ЕНҐЕЛЬС (ENGELS) ФРІДРІХ
(1820-1895) - нім. мислитель, однодумець К Маркса; в останній період діяльності (70-90-тірр. XIX ст.) в ряді принципових питань філософії припустився відходу від позиції Маркса до матеріалізму ХVII-ХVIIIст. (див. вступну статтю до розділу).
ЕПІСТЕМА
(грец. - знання) - термін, уведений М. Фуко в роботі "Слова і речі". Філософ інтерпретує історію як низку переривань, що має не еволюційний, а стрибкоподібний характер, обумовлений зміною типів знання. Кожному історичному періоду притаманна Е. — історично-конкретне пізнавальне поле, рівень наукових уявлень певного часу, "історичне апріорі", яке обумовлює думки, теорії і наукове знання.
І. П. Дедяєва
ЕПОХЕ
(грец. - утримання) - утримання від тверджень про існування світу; одне з головних понять феноменології, що виражає суть феноменологічної редукції, яка, "виносячи за дужки" твердження про існування об'єктивного світу ("натуралізм") і про психологічні "механізми свідомості" ("психологізм), "звільняє поле "чистої свідомості" як сферу конституювання "значень", "феноменів", що є абсолютними "очевидностями", які "самі себе показують".
І. В. Бичко
ЄЛЬСЬКІ КРИТИКИ
Філософсько-літературознавча школа, яка утворилась у 70-ті роки в ун-ті на основі перегляду принципів традиційної літературної критики з позицій, близьких до теорії деконструкції Дерріда. Розглядаючи літературну критику як фундаментальну гуманітарну діяльність, школа виокремлюється на фоні попередників підвищеною увагою до філософії. "Неманіфестом" першого покоління школи прийнято називати книгу "Деконструкція та критика" (1979), в якій представлені позиції таких авторів як Блум, П. де Ман, Хартман, а також Міллер.
Провідним теоретиком школи був Поль де Ман, який розробив вчення про риторику як деконструюючу діяльність. Внутрішня критика школи з боку Блум а, який не ототожнював власне вчення з теорією деконструкції, оцінює виключний інтерес до риторики як "лінгвістичний нігілізм". Протистояння другого покоління школи (Б. Джонсон, Ш. Фелман, Ф.Джеймісон, Г.Чакраворті, М.Фергюсон та ін.) першому розпочалось як протиставлення жіночого дискурсу "бунтуючих дочок Єля" чоловічій репресивній мові батьків, марксистського радикалізму молодих - лібералізму старших. Ідеї представників другого покоління школи представлені у збірці "Риторика та форма" (1985).
О. П. Варениця
ЖАХ
страх — світоглядне переживання позбавленості будь-якого сенсу і життєвої перспективи, що виникає в стані відкритості людської свідомості, до чогось незбагненного, неусвідомлюваного, ніщо, супроводжуване почуттям нездатності і безсилля. Ж. відрізняється від остраху, що його ми переживаємо, остерігаючись якихось конкретних, зрозумілих для нас небезпек і загроз. Ж., на думку представників екзистенційної філософії, переживається людиною в ситуації вибору, що його мусить здійснювати людина на кожному кроці життєдіяльності, вона змушена щоразу покласти на себе відповідальність за вибір; хоча ніколи стовідсотково не упевнена в успішності зробленого вибору. Тим більше, що реалізація певної можливості щоразу відкидає нереалізовані, звужуючи поле вибору наступних, а це у свою чергу посилює почуття винуватості за втрачені (нереалізовані) можливості. У той же час, у процесі реалізації можливостей людина утверджує своє буття у світі, "відкриває" саме буття.
І. В. Бичко
ЖИЛЬСОН ЕТЬЄН АНРІ
(1884-1978) - франц. філософ, представник неотомізму, проф. Коледж де Франс та ун-тів Лілля, Страсбурга, Парижа, Гарварда, директор Ін-ту середніх віків у Торонто (Канада). Розглядаючи християнське одкровення як найглибше і найвірніше осягнення буття, Ж. вважає всю історію філософії від Відродження і до сучасності деградацією та занепадом, що сталися внаслідок появи гріховної "гордині" розуму (філософського і наукового). Розум уявив себе здатним відповісти на всі таємниці світу та власними силами удосконалити "земний" світ. Звідси, за Ж., трагічний "розкол" між вірою і знанням, релігією і філософією, який є, на думку Ж, джерелом трагічної суперечливості сучасного життя. Єдиним засобом відновлення життєвої гармонії, за Ж., є відродження схоластичної системи філософії Томи Аквінського, "довічної філософії", що має відіграти в нинішній ситуації роль "філософії майбутнього". Реальність, за Ж, осягається в безпосередньому пізнавальному її схоплюванні, що передує будь-якому теоретичному пізнавальному акту. Наукове пізнання здатне фіксувати лише "зовнішню", "поверхневу" зону реальності, сутності ж світу і всієї світобудови осягаються лише в одкровенні.
І. В. Бичко
ЖИТТЄВИЙ СВІТ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЕНҐЕЛЬС (ENGELS) ФРІДРІХ“ на сторінці 1. Приємного читання.
