ФІЛОСОФІЯ БУДДИЗМУ
див.: Буддизму філософія.
ФІЛОСОФІЯ ДЖАЙНІЗМУ
див.: Джайнізму філософія.
ЧАРВАКА І ЛОКАЯТА
Даршани настіки, Ч. є пізнім етапом розвитку даршани Л. Часом їх виникнення визначають VII— VI ст. до н. е., а засновником мислителя Дхішану. Першоджерела цієї даршани не збереглися. Найавторитетнішим джерелом свідчень про погляди Ч. і Л. є трактат близького за поглядами радикального скептика Джаярашибхатта ("Втеплення філософських категорій") та компендіум їх опонента ведантиста Мадгавачар'ї "Сарва-даршана-самґраха". Ч. і Л. заперечили сансару, дгарму, бога, мокшу, корму, варновий розподіл та визнавали єдину праману — чуттєве сприйняття. Умовивід не вдовольняв запити чарваків через те, що судження висновку вони кваліфікували як стрибок у невідомість, адже із судження засновку, де описано наявне у сприйнятті, ми за допомогою судження про необхідний причинно-наслідковий зв'язок намагаємось щось стверджувати про те, що у сприйнятті не є наявним. Достовірними представники Ч. і Л. визнавали лише описові судження, тобто ті де висловлюється наявне у сприйнятті. За вченням представників цієї даршани, не існує доказів існування атману поза тілом. Людська самість тлумачиться як особлива властивість людського тіла, відповідно вона також є плинною і приречена на зникнення. Смерть людини означає одночасне руйнування свідомості та атману. Після неї не лишається нічого, що могло б страждати або насолоджуватися наслідками вчиненого за життя. Тому для Ч. І Л. метою філософських пошуків є не звільнення від тенет сансари, а пошук можливості досягти щастя за життя. Згідно з етичною нормою Ч. І Л. вчинки людини мають оцінюватись як добрі та злі. Добрий вчинок - той, що несе із собою найбільші насолоди як для суб'єкта дії, так і для тих хто зазнає її впливу, поганий - той, що спричиняє страждання.
ЧЖИ
Одне з важливих понять конфуціанства, яке зазвичай перекладають як "знання", але значення цього поняття вимагає низки уточнень. По-перше, якщо для сьогодення знання природно тлумачити як результат пізнавального процесу, то за Конфуцієм слід розрізняти вроджене, тобто відкрите лише святим мудрецям, та отримане під час вивчення канонічних книг знання. Останні містять опис вчинків святих мудреців, їх висловлювання, поради і повчальні історії. Але те, що в них бракує вичерпних, доконаних пояснень і обґрунтування викладених постулатів, - не випадковість. Конфуцій, як відомо, визначав своє вчення відродженням мудрості древніх, і лише останні визнавалися ним достовірним джерелом дійсного знання. Тому, якщо святі мудреці не вважали за потрібне давати відповіді на ті чи інші питання і залишили без розгляду деякі теми, то шляхетній людині належить лише погодитись з їх настановою. Святі мудреці, за визнанням Конфуція, - неймовірна рідкість (до речі, самого себе він таким не визнавав), але кожна людина, на його думку, має прагнути уподібнитись їм аби стати цзюнь цзи. По-друге, мусимо пам'ятати про властиве філософській культурі Стародавнього Китаю "прагматичне" пізнавальне налаштування. Тобто, цінним у конфуціанством визнавалося таке знання, дотримання якого на практиці забезпечувало найкращі для суспільного і світового ладу результати.
ЧЖУАН-ЦЗИ
(Чжуан Чжоу) (369-286 до н. е.) - один з найвидатніших мислителів даосизму, автор перших семи глав "Чжуан-цзи". Дослідники визначають Ч. мислителем екзистенційного типу. На противагу конфуціанцям і значно виразніше ніж у "Дао-де цзін", в "Чжуан-цзи" людина постає самітним мандрівником, позбавленим панівного і дотепер у кит. культурі духу колективізму. Водночас Ч. ставить під сумнів дійсність людської самості. Він розповів, як одного разу мудрецеві наснилося, що він безтурботний метелик, та коли той прокинувся, то не віднайшов доказів того, що насправді він не метелик, якому наснилося, що він мудрець. Тобто, відокремленість певного "Я" - ніщо інше, як умовність. Справжня дійсність або істинна реальність (хунь-дунь) - цілковита єдність та цілісна пустка, вона насправді не висловлювана, і наша упевненість, у тому, що кожному слову-поняттю-найменню (мін) відповідає дещо суще (ши), -безпідставна. Через прагнення максимально виразно висловити смисл категорії Дао Ч. називає його "відсутністю відсутності" (у-у). Згідно із ученням Ч. світ постає як єдине і нерозподілене ціле (да куай), кожна складова якого не має самостійного буття й існує завдяки умовному протиставленню іншим складовим. В одному, таким чином, міститься все інше, тобто все присутнє у всьому. Справжня реальність — це "хаос" цілковитої єдності, простоти і цілісності, її не можливо висловити, адже слово є визначенням. Ч. стверджував відносність усіх визначень та ідеалів — добра і зла, прекрасного та потворного, життя та смерті тощо. Саме тому він заперечує "золоте правило Конфуція", і постулює, що благо для одного здатне бути страшним злом для іншого. Цим він аргументує необхідність дотримання принципу недіяння (у вей) для мудрого, який збагнув умовність усіх визначень. Пояснення принципу недіяння Ч., спантеличувало даосів котрі мусили обґрунтовувати необхідність опанування мистецтва подолання смерті. Адже, визнання відносності життя та умовності відокремленості індивідуального "Я" мусило б звести нанівець аргументованість змагань за безсмертя. Тому автор "Баопу-цзи" Ге Хун (284/283-343/363) мусив у своєму трактаті спростовувати розповсюджену настанову вважати, що Ч. ставив знак рівності між життям та смертю. Аргументом на користь того, що Ч. визнавав необхідність боротьби за вічне життя, стало його пояснення особливого статусу наймудріших, які досягли рівноваги, оволоділи де і цілковито наслідують Дао, адже вони через єднання з світовою цілісністю набувають властиві їй незнищенність, сакральність і вічність. Такі люди ототожнюють власне "Я" з усим сущим і отримують здатність перебувати у кожній новій формі, "осідлавши" процеси світових метаморфоз. Недарма у першій главі "Чжуан-цзи" описані "божественні люди с гори Гуешань", які не гинуть навіть у розпеченій лаві та воді. Тобто мудрі, що досягли рівноваги, набувають незнищенності, адже долають залежність від визначеності перебування у певному стані та у певних координатах часу і простору. Однак намагання досягти безсмертя "механічно", тобто за допомогою певних вправ (дихальних або гімнастичних), дотримання дієти та вживання спеціальних речовин, висміюється у "Чжуан-цзи". У цілому є сенс визнати, що Ч. пише про "плекання життя", метою якого є не безсмертя, як нескінченне життя, а вивільнення з протистояння життя та смерті. Учення Ч. про найкращий спосіб співіснування людей ми не маємо підстав визначати вченням про соціальний устрій. Адже автор відстоював радикальну лаоську суспільну утопію, згідно з якою слід відмовитись від держави і цивілізації, поринувши у природну гармонію "неспотвореного" життя.
ШАН ЯН
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ФІЛОСОФІЯ БУДДИЗМУ“ на сторінці 1. Приємного читання.
