ЕКХАРТ ЙОГАНН, МЕЙСТЕР ЕКХАРТ (Meister Eckhart)
(бл. 1260 -1327/1328) - великий містик прирейнських земель, автор філософії пробудження, який у свій час вражав слухачів та непокоїв представників церкви, духовна спадщина якого набагато випередила свій час.
Походить з лицарського роду Хохгаймів із Тюрингії. В юні роки вступає в домініканський монастир в Ерфурті. З 1277 - студент у Парижі. Два роки потому продовжує навчання в Кельнському домініканському ун-ті. Бл. 1294 - пріор Ерфуртського монастиря і головний вікарій Тюрінгії. У1302-03 магістр і проф. у Парижі. У 1303-11 перебуває головою нової Домініканської провінції в Саксонії і головним вікарієм Богеми. Після 1311 знову викладає в Парижі, де (на прохання Фоми Аквінського) отримує кафедру в ун-ті. З 1314 - вікарій у Страсбурзі, а з 1322 - керівник головного навчального закладу ордену в Кельні. У 1326 його обвинуватили в розповсюдженні єретичних вчень. Е. спростовує звинувачення і апелює до папи в Авіньоні. Помер Е. напередодні процесу. Суд звинуватив його в єресі 15 (з 28, що містились в його творах) тверджень.
Спадщина Е., що складається з коментарів і проповідей (бл. шестидесяти), є сміливим поєднанням томістського інтелектуалізму і неоплатонічного містицизму. У своїх працях він перетворює за допомогою віри надприродне божественне знання на знання логічне. Метафізика має слугувати містичному вихованню, і це втілено в його працях, написаних нім. мовою, серед яких "Духовні проповіді і роздуми", "Трактат про сестру Катрей", "Книга втішення", "Три-частинний опус" тощо.
"То, что говорит християнская вера и что написано в Священном Писании, следует изложить с помощью философских понятий". Для Е. немає сумніву в тому, що богослов'я і філософія пояснюють одну істину, і ця істина - Бог. Він розрізнює два модуси Абсолюту: перший - "Бог у собі", Бог як Сутність, другий - природа Бога, або Його явлена сутність. Щоб підкреслити різницю божественних принципів, Е. називає перший модус Божеством, а другий — Богом, тобто Божеством, що отримало образ, або обличчя. Як Сутність — Абсолют незбагненний, Він - "Ніщо", "Темрява", "Безодня". Як Бог Він - Трійця, тобто три Лики Бога: Отець, як Початок, що народжує; Син - думка Бога: "Сын родится и исходит из Отцовского сердца, "Слово" произнесено... - произошло из понимания своей собственной сущности как существенное слово Божественного Отца" (Мейстер Экхарт. Духовные проповеди и рассуждения. - М., 1991. -С. 158). Усвідомлення Отцем і Сином єдності їх Божественної волі є Святий Дух: "Это излияние себя обоих в любви есть установление общего духа, духа Отца и Сына" (там само. - С. 158).
У розумінні душі Е. певною мірою наслідує Фому Аквінського, проте посилює діалектичний сенс. Душа має "сутність" і "сили", в яких вона виявляється. Умовна частинка душі, що єднає людину з божественною природою філософ називає "жаринкою", яка виконує для людини роль провідної зірки, спрямовуючи її волю на вдосконалення. На цьому шляху душа долає наступні етапи: спершу вона очищується від того, що в ній заклав розсудок, який нерозривно пов'язаний зі струїстим чуттєвим світом, і переходить до сфер вищого розуму, де згадує про свою відпочаткову сутність, відновлює свою неушкодженість. Після цього минають образи, породжені розумом, і душа остаточно втрачає свій зміст, зливаючись з Божественною сутністю: "Здесь душа и Бог - одно. Здесь, наконец, нашла она, что Царство Божие она сама" (там само. - С. 174). Цей шлях не може бути поза Божественною участю. Душа потребує милосердя Бога, спрямованого їй назустріч. Е. вважає: якщо душа очиститься і зануриться в божественну тишу і надобразну споглядальність, то вона може стати подібною до Діви Марії, в неї повториться таїна народження Христа. Таким чином, Різдво Христове, хоча і було разовим, проте набуває вічного повторення в душі віруючого. Е. розуміє: "Там, где кончается тварность, начинается Бог. Все, чего Бог настоятельно требует от нас, это выйти из нас самих, то есть из тварности, и предоставить Богу оставаться Богом внутри нас". Тільки тоді виповниться бажання Бога зробити з кожного з нас свого "єдиного Сина". Отже, ради цього душа має піти на велику жертву, на "найглибинну смерть", навіть втрату Бога, ради того, щоб отримати істинно Божественну сутність.
ЕРАЗМ РОТТЕРДАМСЬКИЙ ДЕЗІДЕРІЙ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЕКХАРТ ЙОГАНН, МЕЙСТЕР ЕКХАРТ (Meister Eckhart)“ на сторінці 1. Приємного читання.
