АПОЛОНІВСЬКЕ І ДІОНІСІЙСЬКЕ
Філософсько-естетичні поняття, що характеризують два типи культур — історичну і натуралістичну. Культура аполонізму - це культура індивідуальності, що виділяється з природи теоретично і практично, і спирається у своїй діяльності, відносинах і еволюції на знання, слово, закон, форму, тобто дотримується історичних (полісних) правил гри.
Діонісійська культура за своїм характером натуралістична. Розрізняють діонісизм варварський і цивілізований. Варварський діонісизм "повертає людину на ступінь тигра і мавпи" (Ніцше). Він грубий, карикатурний. Тут править бал саме розбещене звірство природи - пристрасті і звірство. Це і покликало, власне, до життя аполонізм. Останній врятував людину від вад варварства.
Діонісизм епохи цивілізації має своєю метою "прорвати" історичну ковдру Майї і вивільнити людину з історичної "камери обскури", відкривши їй вікно у світ натури. Природа тут виходить на перший план і виступає об'єктом вищого художнього захоплення, де абсолютно нівелюється алолоністський.
Поняттями А. і Д. користувалися ряд філософів. Так, Шеллінґ використовує їх для описання форми і порядку як уособлення сутності бога Аполлона на відміну від творчих поривів, що порушують усі форми, бога Діоніса. Згідно з Шеллінґом, "в людині... ми знаходимо сліпу за своєю природою необмежену продуктивну силу, в якій у тому ж самому суб'єкті протистоїть осмислене, що обмежує себе і формує і в цьому розумінні вона є, власне, управляючою силою ... Бути одночасно сп'янілим і тверезим - у цьому полягає таємниця справжньої поезії. Цим і відрізняється аполонівське від діонісійського".
Велику увагу приділяв аналізу А. і Д. Ніцше. У своїй ранній праці "Народження трагедії з духу музики" 0872) Ніцше на матеріалах античної трагедії і музики Р. Вагнера як окремо взятих моментів А. (раціонального, світлого) і Д. (органістично-ірраціонального, енергетично-пристрасного) начал, сформулював ідею двох взаємопов'язаних типів культури і, відповідно, двох начал буття. Роз'яснюючи їх як належні і рівноцінні, Ніцше все ж таки більше симпатизував діонісійській культурі, що виражається у формі міфу, оргіастичних свят, танців, музики. Особливо його вражала гомерівсько-грец. культура, що характеризувалася живою новаторською "вселенською мовою", незвичним співом і нечуваною музикою.
Саме завдяки їхній культурі, на думку Ніцше, людина знаходиться у повній гармонії з цілісним світом, знаходиться з ним у "взаємобутті", і, тим самим, долає недосконалість своєї аполоністської свідомості.
А. І. Трубенко
БАДЕНСЬКА ШКОЛА
Одна з впливових шкіл неокантіанства. Назву отримала внаслідок того, що філософські вчення Б. ш. викладались професорами В. Віндельбандом і Г. Ріккертом в ун-тах землі Баден — в Гайдельберзі і Фрайбурзі. Також школа відома як Південно-західна, Фрайбурзька, неофіхтеанство тощо. Основна ідея Б. ш. - протиставлення метода історичних наук (наук про культуру) методу природознавства (наук про природу); історичні науки, або науки про культуру, досліджують індивідуальні фактори розвитку, які представляють культурну цінність; природознавство, тобто науки про природу, досліджують повторювані і загальні закономірності явищ природи. До Б. ш. також належали: Е.Ласк (1875-1915), Г. Мюнстенберґ (1863-1916), в естетиці - Й.Кон (1869-1947) та Б. Хрістіансен, у соціології - М. Вебер, а також рос. філософи О. І. Введенський, С. І. Гессен, 1.1. Лапшин, Б. В. Яковенко та ін.
БАУЕР БРУНО
(1809-1882) - нім. філософ і теолог; проф. Боннського ун-ту (1839—42). Осн. твори: "Критика євангельської історії Івана і синоптиків"; "Єврейське питання" (1843); "Відкрите християнство" (1843); "Історія політики: Культура і просвіта 18 століття" (1843-45); "Філон, Штраус та Ренан і раннє християнство" (1874); "Христос і Цезар" (1877). Критикував гегелівський абсолютний ідеалізм, протиставляючи абсолютній ідеї абсолютизовану самосвідомість. Рушійною силою історичного процесу, зокрема історії політики, вважав самосвідомість, діяльність критично налаштованих індивідів, героїв тощо. Критикував релігію, вірогідність Євангелій, заперечував догматичне поняття Бога та існування потойбічного світу. Євангельські оповіді розглядав як такі, що мають літературне походження.
БЕНТАМ (BENTHAM) ДЖЕРЕМІ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „АПОЛОНІВСЬКЕ І ДІОНІСІЙСЬКЕ“ на сторінці 1. Приємного читання.
