ФІЛОСОФСЬКИЙ СВІТОГЛЯД
Одне з ключових понять філософії життя В.Дільтея, орієнтація філософії на світоглядну проблематику. За визначенням Дільтея, Ф. с. за своєю структурою повинен суттєво відрізнятися від релігійного і поетичного світогляду. На відмиту від релігійного, він універсальний і загальнозначущий. На відміну від поетичного світогляду, він являє собою силу, яка прагне благотворно впливати на життя. Він розвивається на широкій основі, спираючись на емпіричну свідомість, досвід і дослідні науки, згідно законам формування, основа яких - об'єктивація переживань у поняттєвому мисленні.
ФІШЕР (FISCHER) КУНО
(1824-1907) - нім. історик філософії, гегельянець. Навчався в ун-тах Ляйпціґа, Галле, у 1847 захистив докторську дисертацію — "„Парменід" Платона". З 1850 - приват-доц. Гайдельберзького ун-ту, з 1857 — проф. Єнського, а з 1872 - Гейдельберзького ун-ту, де викладав філософію до 1906. Ф. є автором монументальної "Історії Нової філософії", в якій досліджуються вчення, життя і діяльність Бекона, Декарта, Спінози, Ляйбніца, Канта, Фіхте, Шеллінґа, Геґеля і Шопенгауера. Ювілейне десятитомне вид. "Історії Нової філософії" було здійснено в 1897-1904. Ф. також досліджував творчий спадок Шіллера, Лессінґа, Гете, романтиків; справив значний вплив на подальший розвиток історії філософії.
ФОҐГ (VOGT) КАРЛ
(1817-1895) - нім. філософ, природознавець, політичний діяч; за визначенням Ф.Енґельса — представник "вульгарного" матеріалізму (разом з Бюхнером і Молешоттом). Ф. одним із перших застосував теорію Ч. Дарвіна до теорії походження і розвитку людини. Ф. стверджував, що мозок людини виробляє думки за принципом дії фізіологічних органів: мозок призначений для мислення, як шлунок для перетравлення їжі, або печінка для виділення жовчі з крові; думки перебувають приблизно у такому ж зв'язку з мозком, як жовч із печінкою, а сеча з нирками. Свідомість Ф. ототожнив з матерією, виходячи з положення про тотожність законів природи і законів суспільства. Най відоміша праця - "Фізіологічні листи" (1845-47).
ФОРМИ СИМВОЛІЧНІ
Ключове поняття філософії культури Е. Киссірера. За його визначенням, "будь-яка основна функція духу має з пізнанням лише ту вирішальну схожість, що їй іманентна первісно-творча, а не просто копіювальна сила. Вона не просто пасивно фіксує наявне, а має самостійну енергію духу, завдяки якій простом)' наявному буттю надається певне "значення", своєрідний ідеальний зміст. Це стосується мистецтва, міфології і релігії так само, як і пізнання. Усі вони живуть у власних образних світах, у яких емпірично дане не просто відбивається, а скорше твориться за самостійним принципом. Усі вони творять свої особливі символічні форми, які, якщо й не аналогічні інтелектуальним символам, то в крайньому випадку, рівні з ними за своїм духовним походженням. Кожна із цих форм не зводиться до іншої і не виводиться з неї, але кожна означає певний духовний спосіб сприйняття, завдяки якій створюється свій особливий бік "дійсного". Це не різні способи, якими одне суще в собі відкривається духу, а шляхи, якими дух рухається у своїй об'єктивації, тобто у своєму самовиявленні".
ФОРМУЛА ЕВОЛЮЦІЇ
Ключове поняття теорії розвитку Г.Спенсера, яке він визначає таким чином: "Еволюція є інтеграція матерії і супутнє їй розсіювання руху, причому матерія переходить із стану невизначеної, незв'язаної однорідності до стану визначеної, зв'язаної різнорідності, а збережений рух потерпає паралельні зміни".
ЦЕЛЛЕР (ZELLER) ЕДУАРД
(1814-1908) - нім. історик філософії; викладав філософію в Тюбінґені, Берні, Марбурзі, Гайдельберзі - тут його лекції слухав К. Фішер, з 1872 - проф. Берлінського ун-ту.
Ц. є автором фундаментального дослідження "Грецька філософія в історичному розвитку", яке було вперше опубліковано в Тюбінґені у 1844—52 (3 томи у 6 книгах). Це дослідження — не лише перша спроба науково-позитивного осмислення античної філософської культури, а й основа для всіх подальших подібних прагнень. Ц. вперше найретельніше вивчив, співставив, витлумачив усі відомі на той час джерела і створив джерелознавство як необхідну передумову історико-філософського аналізу. Саме тому Ц. є не "одним з" істориків античної культури, а фундатором сучасної європейської історії філософії. Також відомі твори: "Нарис історії грецької філософії" (1882-83), створений Ц. як посібник до лекцій з античної філософії, які він читав у Берлінському ун-ті, і, одночасно, як стислий виклад його фундаментального дослідження (витримав у Німеччині понад 20 видань, перекладений багатьма європейським мовами, зокрема російською); "Історія німецької філософії"; "Фрідріх Великий як філософ" та ін.
ЦІННІСТЬ КУЛЬТУРНА
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ФІЛОСОФСЬКИЙ СВІТОГЛЯД“ на сторінці 1. Приємного читання.
