КОЦЮБИНСЬКИЙ МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ
(1864-1913) - укр. мислитель і письменник Одна з провідних тем його творчості -відчуження людини, втрата органічного зв'язку з ненькою-землею, природою. Це відчуження - результат "завойовницького" ставлення людини до природного буття. Людина-завойовник "одягає землю в камінь і залізо... бичує святу тишу землі скреготом фабрик, громом коліс, бруднить повітря пилом та димом". У результаті - туга й самотність ("Інтермецо"), а то й смерть, як спокута за втрачену гармонію з природою ("Тіні забутих предків"). Отже, перемога над природою обертається поразкою людини. Вихід К. шукає в поверненні до природи, "перенесенні" її, так би мовити, в саму людину, в установленні постійного діалогу з природою не як із байдужим буттям, а як зі своїм "внутрішнім". Це типово екзистенційне змалювання стосунків людини і природи. Започаткувавши в Україні жанр "потоку свідомості", К. змальовує багатошаровість людської психіки, зазирає до незбагненних для раціонального аналізу глибин несвідомого. Його цікавить людська особистість. Звичайно, людина тісно пов'язана з навколишнім природним і суспільним світом. Проте письменника ваблять не зовнішні (природно-соціальні) спонуки людської поведінки, а саме "внутрішні", згідно з якими реалізується індивідуально-неповторне "структурування" світу особистістю, творення власного (не менш багатого за зовнішній) внутрішнього світу індивіда. Людина прагне повноти буття у світі, встановлює зі світом специфічно діалогічний стосунок любові до буття, що детермінується "серцем", а не зовнішньою необхідністю. К. виразно змальовує особливо "побожне" ставлення українця до землі. Творчість мислителя пройнята екзистенційними мотивами любові, смерті, голоду, гріха, провини тощо.
ЛИПИНСЬКИЙ В'ЯЧЕСЛАВ КАЗИМИРОВИЧ
(1882-1931) - укр. мислитель, політ, діяч, дипломат, речник консервативної традиції в укр. політичній філософії. Навчався в Кракові та Женеві (історія і агрономів), один із засновників Укр. демократично-хліборобської партії, брав активну участь в укр. революції. Необхідною умовою успішного державотворчого процесу в Україні Л. вважав орієнтацію на монархію, що мала спиратися на активну аристократичну меншість нації (еліту), здатна повести за собою пасивну більшість нації. "Ми нацією ще не єсть, - писав Л. у листі до А Жука (1920), - і без держави нею не будемо. Хто не за самостійність, той нищить ідеї нації". Але потужна держава, наполягав Л., неможлива в народу, що не пройшов періоду монархії (про це, зазначав Л., свідчить історичний досвід росіян, поляків і взагалі більшості європейських народів), але державницька ідея не може бути успішною без месіанської ідеології. Месіанізм тлумачився Л. як свого роду віра в наперед визначене ("вищими силами") призначення укр. народу здійснити високу місію в історії людства і має стати його романтичним світовідчуттям у змаганнях за незалежність батьківщини. Центральною постаттю в майбутній Укр. державі мав бути, за Л., "політичний" (а не "етнічний") українець, тобто — громадянин України, незалежно від його етнічної належності.
МІРЧУК ІВАН
(1891-1961) - укр. історик філософії. Навчався у Віденському ун-ті. Викладач (з 1921), ректор (1947-48,1950-61) Укр. Віденського ун-ту (Прага-Мюнхен), член Укр. Вільної Академії, чл.-кор. Баварської АН. М. вивчав специфіку слов'янського (насамперед — укр.) світогляду і слов'янського світоглядного менталітету ("укр. душі") — антеїзм, персоналізм, конкордизм, "свідомість посланництва" та ін.
МІХНОВСЬКИЙ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КОЦЮБИНСЬКИЙ МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ“ на сторінці 1. Приємного читання.
