АППРЕГЕНЗІЯ
(лат. apprehensio — сприйняття і одночасно захоплення, вступ у володіння) — поняття, що використовується І. Кантом для пояснення того, яким чином категорії апріорно предписують закони природі і роблять її можливою. Для цього Кант вживає поняття синтезу, під яким він розуміє сполучення розмаїття в одне емпіричне наочне уявлення, завдяки чому стає можливим сприйняття цього явища, тобто емпірична свідомість про нього. Аппрегендивний синтез завжди стосується досвіду. Його прикладом може виступити сполучення різноманітних наочних уявлень будинку (його розмір, розташування, колір, кількість поверхів тощо) в єдине уявлення. Проте аппрегендивному синтезу завжди має передувати категоріальний синтез (як приклад Кант демонструє підпорядкованість актів аппрегендивного синтезу поняттю відношення дії та причини), з чого робиться висновок, що завдяки категоріям ми можемо апріорно пізнавати всі предмети, які лише можуть являтись чуттям з точки зору законів їх сполучення.
АПРІОРНИЙ
(від лат. a priori - визначально, з попереднього) — у значенні, яке надає цьому поняттю І. Кант, — "поза досвідний", тобто все те, що не має своїм джерелом чуттєвий досвід і сприймається в досвіді як таке, що вже існує. Все А., хоча й може докладатися до досвіду, але воно ніколи з нього не виводиться. А характер мають деякі з людських уявлень, категорії, що використовує розсудок та ідеї розуму. Так, наприклад, науку про А. форми чуттєвості Кант окреслює поняттям "трансцендентальної естетики", називаючи А. формами чуттєвості простір і час. Зокрема, характеризуючи простір, Кант визначає його як А. уявлення, яке лежить в основі всіх зовнішніх наочних уявлень. Про апріорність простору свідчить те, що ми жодним чином не можемо уявити собі його неіснуючим, тоді як легко уявляємо собі простір, в якому б не було будь-яких предметів.
Проте, визначати А. знання як "перед досвідне" невірно, оскільки у цьому випадку ми неправомірно розповсюджуємо поняття досвіду на ту сферу, де його немає і не може бути. Сам Кант пропонує такі визначення А. знання: а) таке, що не залежить ані від досвіду, ані від чуттєвих уявлень; б) таке, що не залежить від будь-якого, а не тільки того чи іншого, досвіду. Серед А. знань Кант виділяє дві групи: чисті (це ті, які взагалі не мають жодного домішку чуттєвості) й змішані (ті, що мають необхідний характер, але поняття, які в них використовуються, можуть бути отриманими виключно з досвіду; прикладом подібного змішаного А судження може виступити положення "будь-яка зміна має свою причину", оскільки поняття зміни можна отримати тільки з досвіду). Двома основними ознаками А знання є його необхідність та загальність, оскільки саме їх ніколи не може дати досвід. Протилежними А. є апостеріорні судження (a posteriori), тобто такі, що ґрунтуються на досвіді й виводяться з нього, а тому мають випадковий характер.
АФІЦІЮВАННЯ
(нім. afficire - спричиняти, впливати) — поняття, завдяки якому І. Кант пояснює вплив предметів на людську душу. Згідно кантівського визначення, під А. розуміється вплив предмета на здатність уявлення, у результаті чого зв'язок людини зі світом, як він уявляється Канту у випадку застосування теоретичного розуму, може бути представлений як зіткнення двох протилежних струмів. Одного, який йде від людини (розум - розсудок — чуттєвість), та іншого, який йде від предметів. Зіткнення цих двох струмів породжує поверхню явища, яке Кант називає невизначеним предметом емпіричного наочного уявлення. Зберігаючи елемент активності за світом речей, що проявляється саме в процесі А, Кант тим самим ставить серйозну перешкоду для розвитку систем абсолютного ідеалізму. Адже постійний процес А. утворює своєрідну захисну оболонку навколо речей, що не може бути подолана в досвіді. Певною мірою ця перешкода долається в діяльнісних актах (коли розум діє як практичний), але в цьому випадку людина взаємодіє не стільки з речами, скільки з тим, якими вони повинні бути, чи тим, якими вона бажає їх бачити. Разом з тим, використовуючи поняття А, Кант намагається боротись з традицією раціональної метафізики, яка припускаючи можливість інтелектуальної інтуїції, тим самим передбачала можливість пізнання без наявності об'єктів.
БАУМҐАРТЕН (BAUMGARTEN) ОЛЕКСАНДР ГОТЛІБ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „АППРЕГЕНЗІЯ“ на сторінці 1. Приємного читання.
