ЖИТТЄВИЙ СВІТ
(Lebenswelt) - одна з головних категорії феноменології пізнього періоду творчості Е. Гуссерля ("Формальна і трансцендентальна логіка", "Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія"). Ідея Же. виникає як уявлення про відпочаткові очевидності донаукової людської практики. Зміст Ж с. розкривається Гуссерлем як конкретно-історична основа взаємоузгодженого досвіду, як інтерсуб'єктивна ідентифікація будь-якого сенсу, як універсум анонімно посталих відпочаткових очевидностей, апріорних щодо логіко-теоретичних систематизацій природи, культури, життя. У цьому плані Ж с. виявляє себе як корелят інтенційно діючої суб'єктивності, як множина конституйованих трансцендентальною суб'єктивністю значень. Головна причина кризи європейських наук вбачається Гуссерлем у забутті ними своєї життєво-світової основи. Же внаслідок сказаного реалізує себе як горизонт, що визначає всі можливості діяння суб'єктивності.
І. В. Бичко
ЗОСЕРЕДЖЕНІСТЬ
(recueillement) - стан медитації, звернення до самого себе, відхід від всього зовнішнього та відчуженого, встановлення внутрішньої тиші. Одне з понять у християнському екзистенціалізмі Ґ. Марселя. Метафізична структура буття обумовила наявність з. Із з. народжуються такі феномени як музика, поезія, пророцькі видіння. Досягнення стану 3. є підготовкою для прийняття одкровення. Одкровення - це ключовий пункт конкретної онтології Габріеля Марселя.
М. С. Кириченко
ІДЕАЛІЗМ
моністичний філософський напрямок в європейській філософи XVIII—XIX ст., який, визнаючи існування у світі ідеальної і матеріальної форми реальності, вважає останню вторинною, похідною від першої. Сам термін І. вперше вжитий Ляйбніцем у 1702 (пізніше виникають і такі синонімічні терміни як спіритуалізм, супранатуралізм та ін.). І. існує у формі суб'єктивного та об'єктивного І. Суб'єктивний І. визначальним ідеальним чинником вважає ті або інші духовні якості суб'єкта (Юм). На суб'єктивний І. спирався і Берклі, обґрунтовуючи тезу неминучості суб'єктивно-ідеалістичних висновків при послідовному розвиткові ідей емпірично орієнтованого матеріалізму (на матеріалі філософії Локка). Об'єктивний І. вважає фундаментальною основою буття об'єктивовані різновиди духовної реальності (Шеллінґ, Геґель, представники англ.-амер. неогегельянства та ін.). Породження матерії (матеріальної природи) розглядається Геґелем як діалектично необхідний момент самовідчуження абсолютної ідеї в ході її розвитку. Проте моністичний І. переживає кризу, зіштовхуючись з нерозв'язністю проблеми суперечності системи ідеалістичної філософії з діалектичним методом (Геґель), або неможливості послідовно застосувати раціоналістичний підхід до несуперечливого пояснення людського буття (перехід Шеллінґа від "філософії тотожності" до "філософії одкровення"). У сучасній філософії І. продовжує існувати в істотно звуженому значенні позиції, що базується на вірі в силу ідей в індивідуальному і суспільному житті, або в прагненні керуватися ідеальними спонуками, які відповідають ідеям, що максимально наближають до межових ідеалів. Що ж до традиційної тези І. про принципову визначуваність матеріальних феноменів реальності ідеальними чинниками, то ця теза переважною більшістю сучасних філософів застосовується з численними застереженнями та обмеженнями. Так, Гуссерль у своїй феноменології говорить лише про методичне "утримування" у феноменологічних дослідженнях від тверджень про об'єктивне існування природної реальності; Сартр говорить про необхідність "зрівноважування" моментів "реалістичної" і "спіритуалістичної" аргументації у філософських побудовах і т. п. Говорити ж про І. стосовно античної та середньовічної філософії взагалі немає сенсу, оскільки чуттєві речі в Платона, наприклад, хоча і є "недосконалими копіями", "тінями" ідей, але вони виникають в результаті не породження їх ідеями, а буквального "з'єднання" ("зминання") ідеального (досконалого) і матеріального (недосконалого) буття. Що ж до середньовічної ідеї співвідношення ідеального і матеріального (небуття, ніщо, з якого Бог творить земний світ), то розвиток ("обоження") тварного світу здійснюється в ході поступового "наповнення" його ідеальним ("божественним") буттям і "усунення" (ніби "витискування") з нього елементів небуття (матеріального змісту) в напрямі остаточного "злиття" Божественного з тварним світом (в процесі реалізації "царства Божого на землі"). Отже, "ніщо", "небуття" не "трансформується" в буття, а просто "замінюється" буттям (ідеальним).
І. В. Бичко
ІНҐАРДЕН РОМАН
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЖИТТЄВИЙ СВІТ“ на сторінці 1. Приємного читання.
