"СЛОВО І ОБ'ЄКТ"
("Word and Object", 1960) - книга представника амер. неопрагматизму В. Куайна, яка є результатом його досліджень проблем теорії мови впродовж 1953-59. Це одна з найвпливовіших праць з аналітичної філософії - збірка, до якої увійшли лекції з курсу філософії мови, прочитані Куайном у багатьох ун-тах світу. "СіО.", яку присвячено Р.Карнапу, трактується як спроба синтезу поглядів Карнапа та Нейрата. Основна проблематика праці - теорія значення, інтерпретація та переклад, онтологічна проблематика.
Теорія значення Куайна окреслилась вже в роботі "З логічної точки зору" (1953). Спираючись на прагматичний аспект мови, Куайн виходив з поведінкового методу дослідження. Оскільки ми не можемо проникнути в голову суб'єкта-інформанта, то мусимо робити висновок про лінгвістичні значення по тому, що спостерігаємо — поведінці суб'єкта. Вводячи поняття "стимульне значення", К, у першій главі книги сказав: "Наші зовнішні подразнення - наш ключ до зовнішнього світу". "Стимульне значення висловлювання" - клас стимулів визначеного роду, що спонукають людину погодитись із висловлюванням.
Важливі аспекти інтерпретації та перекладу розкриваються в ході рішення проблем перекладу текстів на іншу мову (теза Куайна про неможливість перекладу). Куайн наводить приклад вивчення європейським антропологом іншої мови. Антрополог, вказуючи на предмети (метод остенсії), запитує аборигенів, як вони називаються їхньою мовою. Так складається словник для розуміння іншої мови. Але, за Куайном, радикальний переклад залишається все ж неможливим. Такі переконання Куайна вплинули на Девідсона з його твердженням про неможливість радикальної інтерпретації.
Куайн вказав на три причини неможливості точного перекладу: невизначеність поняття істини (різні теорії істини передбачають різні підходи до перекладу); невизначеність логічної форми речень (навіть всередині співмірних теорій функціонують різні сингулярні терміни); невизначеність референції. Він наголошував, що концептуальна схема мови визначає онтологічні характеристики світу. Мовні словники не перекладаються, оскільки мають різну онтологічну базу. У цьому зв'язку Куайн зауважував, що про розумові об'єкти мало що можна сказати, коли не закріпити їх словами, оскільки те об'єктивне, яке ми можемо отримати, з'являється тільки після слів. Слова супроводжують думки про що завгодно, і лише тією мірою, в яких думка відбита у слові, ми можемо чітко усвідомити її.
Критично аналізуючи погляди Куайна, рос. філософ В. А. Лекторський звертав увагу на те, що насправді, будь-яке відношення елементів даної мовної системи може розглядатися і як відношення значень (важливо не забувати, що з погляду Куайна значення не знаходяться поза лінгвістичною сутністю, а належать даній мові і відбивають взаємовідношення її елементів) і як фіксація певного поза лінгвістичного змісту, тобто, знання про світ. Поза знанням про світ не існує значень елементів мови.
О. А. Зубчик
СЛОТЕРДАЙК ПЕТЕР
(нар. 1947) - нім. філософ та культуролог. Став широко відомим завдяки праці "Критика цинічного розуму" (т. 1-2, 1983). С. представляє цинізм у контексті своєрідної "ментальної історії", що має своїми епіфеноменами події історії політичної, культурної, церковної тощо. Він висуває концепцію двох основних полюсів історії філософії, двох констант історії та форм полемічної свідомості "низів" і "верхів". Перший - це кінізм як плебейська антитеза ідеалізму, філософія життя кризових часів, школа обмеження потреб, збереження серйозної і навіть патетичної позиції відносно істини за всією зовнішньою неповагою до авторитетів, усталених думок, до ідентичності як такої. Другий - це така надломлена форма свідомості як цинізм, котрий розуміється як ідеологія, що заспокоює совість споглядача перед злом і стражданням світу. Історія цього протистояння починається з полярної протилежності Платона і Діогена. Кінічна філософія для С. - це філософія антараціоналістична. Одне з надзавдань його книги - "з усіх боків дослідити зв'язки між цинізмом і раціоналізмом". Він пропонує замість "грандіозних теоретичних систем" "велику філософську клоунаду". На думку С, вислів "знання є влада" в XIX ст. поховав філософію як "любов до мудрості". Симбіоз влади та знання, який утворився в епоху розквіту Просвітництва, викликав "морально-політичну драму XX ст.". Ім'я цьому симбіозу — ідеології, і саме вони стають могильниками філософії. С. виступає опонентом Ю.Габермаса з його ідеєю "Модерна як незавершеного проекту" та теорією комунікативної дії. Просвітництво, за С, зазнало загальної та нищівної поразки, в якій має звинувачувати перш за все само себе. "Критика цинічного розуму" вимальовується як критика Просвітництва, яке, завдячуючи своєму надмірному раціоналізму, не помітило власного сповзання за межу добра і зла, власного поступового перетворення на цинічну свідомість. Одночасно С. виходить з того, що боротьба з хибною свідомістю (владою, традиціями, забобонами) - має відбуватись з використанням тих самих методів, на які критика наражалася в цій боротьбі - отже, подолати цинізм панів можна лише цинізмом підлеглих. С. формулює поняття "філософія полярності", протиставляючи його Геґелевій діалектиці і розглядаючи як "космологічно-споглядальну теорію", в якій "нема нічого такого, що нагадувало б про діалектичне відношення „суб'єкт—об'єкт"". Це велика ритміка, яка "намагається схопити життя і космос як безустанну змиту фаз і станів буття, в якій відбувається прихід і відхід — як приплив і відплив, цикли небесних тіл, радість і смуток, життя і смерть". У більш пізніх роботах С. намагається осмислити практику встановлення світової однополярності ("Якщо Європа прокинеться. Розмисли про програму світової влади наприкінці епохи її відсутності", 1994; "В одному човні. Дослід про гіперполітику", 1995 та ш.).
Г. Є. Аляєв
СМЕРТЬ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „"СЛОВО І ОБ'ЄКТ"“ на сторінці 1. Приємного читання.
