з вченням стоїків, є єдине тіло - живе і розподілене, одухотворене, бо наскрізь просякнуте "тілесним диханням", тобто "пневмою". Разом з тим, світ ототожнюється з богом, що постає як вогняний початок, діяльна природа і розумний порядок, а тому все, що в ньому відбувається, відбувається логічно, тобто згідно з необхідністю і доцільністю. Світ стоїків позбавлений пустоти, тому він не знає свободи. А те, що у повсякденності оцінюється як свобода, є свавілля, або "помилковість серця і розуму".
Доля у стоїків тотожна Логосу. "Доля є Логос космосу", що згідно з божественною волею упорядковує все у світі. Для людини конче потрібно знати Логос, тобто закон будь-якого життя - чи то людини, чи то космосу. Мудра людина - це та, що зрозуміла душу (універсальний закон), отже, - бога, і виробила відповідне ставлення до нього. Тому стоїка, який усвідомив це, доля веде. Клеанфу приписують такий вислів: "Согласного судьба ведет, а несогласного тащит". Стоїк розуміє і любить свою долю, яка б не припала йому. Таким чином, Логос (тут) - не тільки слово, але й Закон, Доля, Необхідність і Справедливість. Мудрець живе доброчесним життям, тобто в згоді з законами природи, що забезпечує йому атараксію (спокійне і безтурботне існування). Для цього він має умовно поділити все існуюче на те, що залежить, і на те, що не залежить від нас, а тому не підпадає під правову оцінку (добро-зло). Залежним від людини вважались лише наші моральнісні наміри. Отже, тим, що не залежить від нас, стоїки вважали життя, смерть, природу, страждання, багатство, злиденність - до них людина має ставитись байдуже. "Байдужість" тут відповідає бажанню прийняття того, що людині приготувала природа, тоді як пристрасті свідчать про те, що в ній поки триває внутрішня боротьба. Гідне життя не є показником заможності, а щастя не співпадає із задоволенням. Отже, щасливим є той, хто будує власне життя у відповідності з божественним стрижнем. Тому справжній стоїк буде щасливим від послідовного дотримування власного моральнісного вибору, навіть під час фізичних страждань. Ідеалом мудреця для стоїків був Сократ, що зумів подолати владу чуттєвих пристрастей над собою, і тим самим отримав незалежність від зовнішнього світу. Проте, стоїчна етика, на відміну від сократівської, не евдемонічна: доброчесність і щастя в ній - два різних полюси.
Своє нове життя ідеї античного стоїцизму отримали в добу Відродження. Вони ставали предметом теоретичних дискусій, моральних диспутів. Питання "блага", "щастя", "задоволення", "чеснот", "людської долі" тощо активно переосмислювались, перетворюючись на філософські проблеми, вирішенню яких присвячували свої твори Лоренцо Валла і Мішель Монтень.
О. В. Алєксандрова
ЗЕНОН ЕЛЕЙСЬКИЙ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЗЕНОН З КІТІЯ (КІТІОНА)“ на сторінці 1. Приємного читання.
