АВІДЬЯ
(букв. - відсутність знання, невідання) - в інд. філософії поняття, яке означає незнання, котре складає причину, "корінь" (муку) недійсного сприйняття світу, вихідну "затуманеність" свідомості, що перешкоджає осягненню сутності буття. В Упанішадах А. протиставлена атману в опозиції "незнання - знання", "неповне, спотворене знання - абсолютне знання, яке розкривається у звільненні". При цьому передбачається, що А. являє собою знання множинне, тоді як високе знання (відья), тотожне атману, виступає єдиною і цілісною реальністю, в якій більше не розрізняються суб'єкт, об'єкт і сам акт осягнення. Роздрібнена А. немовби відображає розмаїття і відповідає йому; як тільки А. перестає існувати, весь емпіричний світ стає недійсним. А. може виступати як певна сфера існування світу психічних властивостей живих істот. Ця сфера підкоряється дії карми і включає всі об'єкти, які визначають діяльний і пізнавальний досвід людини.
В. В. Ільїн
АДЖИВА
(санскр. а - заперечна частка, букв. - жива істота) - ключова категорія філософи джайнізму, що висловлює пудґалу (матерію, що складається з найменших неподільних часточок, які обіймають одну точку простору, мають вагу та здатність до руху), простір, час, дгарму та адгарму (те, що створює умови для виникнення руху, і те, що обумовлює його припинення). Буквальний переклад терміну "пудґала" - те, що зазнає поєднання і роз'єднання. Утвореними з пудґали джайніста також визначають розум, мовлення та дихання. Кожній пудґалі притаманні якості: смак, запах, колір та відчутність на дотик. Досить парадоксальною виглядає остання теза у світлі визначення сутності розуму та мовлення. Також неочікуваним виглядає те, що не лише джайніста, але й більшість інд. мислителів вважають звук не самостійною якістю, а лише похідною від чотирьох головних. Джива, пудґала, дгарма и адгарма перебувають у просторі, а їх протяжність є доказом його дійсності, адже простір самостійно не може бути об'єктом сприйняття. Джайни розрізняють простір на заповнений, тобто оточуючий Всесвіт, та порожній, тобто поза Всесвіт. Час, так само як і простір, у сприйнятті не поданий, але його дійсність незаперечна, адже без нього не були б можливі зміна, рух та усвідомлення тривалості існування. Рух не можливий без часу, але не він обумовлює його появу. Дгарма й адгарма протистоять одна одній як інструментальні (тобто пасивні) причини руху та спокою. Джайни розрізняють три різновиди причин: діюча сила, інструментальна та матеріальна.
АНУ
(санскр. - найтонший, найдрібніший) - філософська категорія Стародавньої Індії, яку зазвичай перекладають як атом. Уявлення про А. присутнє у міркуваннях представників більшості даршан астіки та настіки. Зокрема, у вайшешиці А. - це неподільна вічна протяжність певної якісної дійсності буття. Кожна річ є певною комбінацією А., що тимчасовою. Драв'ї: земля, вода, вогонь, повітря -це чотири сукупності подібних найменших сферичних А. Етер (акаша), час, простір - нескінченно протяжні А., що пронизують одна одну та охоплюють інші. Атман та манас (орган завдяки якому атман присутній у речах зовнішнього світу) також є єдиними та вічними, але не мають визначеної протяжності. В даршані ньяя запропоноване наступне обґрунтування неподільності атома: якщо кожна річ має здатність до нескінченного поділу, то втрачається сенс порівняння будь-яких величин і гірчичне зерно не можна вважати меншим за гору. Також, якщо нескінченний поділ прямує до нуля, то слід визнати, що усе складається з "ніїцо". Через абсурдність наведених висновків, на думку ньяїків незаперечною є дійсність А. — як основи усього існуючого.
АСТІКА, НАСТІКА
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „АВІДЬЯ“ на сторінці 1. Приємного читання.
