"КІНЦЯ ФІЛОСОФІЇ" ПРОБЛЕМА
За останні десятиліття філософська думка зазнала суттєвої трансформації, пов'язаної з усвідомленням завершення епохи Модерну. Поступово свою колишню значущість втрачають традиційні критерії класифікації філософських текстів та самих філософів, елімінуються межі між різними філософськими напрямами. Характерними рисами діяльності філософів стали перегляд минулого, рефлексія історичності й зв'язку філософії та культури.
Упродовж 80-90-х рр. XX ст. між філософами США та Європи розгорнулася дискусія, що стосувалася цілого спектра так званих "метафілософських" питань, головними серед яких були питання про сутність філософії як світоглядної дисципліни, про співвідношення і протиставлення образу "філософії як літератури" та образу "філософії як науки". Особливого звучання набула проблема "К. ф."п., актуалізована завдяки радикальній критиці розуму, здійсненій франц. філософами (м. Фуко, Ж. Дерріда та ін.), послідовниками Ф. Ніцше та М. Гайдеґґера, з їхніми ідеями деструкції метафізики та критики історії. Під цим кутом зору сформувалося специфічне проблемне поле дослідження, у межах якого з'являється низка питань: підстав та "можливості" філософування як такого, покликання філософії, питання форми існування філософії: "філософія як теорія" чи "філософія як практика"?
Питання щодо можливих перспектив розвитку філософії знайшло своє відображення в дискусіях між представниками різних філософських напрямів та шкіл (постаналітична філософія, постструктуралізм, критична теорія, герменевтика тощо), зумовивши появу низки можливих варіантів розв'язання "К. ф." п. - проблеми "трансформації" філософії. Представники аналітичної філософії Д.Девідсон та М.Дамміт вважають, що філософія продовжується в альтернативних, невідомих досі формах "теорії значення". На думку А Макінтайра та Г. Блуменберґа, продовження життя філософії досягається шляхом її трансформації у різновид філософської історіографії. Г.-Ґ.Ґадамер та П.Рікер пропонують ідеї герменевтичної трансформації філософії.
Для К.-О. Апеля та Ю.Габермаса питання продовження філософії вирішується через її трансформацію в розумінні. Ці філософи не відмежовуються від раціоналістичної традиції в європейський культурі і називають себе "постметафізиками", а не постмодерністами. Вони вважають, що філософія діє лише за наявності умов раціональності, отже, не можливо відмовитися від використання таких метафізичних категорій, як "раціональність" і "розум", що забезпечують умови можливості філософії як такої. На думку Апель, одне з головних завдань філософії сьогодення - поєднання традиції аналітичної філософії та трансцендентальної прагматики, яке відкриває нові перспективи розвитку філософської думки.
Протилежну позицію щодо перспектив розвитку філософії було представлено у межах постмодерного дискурсу — Ж. Дерріда, Ж.Дельозом, Ф.Ґваттарі, Ж.-Ф.Ліотаром, м. Фуко та ін. Для цих філософів "К.ф."п. має вирішальне значення: вона безпосередньо пов'язана із критичною рефлексією над історичною долею класичної традиції філософування, від Декарта до К. Маркса. Первинну розробку тема "завершення метафізики" та "К. ф." п. отримала, насамперед, у позитивізмі та марксизмі.
Актуалізація "К. ф." п. пов'язана із критикою "традиції західної метафізики" М. Гайдеґґером. Саме гайдеґґерівський перегляд історії європейської філософії дозволив Ліотару, Дерріда, Фуко та іншим сучасним філософам дистанціюватися від метафізичної традиції. Розгортання "К. ф." п. знаходимо і у працях франц. філософа М. Фуко. У статті "Про трансгресію" він характеризує сучасну добу як "епоху коментарів", у яку філософія відчуває себе багатоликою пустелею. На його думку, призначення сучасної філософії полягає у здійсненні нею критичної саморефлексії, у зосередженні над власною думкою і подоланні її власної обмеженості.
О. П. Варениця
КОЖЕВ (ПРІЗВ. КОЖЕВНІКОВ) ОЛЕКСАНДР
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „"КІНЦЯ ФІЛОСОФІЇ" ПРОБЛЕМА“ на сторінці 1. Приємного читання.
