ДЮРКГЕЙМ (DURKHEIM) ЕМІЛЬ
(1858-1917) - франц. соціолог-позитивіст, глава франц. соціологічної школи, основоположник журналу "L'Année sociologique" (1896). Проф. соціології і педагогіки в Бордо (1896) і Сорбонні (1902). Поділяючи позитивістську методологію, Д. все ж таки розмежовується з поглядами Конта і Спенсера в розумінні співвідношення філософії та конкретних наук, виступаючи проти прагнення Спенсера біологізувати соціологію та проти ідеї Конта про розчинення предмета психології в біології і соціології. Предмет філософії, за Д., - "трансцендентна позасвідома природа фактів реального життя". Ось чому філософія знаходиться по "той бік" наукового дослідження, і тому повинна бути повністю позбавлена впливу позитивних наук, що пов'язані з пошуками причинних залежностей у світі фактів. При цьому як факти, так і їх залежності, є специфічними щодо кожної науки. Предметом дослідження соціології є "соціальні факти", що виступають у вигляді суспільств, закладів, заковів, установ і т. ін. Згідно з поглядами Д., "соціальні факти" слід трактувати об'єктивно, як речі. Однак природу соціальних феноменів Д. вбачав у "колективних уявленнях", що є об'єктивними за своїм характером. Соціологія, за Д., повинна ігнорувати всілякі філософські теорії, вона не може бути "ні індивідуалістською, ні комуністичною, ні соціалістичною", оскільки всі теорії "прагнуть не виражати, а прямо перетворювати факти". Соціально-філософська методологія Д. характеризується відмовою від принципу "робінзонади" і ствердженням принципу діалектики індивіда і суспільства як частини і цілого. Д. віддає перевагу суспільним закономірностям і принципам, що мають примусовий характер і визначають поведінку індивіда. Такими є моральні та юридичні норми. За Д., ці конституюючі суспільство зв'язки є результатом інтеграції здатностей індивідів, їх вірувань, чуттів, свідомості. "Виходячи з цього, суспільство не є простою сумою індивідів, а являє собою їх асоціативну систему; тому є реальністю у власному розумінні з притаманними їй властивостями". Свідомість індивіда, за Д., характеризується двоякими фактами: емпіричним досвідом (відчуття, уявлення, що є видимостями, ілюзіями) і категоріями (логічні поняття, що виражають найзагальніші відносини між речами і позбавлені суб'єктивного впливу). Емпіричні знання, на думку Д., виникають під впливом об'єкта і пояснюються психічною природою індивіда як суб'єкта. Індивідуальна практика не потребує категорій. Логічні категорії -надіндивідуальні, вони є продуктом суспільства, колективними уявленнями. У розвитку суспільної свідомості Д. вбачає головний зміст історичного процесу. Колективні уявлення як суспільний продукт мають примусовий характер щодо індивіда. Весь процес пізнання з самого початку соціологізований і лише через колективні уявлення свідомості дається і об'єктивний зміст категорій, зокрема, таких як простір, час, причинність та ін. Виходячи з цього, будь-яке суспільство ґрунтується на системі загальнозначущих колективних уявлень. Тому мораль, релігія, наука мають одне джерело - прагнення до загальнозначущості своїх положень. Дотримуючись такого погляду Д., як і його послідовники (Леві-Брюль, Юбер, Мосс та ін.) вбачали в релігії первісного суспільства систему уявлень, що зумовлена характером колективної солідарності. Ступінь колективної солідарності розглядався як основний критерій історичного прогресу. За Д., є два типи суспільної солідарності - вищий і нижчий. Нижчий тип - це механічна солідарність, вищий - органічна солідарність, яка "...можлива лише тоді, коли кожний має власну сферу діяльності, тобто особистість". У такому суспільстві індивідуальність цілого виростає разом із індивідуальністю частин. На його думку, сучасне суспільство розвивається за другим типом, шляхом удосконалення системи розподілу праці. Антагонізм праці і капіталу, класова боротьба є наслідком того, що індивід не перебуває в гармонії зі своєю функцією, яка нав'язується силою. Започаткована Д. школа, куди входили соціологи (Мосс, С. Буглє, П. Фоконне, Хальбванс, Ж. Даві та ін.) і представники інших наук, займала провідне місце у франц. соціології 1900—30 рр., з 60-х спостерігається намагання реінтегрувати теорію Д. у дусі еволюціонізму. Прибічники феноменологічної соціолога різко критикували позитивістські основи його концепції. Але в цілому вплив теорії Д. на західну соціологію залишається значним.
А. І. Трубенко
ЕМПІРІОКРИТИЦИЗМ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДЮРКГЕЙМ (DURKHEIM) ЕМІЛЬ“ на сторінці 1. Приємного читання.
