МАКСИМ ІСПОВІДНИК
(лат. Maximus Confessor) (580-662) - провідник теорії обожнення людини, духовним надбанням і аскетичним подвигом якого проникнута візантійська християнська думка.
У молоді роки М. - державний діяч, секретар імператора Іраклія. У 613/614 стає монахом у Хризопольському монастирі (поблизу Константинополя). З 642 виступає як провідний опонент монофелітства; в 645 М. збирає Карфагенський собор, під час якого переміг на диспуті з монофелітами. Щоб ухвалити це рішення, М. іде до Риму. Проте у зв'язку зі змінами на імператорському троні був заарештований в 653. У константинопольській в'язниці був підданий тортурам, але не відступився від своїх переконань. Помер у засланні на Кавказі
Літературна спадщина М. І. значна і досить різнобічна. Деякі з його творів увійшли до складу "Добротолюбія" ("Глави про любов", "Подвижницьке слово в запитаннях учня і відповідях старця"), "Теологічні нотатки", "Містагогія", "Коментарі до праць Діонісія Ареопагіта і Григорія Нісського" тощо. Філософські погляди автора забарвлені сильним впливом Діонісія Ареопагіта, що не виключає самостійності певних позицій. Праці М. за масштабом дорівнюють "Сумам", що будуть характерними для періоду схоластики. У них він використовує і платонівський стиль мислення, і категорії Арістотеля, хоча за формою і спонуканням то були творіння містика.
У центрі інтересів М. І. стоїть проблема людини. Історія світу поділяється на період підготовки втілення Бога, що закінчується з народженням Ісуса Христа, і період підготовки "обожнення" людини. Якщо людина здійснить свою передзаданість, здолає самовідчуження, розкол на чоловіче і жіноче, духовне і тваринне, горнєє і дальнєє, що було обумовлене гріхопадінням, космос буде врятований і творіння возз'єднається з Творцем. Тому основні події життя Христа суть не тільки історичні події у світі людей, але водночас символи космічних процесів. Ця доктрина мала сильний вплив на Іоанна Скота Еріуґену і на всю середньовічну містичну традицію.
Етика М. побудована на своєрідному вченні про перетворення енергії злих емоцій на благі і містить цікаві психологічні спостереження. Отже, доля світу залежить від людини, бо саме вона (як особистий образ Логоса) має розкрити і принести в дар Богові логоси усіх речей, їх духовні сутності. Людській раціональності дарується нескінченна творча сила, що дозволяє перетворити світ (це більш радикальні думки в порівнянні з Діонісієм Ареопагітом). Людина вільна, але її дійова свобода заблокована егоцентризмом. Христос відновлює нашу природну свободу, проте навіть після жертви Христа людину чекають довга внутрішня боротьба, яка являє собою природне завершення її розвитку, що відкрила для себе своє дійсне буття. З цього моменту нею рухає сила, яка перевищує її розуміння, але завжди була потенційно в ній присутня. Тоді душа усвідомлює, шо єдиним способом пізнання Бога є злиття з Ним.
МОНТЕНЬ (MONTAIGNE) МІШЕЛЬ ЕЙКЕМ ДЕ
(1533-1592) - спосіб філософування якого блискуче завершив розгортання ідей ренесансного гуманізму, чим дозволив виважено і коректно визначити місце людини в оточуючому світі.
М. походить з родини гасконських дворян. Отримав гуманітарну освіту. Знання лат. і грец. мов стало надійним підґрунтям для вивчення античної філософії і літератури, праць богословів, наукових досліджень та історії. Як політично активна особистість М. був радником Бордоського парламенту, в 80-х роках обирався мером міста. Був толерантним до питань віри, поділяв ідеї миру в суспільстві, вбачаючи їх гарантом королівський абсолютизм. Рішуче підтримував Генріха Баварського, який згодом стає королем Генріхом IV, в його боротьбі за владу, за встановлення миру і національну єдність. М. був людиною незалежних поглядів і твердих переконань, за що здобув за життя глибоку шану і авторитет серед співвітчизників.
"Досвіди" — твір, якому М. присвятив бл. двадцяти років життя. У сучасному вигляді — це ґрунтовне дослідження в трьох томах. "Досвіди" містять величезний матеріал, античний і сучасний; відомості з багатьох галузей людського знання, політики і особисті спостереження. Проте усі вони гуртуються навколо основних філософських і моральніших проблем того переломного часу. На перший погляд, книга здається строкатою з причин значної кількості історичних персоналій, імен. Проте героєм твору є авторське "я", що постає предметом вивчення і самоаналізу. Воно водночас виступає і метою дослідження, і засобом усвідомлення людської природи взагалі.
Основними рисами монтенівського світогляду виступають стоїцизм і скептицизм. У цікавому поєднанні вони надають філософуванню М. методологічної оригінальності і неповторності. Стоїцизм М. спирається на вчення античних філософів. Особливо йому близька творчість пізніх, зокрема Сенеки, яких часто цитує і поділяє їх погляди з багатьох питань. Але філософ не завжди підтримує суворість принципів античних мислителів. М. відстоює гармонійну рівновагу душі і тіла, моральнісної сили і фізичних уподобань. Саме вони домінують в його роздумах про добро і зло, задоволення і страждання, життя і смерть. Разом з тим, скептичний розум піддає сумніву непохитність цих уявлень. М. заперечує абстрактний зміст етичних категорій. Він переносить критерії в індивідуальну людську свідомість: "Судьба не приносит нам ни зла, ни добра, она поставляет лишь сырую материю того и другого и способное оплодотворить эту материю семя. Наша душа... использует и применяет их по своему усмотрению, являясь... единственной причиной и распорядительницей своего счастливого или бедственного состояния... Важно не только, что мы видим, но и как мы его видим" (Монтень М. Опыты. В трех книгах. — М., 1992. -Т. 1. - С. 72). Діалектичне мислення переводить усвідомлення гармонії світу із стану непохитності в стан рухомості і залежності від конкретної ситуації. Проте скептицизм не приводить М. до нігілізму і заперечення можливості пізнання істини, бо філософ знає, наскільки обережно ним треба користуватися. Скептицизм передбачає усвідомлення відносності теоретичних досягнень і уявлень. Крім того, "скепсис" допомагає М. виробити коректне ставлення до різних гносеологічних форм, наприклад, до догм. До останніх М. ставиться подвійно: догматизм як явище впертої і заскорузлої свідомості оцінюється негативно. Однак ставлення до священних догматів -позитивне: "Нет ничего удивительного в том, что мы не в состоянии постигнуть это сверхестественное и небесное знание с помощью наших земных и естественных средств; поэтому отнесемся к нему со смирением и покорностью... Разве не сделал бог глупой мудрость мира сего? Так как мир не в состоянии был путем мудрости постигнуть бога, то богу угодно было спасти верующих с помощью проповеди" (Монтень М. Опыты. - Т. 2. — С. 182). Звідси негативне ставлення М. як до атеїзму, так і до релігійного фанатизму. Скептицизм М. поєднується з вірою, і символізує відмову від самозадоволення і самозакоханості, які шкодять мисленню і пізнанню взагалі, і філософському — зокрема. "В начале всяческой философии лежит удивление, ее развитием является исследование, ее концом -незнание" (Монтень М. Опыты. - Т. 3. - С. 292).
Намагаючись позбавитись певної однобічності схоластичного світосприйняття і розуміння призначення людини, М. шукає у філософії відповіді на ці питання, адже філософія (складова виховання) — це мистецтво жити гідно. Проте людина, яка свідомо поринає у вивчення цього мистецтва, має бути готовою не тільки до зміни своїх суджень, але й до внутрішнього самозмінення. І в останньому вона знаходить, на думку М., світле сприйняття життя, ясність мислення, відчуття оптимізму і морального задоволення. Кінцева мета філософування — досягнення доброчесності. З цього природно випливає негативне ставлення М. до ідеї антропоцентризму, який заважає самовизначенню людини. І тільки тоді, коли людина зрозуміє, чим вона є насправді, вона зуміє спокійно і чесно жити перед собою і Богом. "Досвіди" М. з цікавими рішеннями питань гносеології і гуманістичної антропології протягом століть впливали на думки і творчість мислителів Європи.
МОР (МОRЕ) ТОМАС
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МАКСИМ ІСПОВІДНИК“ на сторінці 1. Приємного читання.
