КОНФУЦІЙ
(Кун Фу-цзи) (552/551-479 до н. е.) - засновник конфуціанства. Головним класичним джерелом для реконструкції поглядів К є створений учнями запис його висловлювань — "Лунь юй" ("Бесіди та промови"). Головною темою філософських розмислів К була проблема суспільної злагоди та образ цзюнь цзи (шляхетної людини). К. стверджував, що управляти народом за допомогою примусу та насилля не результативно, натомість, він наполягав на необхідності культивувати моральнісність та виховувати прагнення до самовдосконалення в усіх людях незалежно від соціального стану. Цзюнь цзи, за визначенням К., у першу чергу має володіти такими чеснотами: жень (людинолюбством), лі (дотримування ритуалу), чжи (знанням), почуттям обов'язку, а також відданістю, синівською шанобливістю, правдивістю, обережністю, скромністю та безкорисливістю. Термін жень зазвичай перекладають як "людинолюбство", "людяність", "гуманність", "доброзичливість", а ієрогліф, яким його записують, складається з двох знаків: один має значення людина, інший — два. Означуване ним поняття охоплює такі значення: співчутливість, милосердя, доброта, чемність, стриманість, альтруїзм. За визначенням К. Дао - тотальна етична норма, що розгортається у часі і здійснюється людьми. Його віднаходження, полягало для К., у набутті такої стійкості у виконанні Веління Неба, аби уподібнитись святим мудрецям давнини, які осягнули чжи. "Золоте етичне правило Конфуція" традиційно формулюють так: "Те, чого я не хотів би для себе, я не стану завдавати іншим". Цзюнь - цзи мусить бути обережним у своїх діях, адже "обережна людина рідко помиляється".
ЛАО-ЦЗИ
(приблизно VI-V ст. до н. е.) - легендарний засновник даосизму, один з найвидатніших та найзагадковіших мислителів Стародавнього світу. Головне визнане науковцями джерело реконструкції його поглядів - "Дао-де цзін". (IV—ІІІ ст. до н. е.) Для Л. принциповою невизначуваність смислу категорії Дао, на яку він весь час посилається і яка є грунтом усіх його розмислів. Іншою ключовою є де — незбагненна блага сила зрощення та ладу Піднебесся. Значення цієї категорії не менш складне для пояснення, аніж категорія Дао. Мудрий, долучений де - наймудріший. Розрізнення де і Дао умовне, воно не фіксує якогось їх стосунку одне до одного, адже вони збігаються у невизначуваності та необумовленості. Де виявляє себе у кожній конкретній події народження, становлення і розвитку, але жодною з них не є. Де - сила, яка у процесі переходу від однієї визначеності до іншої зрощує нове виникнення. Для того, аби зрозуміти сенс цієї категорії, слід пам'ятати, що у "Дао-де цзін", та у даосизмі в цілому, жодне виникнення не тлумачиться як механічний результат певного попереднього знищення. Останнє неодмінно має передувати постанню нового, але занепад та зникнення за визначенням не можуть його живити. Те, що одна визначеність (наприклад, краса), обумовлює протилежне собі (наприклад, потворність) -це закон Дао, а от те, що щось взагалі здатне до виникнення і розвитку, — це дійсність де, тобто благої сили творення Піднебесся. На думку Л. суперечності обумовлюють одна одну, і лише Дао їх перевершує. Тому єдине, чого мусить прагнути мудра людина, - це наслідувати Дао. Адже прагнення якоїсь із визначеностей (наприклад: блага, справедливості, слави, користі) одночасно є прагненням того, що їй протистоїть як суперечне, або протилежне (відповідно: не блага, несправедливості, ганьби, шкоди). Людина не здатна цілком осягнути Дао, вона не спроможна збагнути, чому і як здійснюється лад Піднебесся, але їй відомо, що завдяки Дао світ є, і є найліпшим з можливих. Звідси подібний до гіппократівського гасла "не зашкодь", принцип недіяння (у вей). Л. так само як і мислителі-конфуціанці, визнавав людину гранично відповідальною не лише за перебіг тих подій в яких вона безпосередньо бере участь, адже кожен прояв її активності тлумачився як такий, що здатен мати непропорційно значний та непередбачуваний вплив на Піднебесну в цілому. Ідеал суспільної організації, викладений в "Дао-де цзін", здебільшого визначають утопією. На думку Л., царство з найкращим суспільним устроєм мусить бути маленьким, з нечисленним населенням. Народ, який прагне найліпшого життя для усіх, має відмовитись від застосування складних технічних приладів, що полегшують та пришвидшують виробничий процес, від засобів пересування для мандрів, що дозволяють легко долати значні відстані, від зброї яка надихає до протистояння, від писемності та освіченості, що провокує суперечки та невдоволеність. Прагнення знання породжує невігластво, досягнення справедливості обумовлює її втрату, культивування порядності викликає злочинність. Для щастя та злагоди люди мають повернутися до архаїчної невибагливості, мінімізувати контакти з іншими царствами. На противагу конфуціанцям, Л. негативно оцінює роль освіти в суспільстві, він вважає, що всі суспільні конфлікти утворюються через освіченість людей, їх прагнення кращого як у моральному, так і в побутовому сенсі. На чолі ідеальної держави, на думку Л., має бути наймудріший, що сповідує принцип недіяння (у вей).
ЛЕГІЗМ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КОНФУЦІЙ“ на сторінці 1. Приємного читання.
