ДУХ І ПОРИВ
Ключові поняття філософської антропології М. Шелера. Д. - сутнісне начало, те, що робить "людину власне людиною". "Духовна" істота більше не прив'язана до інстинктів і навколишнього світу, а "вільна від навколишнього світу" і "відкрита світу". Така істота має "світ". П. — це потяг, нижчий ступінь психічного життя, притаманний уже рослинам, а також тваринам. У людині зустрічається і Д., і П. Вони також є атрибутами першосущого.
М. Д. Решетник
ДЬЮЇ (DEWEY) ДЖОН
(1859-1952) — амер. філософ, психолог та педагог, представник прагматизму, автор першого амер. підручника з психології. Очолював Американську психологічну асоціацію (1899— 1900), Американське філософське тов-во (1905—06). Д. є одним із засновників Чиказької школи психологів, а також Асоціації батьків та вчителів. Вчення Д. здобуло популярність серед філософів, спеціалістів з естетики та політичної теорії. Д. - продовжував традиції лібералізму.
Закінчив ун-т штату Вермонт (1879). Перша стаття - "Метафізичне сприйняття матеріалізму" (1881) - з'явилась у "Журналі філософії". Поступив до ун-ту Дж. Гопкінса, де познайомився з Ч. Пірсом, Ст. Холлом та Дж. Морісом. У 1884 Д. захистив дисертацію на тему "Психологія Канта". Викладав курс етики в ун-ті штату Мічіган (1884-94). Тут він надрукував свої перші книги: "Етика демократії", "Нариси критичної теорії етики", "Вивчення етики: програма". Кафедра, яку Д. очолював у Чиказькому ун-ті (1894-1904), об'єднувала кафедри філософії, психології та педагогіки. У1904 Д. очолив кафедру філософії Колумбійського ун-ту, де працював до кінця свого життя.
Осн. твори: "Етика демократії" (1888), "Нариси критичної теорії етики" (1891), "Вивчення етики: програма" (1894) (ці три роботи перевидані у збірці "Етика", 1908), "Як ми мислимо", "Реконструкція у філософії" (1957), "Проблеми людини" (1908) та ш.
Філософське значення робіт Д., перш за все, полягає в його критиці традиційного поняття "істина". Ця критика оформилась у теорію, що отримала назву інструменталізм. Головною категорією філософії Д. є досвід. Філософія постає як засіб розв'язання практичних проблем, спрямованих на реконструкцію досвіду. Пізнання не є суто теоретичним "виробництвом" істин, воно покликане ефективно розв'язувати проблемні ситуації, засобом до чого є теорія дослідження, в основі якої лежить експериментальна логіка. Спосіб вирішення проблеми визначається змістом її самої - відповідність способу розв'язання проблеми змісту самої проблеми подібний "відповідності" ключа замку, що відкривається цим ключем. Поняття, ідеї, теорії тощо є своєрідними "логічними" інструментами розв'язання проблемних ситуаціях. Д. розробив власний варіант прагматизму, вивчаючи роботи Джеймса. Суть його полягала в тому, що різні види діяльності людини розглядались як інструменти, які створені людиною для вирішення індивідуальних та суспільних проблем. Критерій істини - практична ефективність та корисність. Отже, абсолютних істин не існує! Розум - це думка в діяльності.
Пізнання, з точки зору Д., - це інструмент, знаряддя пристосування до навколишнього середовища. Наукова теорія, моральні правила чи релігійна догма вірні, якщо вони практично доцільні, ефективно слугують людині в певній, конкретній ситуації. Пізнання Д. трактував як складну форму поведінки. Розглядав мислення як еволюційний процес, виступаючи як біолог, а не як математик. За Д., більшість філософів розуміють Істину як таблицю множення - точну і достовірну, вільну від усіх впливів часу. Не погоджуючись із таким підходом, філософ вважав, що існує процес дослідження - форма взаємного пристосування організму та його середовища. Дослідження, як його розумів Д., є частиною загального процесу — спроби зробити світ більш організованим. Результатом досліджень повинні бути єдині тлі. Сутність логіки, за Д., - дослідження, а не пізнання істини.
Д. розділяв вірування на два класи — добрий та поганий. Згідно Д., трапляється так, що віра може бути доброю в один момент часу і поганою - в інший. Це відбувається з недосконалими теоріями. Вони кращі, ніж попередні, але гірші ніж наступні. Добра чи погана віра, залежить від того, задовільні чи незадовільні наслідки для організму, який дотримується даної віри. Отже, віру в минуле потрібно класифікувати як добру чи погану, не відповідно до того, чи мала місце дана подія, а відповідно до наслідків цієї віри.
Завдання психології Д. вбачав не в аналізі змісту свідомості, а у вивченні цілісного організму в процесі його адаптації до середовища. Д. сформулював основні принципи освіти, які визначили спрямування багатьох педагогічних новацій XX ст. Педагогічні ідеї Д. полягали в запереченні необхідності "наповнювати" дитячі голови розмаїттям знань — дітей треба вчити навичкам і вмінням вирішувати різноманітні проблеми. Навчання та засвоєння знань має відбуватись на активній, а не пасивній основі. У керуванні школою та в практиці її роботи слід застосовувати демократичний принцип. Мотивація є надзвичайно важливим фактором у галузі освіти. У навчанні необхідно робити наголос на вирішенні реальних проблем. Дослідницька свобода учнів є суттєвим елементом методики навчання. Необхідно постійно шукати нові варіанти вирішення відносно змісту навчання. Викладач покликаний стати творчою особистістю.
І. В. Бичко, О. А. Зубчик
ДЮФРЕН МІКЕЛЬ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДУХ І ПОРИВ“ на сторінці 1. Приємного читання.
