НЕОТОМІЗМ
Сучасний варіант (третій, новітній період існування) філософії томізму, започаткований у XIII ст. "Ангельським доктором" Томою Аквінським. Ідея відродження томістської філософії була висловлена ще в т. зв. "Догматичній конституції католицької віри", прийнятої І Ватіканським собором (1870), але офіційно закріплена в енцикліці папи Лева XIII "Aeterni patris" (1879), в якій наголошувалася необхідність "відновлення в католицьких школах християнської філософії в дусі св.Томи Аквінського". Були затверджені кафедри томістської філософії у Ватикані і Лувені (Бельгія). Остання (створена в 1880) з 1893 реорганізується у Вищий ін-т філософії в Пуллаху (біля Мюнхена). Крім названих, центрами неотомістської філософії є академія св. Томи у Ватикані, Католицький ін-т у Парижі, ун-т Нотр Дам (США) та ін. Провідні представники Н. -Е. Жильсон, Ж. Марітпен (Франція), Й. Месснер (Австрія), B. Бруґґер, І. Лотц, М. Мюллер, Й. Піпер, Ранер, Й. де Фріз (ФРН), О. Бохенський (Швейцарія), Д. Мерсьє, А. Дондейн, Ланд'єр, Л. де Реймекер, Ф. ван Стенберґен (Бельгія), Кромпец, К. Войтила (папа Іван Павло П, Польща), Ф. Ольджаті, У. Падовані, К. Фабро (Італія) та ін. Після П Ватіканського собору, що узяв курс на католицьке відновлення (аджорнаменто) чітко виявилася антропоцентрична переорієнтація Н. в дусі феноменології, екзистенційної герменевтики, персоналізму, філософської антропології та ін. Це виявляється в прихильності до біблійного креаціонізму еволюційної парадигми (постулат творення з "ніщо", ідея провіденціалізму), ідеї спорідненості людини з Богом (неопосередковане творення Богом духовності людини) та ін. "Людина — зв'язок душі і тіла як тотальність" (Жильсон), тобто людина є не просто сумою душі і тіла, але самою цілісністю такого їх зв'язку. Заперечується дуалізм людської природи, натомість постає її антиномічна простота. Н. проголошує тотальність чистого Божественного буття, яке вважається невиразним категоріально і схоплюється специфічними надкатегоріальними засобами ("трансценденталіями") - єдність, істина, благо, краса та ін. У тварному світі передує існуванню, але в Бозі вони тотожні. Творячи світ з "ніщо", Бог наповнює його власною екзистенційною повнотою. Розмаїття тварного буття тлумачиться Н. улусі гілеморфізму - кожна конкретна субстанція складається з матерії і духовної форми; при цьому матерія постає як пасивне начало, як можливість, що потребує свого здійснення. Пізнання тлумачиться в Н. в плані дематеріалізації змісту, що постає в пізнаючому суб'єкті. Дослідники виокремлюють принаймні чотири типи Н.: а) консервативний (традиційний), що сформувався в ХІХ-ХІХ ст. в дусі філософії Дунса Скота і Вольфа; б) лувенський, якому притаманний певний еклектизм, захоплення деякими новітніми філософськими та природничо-науковими течіями (феноменологія, екзистенціалізм та ін.); в) екзистенцій ний, сформований Марітеном і Жильсоном, що наголошує на пріоритетності метафізики у філософських дослідженнях; г) трансцендентальний, сформований на базі філософії Канта, Гуссерля і Гайдеґґера (Лотц, Корет, Ранер та ін.).
І. В. Бичко
НЕОФРОЙДИЗМ
Напрямок у сучасній філософії, психології, соціології і психоаналізі, що виникає на базі ортодоксального психоаналітичного вчення 3. Фройда. Представники Н. - Е. Фромм, К. Хорні, Е. Кардінер, Р. Мей та ін. піддають у 20-30-х рр. XX ст. критиці біофізіологічні та психологічні наголоси класичного фройдизму, переакцентуючи їх на соціокультурні детермінанти життєдіяльності людської особистості. Розмаїття варіантів і версій Н. сприяло зростанню та поширенню не тільки теоретичного змісту психоаналітичної доктрини, але й практичного запровадження цих ідей у медицину, психіатрію, соціологію, релігієзнавство, культурологію, мистецтво, мораль.
І. В. Бичко
НОЕЗІС І НОЕМА
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „НЕОТОМІЗМ“ на сторінці 1. Приємного читання.
