МЕН ДЕ БІРАН (MAIN DE BIRAN) МАРІ ФРАНСУА П'ЄР ҐОНТЬЄ ДЕ БІРАН (GONTHIER DE BIRAN)
(1766-1824) - франц. філософ-волюнтарист, політичний діяч, рояліст. Філософські погляди М. де Б. формувалися у боротьбі проти ідей франц. Просвітництва і франц. матеріалізму. М . де Б. цікавили головним чином питання теорії пізнання, які розглядалися у працях "Вплив звички на здатність мислити" (1803), "Фрагменти, що стосуються основ моралі і релігії" (1818) і в підсумковому "Нарисі про основи психології" (1812). За М.де Б., не можна ототожнювати чуттєву здатність із свідомістю. Свідомість виявляється лише тоді, коли виникає самосвідомість, особистість (Le moi). Тому головне завдання філософії і полягає у виявленні того "первинного", "основоположного факту", який констатує особистість - "Я". М. де Б. вважав, що цей факт перебуває у внутрішньому світі, у внутрішньому досвіді людини. Тому філософські проблеми він прагнув розв'язувати на ґрунті психології, але і здатність сприйняття не обмежується лише фізичною чуттєвістю. Найпростіші враження включають у себе пасивні відчуття (sensations) і активні сприйняття (perceptions). Виникнення перших є наслідком дії зовнішнього світу на нас, на наші органи чуттів, і не залежить від нашого "Я". Виникнення ж сприйняття визначається нашим "Я", його активністю, яку М. де Б. в останніх працях розглядав, як щось " над органічне ", незалежне від фізичної природи людини. Свідченням активності нашого "Я" є зусилля (effort) або воля. М. де Б. розрізняє 4 ступені волі, де людина проявляється як суб'єкт: 1-й - життя просте, тваринне, — це система афектів, інстинктивних рухів, реакцій, органічної інтуїції; 2-й ступінь — виникнення "Я" з надр примітивного життя, коли сила свідомості починає освітлювати інстинкти, узагальнення починають виникати на стадії інтелектуального і морального існування, які ще перебувають під враженнями зовнішнього світу; 3-й ступінь - "Я" пізнає те, що є "не-Я", це пізнання зовнішнього, природи; 4-й ступінь - "Я" піднімається до пізнання самого себе. Воно розмірковує і утворює знання математичне і метафізичне. "Я" відкриває себе як свідомість, що звільнилася від примітивності. В останній період філософування М. де Б. набуло відкрито релігійно-містичного характеру: ідеї є лише проявом в нас нескінченної істини Бога. Погляди М.деБ. вплинули на подальший розвиток філософської Думки у Франції (Жофруа, Кузен) і в Росії (П. Астаф'єв, Л. Лопатін та ін.), а також на прагматизм і екзистенціалізм.
А. І. Трубенко
МЕТОДИ (канони) ДОСВІДНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Квінтесенція індуктивізму Д. С. Мілля, оскільки їх призначення -відкриття нових причинних законів природи. Перший М. д. д. -"метод подібності". Його правило: "Якщо два або більше випадків, що підлягають дослідженню явища, мають лише одну спільну обставину, то ця обставина, в якій тільки й узгоджуються усі ці випадки, є причиною (або наслідком) даного явища". Другий М. д. д. - "метод різниці" або "метод відмінності". Його правило: "Якщо випадок, в якому досліджуване явище настає, і випадок, в якому воно не настає, схожі у всіх обставинах, окрім однієї, що зустрічається лише у першому випадку, то ця обставина, якою тільки й різняться ці два випадки, є наслідком, або причиною, або необхідною частиною причини явища". Із цих двох методів "метод відмінності" є переважно методом штучного досвіду або експерименту, тоді як "метод подібності" використовують переважно тоді, коли експеримент неможливий. Третій метод — побічний "метод подібності і відмінності". Він буває у подвійному застосуванні методу подібності, причому обидва докази незалежні один від одного і один одного підкріплюють. Правило цього методу таке: "Якщо два або більше випадків виникнення явища мають спільним лише одну обставину, і два або більше випадків невиникнення того ж явища мають спільним тільки відсутність тієї ж самої обставини, то ця обставина, якою тільки й різняться обидва ряди випадків, є або наслідком, або причиною, або необхідною частиною причини явища, що вивчається". Наступний метод — "метод залишків". Його правило: "Якщо від явища відняти ту його частину, яка, як відомо з попередніх індукцій, є наслідком деяких означених попередніх, то залишок даного явища має бути наслідком решти попередніх". Останній — "метод супутніх змін". Його правило таке: "Будь-яке явище, що змінюється певним чином кожного разу, коли деяким особливим чином змінюється інше явище, є або причиною, або наслідком цього явища, або сполучене з ним якимось причинним зв'язком".
МІЛЛЬ (MILL) ДЖОН СТЮАРТ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МЕН ДЕ БІРАН (MAIN DE BIRAN) МАРІ ФРАНСУА П'ЄР ҐОНТЬЄ ДЕ БІРАН (GONTHIER DE BIRAN)“ на сторінці 1. Приємного читання.
