СЕЛЛАРС РОЙ ВУД
(1880-1973) - амер. філософ, один із засновників критичного реалізму і філософського натуралізму, навчався в Гартвірдській теологічній семінарії, Вісконському та Чиказькому ун-тах, пройшов додатковий курс навчання у Франції та Німеччині, з 1905 по 1950 - викладач Чикагського ун-ту (з 1923 -проф.). Осн. праці — "Критичний реалізм" (1916), "Еволюційний натуралізм" (1922), "Філософія фізичного реалізму" (1932), "Рефлексія над американською філософією зсередини" (1969), "Відкинуті альтернативи" (1973) та ін. Реальність, за С, є "оформлена матерія", тому він керується "фізичним реалізмом", відповідно до якого "все існуюче існує в просторі і часі і є або фізичною системою, або в екзистенційному плані невіддільним від неї" С. категорично заперечує об'єкта з чуттєвим "даним". Пізнавальний процес, за С, є моментом практики; сприймані речі виступають "вказівками" для сприймаючої людини. Вони є такими речами, які не просто сприймаються, але й "використовуються". Приймаючи практичну позицію в пізнанні, С. не приймає "теорію відображення" ("теорію копій", за його визначенням). С. схиляється до "теорії відповідності", згідно з якою "характер стимулу повинен корелювати ся зі специфічним змістом, що виникає під його дією", а сам зміст є "символізацією" на рівні сприйняття дії зовнішнього об'єкта. "Матеріалістична" (натуралістична) позиція С. в рамках критичного реалізму виводить його в "натуралістичну космологію". Термін "матеріалізм" С. приймає з певною засторогою (з огляду на нездатність новочасного матеріалізму відповісти на критику Берклі), тому він завжди супроводжує його уточнюючим означенням - "новий", або "реформований" матеріалізм. Висловлюючи в статті "Мої міркування про діалектичний матеріалізм" (1944) свої симпатії до марксистського матеріалізму, С. робить це з приводу практичного характеру Марксової філософії. Що ж до "матеріалістичної" діалектики, то С. віддає перевагу ідеї еволюції природної реальності (діалектика є метод, тобто — суб'єктивний феномен, і тому аж ніяк не може бути "об'єктивною", як вважав Енґельс), зокрема пропонованої К Ллойд Морганом і С. Александером ідеї "емерджентної" еволюції. Ідею емерджентної еволюції С. переформулює в натуралістичному варіанті - "первісним принципом мого поняття емерджентності, зауважує С, є віра в активну самоспрямованість фізичних систем від космічної неорганізованої основи вгору". Матеріалістична діалектика з ЇЇ основними законами є, за оцінкою С, чимось середнім між апріорними принципами і емпіричними узагальненнями. Він твердить, що "раціональна еволюція завжди краща, ніж порушення життєвого процесу і революція". Тому суспільний прогрес має бути забезпечений не революційними катаклізмами, а утвердженням принципів гуманізму.
І. Б. Бичко
СЕМАНТИКА МОЖЛИВИХ СВІТІВ
Напрям у логічній семантиці та семіотиці, представники якого вважають дійсний світ одним із можливих. При цьому стверджується відсутність абсолютної істини і залежність істинності від спостерігача та континууму подій. Найвідомішими творцями даного напряму є Річард Монтеґю, Дана Скотт, Сол Кріпке, Яакко Хінгікка. Сьогодні С. м. с. тісно пов'язана з ідеєю віртуальних реальностей.
В. А. Бутров
СЕМІОТИКА
Наука про знакові системи, одна із специфічних міждисциплінарних наук XX ст. В основі С. лежить поняття знаку — мінімальної одиниці знакової системи чи мови, що несе інформацію.
Основні принципи С. сформулював ще в XIX ст. амер. філософ Ч. С. Пірс. У XX ст. С. набула лінгвістичного ухилу під впливом ідей засновника структурної лінгвістики Ф. де Соссюра і засновника датського лінгвістичного структуралізму Луї Ельмслева та філософського ухилу під впливом ідей амер. філософа Чарльза Морріса.
У 1960—1970-і рр. утворилося дві школи С. - французька (Длод Леві-Стросс, Альгірдас Греймас, Цвєтан Тодоров, Ролан Борт, Юлія Крістєва) і так звана тартусько-московська (Ю. Лотман, З. Мінц, І. Чернов — Тарту; В. Топоров, Вяч. Вс. Іванов, Б. Успенський, І. Ревзін - Москва).
Ч. Морріс виокремив три розділи С. - синтактику (чи синтаксис), що вивчає співвідношення знаків; семантику, що вивчає відношення між знаком та його значенням; прагматику, що вивчає відношення знаків з їх відправниками, одержувачами і контекстом знакової діяльності.
Найбільш фундаментальною й універсальною знаковою системою є природна мова.
У XX ст. С. стало супердисципліною. Оскільки величезну кількість шарів культури можна розглядати як мову, знакову систему, то з'явилася С. літератури, реклами, кіно, живопису, музики, моди, людської поведінки, культури тощо.
С. тісно зв'язана з логікою, зокрема з логічною семантикою Ґ. Фреґе, Л. Вітґенштайна, Б. Рассела, Р. Карнапа, з аналітичною філософією в цілому, оскільки остання займалася насамперед інтерпретацією мови, з семантикою можливих світів, структурною і генеративною поетикою, з дослідженням віртуальних реальностей, з поетикою постмодернізму.
В. А. Бугров, О. В. Руденко
СИНЕРГЕТИКА
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СЕЛЛАРС РОЙ ВУД“ на сторінці 1. Приємного читання.
