АВЕРРОЕС
див. Ібн Рушд.
АВЕРРОЇЗМ
Напрямок у західноєвропейській середньовічній філософії, що розвивав арістотелізм в інтерпретації арабо-іспанського перипатетика XII ст. Ібн Рушда (Аверроеса). Філософія Арістотеля розглядалась як вища мудрість, при цьому аверроїсти не турбувалися про її погодження з християнським віровченням, обґрунтувавши концепцію "подвійної істини", тобто незалежності істин розуму від істин Одкровення, філософії від релігії.
Характерним для А. стало і вчення монопсихізму, тобто про спільний для всіх людей розум, який є єдино вічним зі всіх частин індивідуальної душі. З А. пов'язували також твердження про вічність світу, обмеженість божественного знання (яке не охоплює одиничні предмети і явища), уявлення про детермінованість людської волі загальною космічною необхідністю і про можливість досягнення людиною блаженства на землі; також католицька церква приписувала аверроїстам й інші єретичні тези.
Як філософська школа А. склався в 1260—1270-х роках у Паризькому ун-ті завдячуючи діяльності Сіґера Брабантського і Боеція Дакійського, які створили там окремий філософський ф-т, згодом публічно засуджений церквою - декрети паризького єпископа Тампьє (1270 і 1277) нарахували 219 крамольних тез А. Теоретичну полеміку з А. вели Бонавентура, Альберт Великий, Тома Аквінський. Проте А. і далі поширювався Європою, зокрема в Італії (Болонський і Падуанський ун-ти). Падуанська філософська школа зберігала традиції А. до кінця XVI ст., вплинувши на ідеї П. Помпонацці, Дж.Бруно. Представники "політичного А.", зокрема Марсилій
Падуанський (1275-1342), трансформували епістемологічний дуалізм теорії "подвійної істини" в інституціональний, відстоюючи розподіл світської і духовної влади, держави і церкви, а універсалістську тенденцію монопсихізму розвили в мондіалізм - вчення про " всесвітню монархію ".
Г. Є. Аляєв
АВІЦЕННА
див. Ібн Сіна.
АЛ-ГАЗАЛІ
див. Газеті.
АЛКУЇН
(бл. 730-804) - провідний діяч "каролінґського відродження", засновник Палатинської школи (Академії), завдяки зусиллям якого стало крилатим риторичне запитання поета: "Чи не нові Афіни створились на франкській землі?"
А. народився в Нортумбрії у вельможній англосаксонській родині. Навчався в м. Йорк у школі, яку очолював архієпископ Егберг, а в 778 став її керівником. Згодом прийняв запрошення імператора Карла Великого перейти на службу до нього і в 793 разом зі своїми учнями переїздить на континент. З магістра архієпископської школи він стає магістром світської Палатинської (придворної) школи, водночас піклуючись про освіту франкського духовенства.
А. належать трактати "Про віру", "Про розум душі", "Про чесноти і пороки" та інші; низка підручників із граматики, риторики, діалектики; поетичні твори. Усі вони свідчать про глибокий інтерес автора до проблем філософії, логіки, етики, граматики, психології.
А. вважають засновником схоластичного типу філософування. Він виокремлює діалектику з купи шкільних наук і надає їй самостійного статусу. Проте діалектика в нього не ототожнюється з логікою, а постає як особливе інтелектуальне мистецтво, яке покликане навчити людину орієнтуватись у справах світських і релігійних. Діалектика, на його думку, спрямовує людський розум до віри, чим допомагає їй пізнати Бога. Основні положення філософії А. формувались під впливом неоплатонізму і праць Авґустина, Кассіодора, їх психології та етики.
Найголовнішим покликанням А. була викладацька діяльність, у річищі якої він створює нові й плідні форми. Основне місце серед них займає діалог учителя і учня. У формі діалогу написані навіть його підручники. У діалозі А. і сина Карла Великого останній ставить запитання: "Що таке буква?" Відповідь А: "Сторож історії". "Що таке мозок?" - "Хранитель пам'яті". "Що таке очі?" - "Вожді тіла, ємкості світла, тлумаченні душі". "Що таке життя?" — "Щасливим -радість, нещасливим - горе, очікування смерті" (див.: Памятники Средневековой латинской литературы IV—IX веков. - М., 1970). Отже, специфічні запитання - специфічна відповідь, що починає мисленнєвий ланцюг, який провокує мислення із "заглиблюючим ефектом", внаслідок якого учасники навчального процесу виводять речі в їх скінченності й взаємоперетвореннях до межі розумності (осмисленості), а зрештою - до Логоса — як підґрунтя буття.
АЛ-ФАРАБІ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „АВЕРРОЕС“ на сторінці 1. Приємного читання.
