ЛОГІЧНА СЕМАНТИКА
Розділ математичної логіки, присвячений проблемі відношення висловлювання чи його частин до реальності.
Засновник сучасної Л. с - нім. учений Ґоттлоб Фреґе, який сформулював розходження між денотатом (значенням) знаку (тобто тим класом предметів чи понять, який він позначає), і його змістом, тобто тим, як знак представлений у мові.
Одним із найвідоміших послідовників Фреґе був Бертран Рассел. Як і Фреґе, Рассел намагався побудувати несуперечливу теорію математики. Він сформулював так звану теорію типів для розв'язання математичних парадоксів на кшталт відомого парадоксу брехуна. Теорію типів Рассела критикував у "Логіко-філософському трактаті" Вітґенштайн. Ще однією проблемою Л. с, яку намагався вирішити Рассел, була проблема порожніх вигаданих імен, таких, наприклад, як Пегас. Він вирішував її за допомогою так званої теорії дескрипцій (описів).
До основних проблем семантики відноситься проблема неповної синонімії слів і виразів, що мають один денотат, але різні змісти. Наприклад, "Ранкова зірка" і "Вечірня зірка". Цю проблему вирішувала семантика можливих світів як різновид Л. с.
В. А. Бугров, О. В. Руденко
ЛОГІЧНИЙ ПОЗИТИВІЗМ
Рання форма аналітичної філософії, один з основних філософських напрямків 1-ї пол. XX ст. Л. п. претендував на аналіз і вирішення актуальних філософсько-методологічних проблем, що виникли під час наукової революції початку XX ст.: роль знаково-символічних засобів наукового мислення, співвідношення теоретичного апарату й емпіричного наукового базису, природа та функції математизації й формалізації знання. Протиставляючи науку філософії, логічні позитивісти вважали, що єдино можливим знанням є лише наукове знання. Традиційні питання філософії вони вважали безглуздими псевдо-проблемами на тій підставі, що вони формуються за допомогою термінів, які самі є псевдо-поняттями, оскільки не піддаються перевірці, - це стосувалося таких основних понять традиційної філософії, як, наприклад, воля, буття, субстанція, дух, матерія.
Предметом філософії в науковій парадигмі Л. п. повинна була стати мова, насамперед - мова науки як спосіб вираження знання, а також діяльність з аналізу цього знання і можливості його вираження в мові.
Основні ідеї Л. п. систематизувалися в рамках діяльності Віденського кола, куди входили відомі філософи і математики Морщ Шлік, Отто Нейрат, Фрідріх Вайсман, Рудольф Карнап. Ці ідеї стали особливо популярними в 1930-і рр. серед наукової інтелігенції: зведення філософії до логічного аналізу мови науки, принцип верифікаціонізму, трактування логіки і математики як формальних перетворень у мові науки.
У своїх побудовах члени Віденського кола спиралися на деякі базові побудови "Логіко-філософського трактату" Людвіга Вітґенштайна (1921), хоча його ідеї про мову були набагато глибшими і багатограннішими.
Вже наприкінці 1930-х рр. виявилося, що та революція у філософії, основним стрижнем якої була редукція метафізики до логіки, не виправдалася. Ідеальна наукова мова, яку прагнули побудувати логічні позитивісти, виявилася не тільки неможливою, але й непотрібною. Класичні метафізичні проблеми виявилися значущими не тільки для осмислення людської життєдіяльності, але й для аналізу питань. З'ясувалося, що в структурі наукових теорій наявні метафізичні висловлювання, які неможливо звести до "протокольних пропозицій" досвіду і верифікувати. Поступово Л. п. змінюється аналітичною філософією (лінгвістичною філософією), метою якої була не побудова ідеальної мови, а аналіз природної мови, такої, якою вона є.
О. В. Руденко
ЛОГОЦЕНТРИЗМ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЛОГІЧНА СЕМАНТИКА“ на сторінці 1. Приємного читання.
