МАТЕРІАЛІСТИЧНА ФІЛОСОФІЯ К. МАРКСА
(матеріалістичне розуміння історії) - Визначаючи свою позицію залежною до матеріалізму, Маркс орієнтується на напрямок, в якому шукав виходу з кризи нім. класичного ідеалізму Фоєрбах. Останній ставить у центр своєї позиції людину (звідси "антропологізм" філософії Фоєрбаха). Але, орієнтуючись на людину, Маркс, на відміну від Фоєрбаха, який тлумачив людину традиційно — як частину природи, — наголошує, що людина є не просто природною, але людською (суспільною) природною істотою. Тим Маркс відмежовується від усіх попередніх форм матеріалізму (в т.ч. і Фоєрбахової), які "брали предмет, дійсність, чуттєвість лише у формі об'єкта або у формі споглядання". У цьому міркуванні Маркс ставить під сумнів найістотніші ознаки традиційного матеріалізму - об'єктивний характер фундаменту реальності (матерії, природи тощо) і відображальний (вторинний) характер феномена ідеального. І це цілком логічно, якщо зважити на те, що фундаментом Марксового матеріалізму, всупереч традиції, є не матерія сама по собі, а "людська чуттєва діяльність, практика, суб'єктивність", яка саме й випадала з поля зору попереднього матеріалізму. Ідейно, згідно з Марксом, матеріальне є щось таке, що можна спокійно "пересаджувати в людську голову" і "перетворювати" в ній, тобто матерія є щось пасивне, інертне (недаремно, щоб надати матерії творчого стимулу, її треба "пересаджувати" саме в голову, де вона "перетворюється" на ідеальне, тобто стає "одухотвореною", тому Маркс школи не говорить про "діалектику природи", в нього завжди йдеться лише про "діалектичне розуміння" природи. Матерія, за Марксом, є "неорганічним тілом людини", яке в теоретичному відношенні може ставати "частиною людської свідомості", а в практичному - "частиною людського життя і людської діяльності". Отже, визначальним, первинним у Маркса виступає не матерія (матеріальна природа), а специфічне людське буття, практика, підпорядкованими складовими якої є і матеріальне, і ідеальне. Адже саме суспільне буття (а воно і є специфічно людським буттям, практикою), а не просто буття визначає, за Марксом, свідомість (звичайно ж, суспільну, оскільки несуспільної свідомості просто не буває) - це і е вихідний принцип Марксового матеріалізму. Що ж до взаємовідношення таких звичних для традиційної філософії антагоністів як матерія і свідомість, то вони, за Марксом, гармонійно поєднуються в практиці - цій матеріальній за змістом активності людини, яка визначається і спрямовується (як законом, говорить Маркс) ідеальною метою. Матеріалізм Маркса, отже, спирається на специфічно людське (матеріально-ідеальне, тілесно-духовне) буття, назване сучасником Маркса К'єркеґором екзистенцією (людським існуванням). Матеріалізм Маркса постає, в результаті, своєрідним - суб'єктивним, практичним, гуманістичним і, навіть, екзистенційним -матеріалізмом. Недаремно лідер франц. екзистенціалізму Сартр називає екзистенціалізм - "марксистською теорією людини", а нім. екзистенціаліст Гайдеґґер говорить, що "Марков погляд на історію перевершує інші історичні теорії". На жаль, послідовники Маркса не змогли втриматись на рівні адекватного розуміння його філософії; ми вже не кажемо про адекватне розуміння Марксового вчення про комунізм як про суспільний ідеал, а не "наукову теорію" суспільства реального майбутнього. Це справедливо, передусім, стосовно найближчого симпатика Маркса - Енгельса, адже саме він, проголосивши услід за Геґелем діалектику - це блискуче досягнення філософської методології — об'єктивною (причому в матеріалістичному тлумаченні терміну "об'єктивне"), тобто закономірністю самої матеріальної природи, — по суті деградує на позиції класичного матеріалізму ХVII-ХVIII ст. Типовим виявом цього стала абсолютизація Енгельсом специфічного для філософії ХVII-ХVIII ст. протистояння матеріалізму та ідеалізму, поширюване ним на всю історію філософії, — звідси проголошення питання про взаємовідношення матерії і свідомості "основним питанням філософії", а боротьби матеріалізму з ідеалізмом — рушійною силою історико-філософського розвитку. Але ж антична філософія не знала антагоністичного протистояння матеріального та ідеального, для неї світ був цілісним реально-ідеальним Космосом, в якому платонівські ідеї вільно поєднувалися з матерією, утворюючи конкретні чуттєві речі, а Арістотелеві матерія і форма просто не існували одна без одної. Так само і духовна реальність Середньовіччя виступала у формі досконалого (Божественного, абсолютного) і недосконалого (тварного, земного) буття, але ж, згідно з Божественним планом творіння, земному буттю належало невпинно йти назустріч Божественному абсолютові, "обожнюватися" з тим, щоб "в кінці часів" злитися (ототожнитися) з Божественним буттям (проголошена в Апокаліпсисі ідея "царства Божого на землі"). Лише в Новий час матеріалізм та ідеалізм у своєму взаємозапереченні стають визначальними чинниками філософського життя, але, переживши кризу (матеріалізм - у сер. XVIII, ідеалізм - у сер. XIX ст.), обидва напрямки, хоча і зберігаються як рудименти минулого в сучасній філософії, перестають відігравати роль визначальних чинників філософського розвитку. Дещо своєрідною є доля т.зв. діалектичного та історичного матеріалізму ("діамату" та "істмату"), що постали на початку XX ст. як деформована в дусі вульгарного матеріалізм)' рос. різночинців-демократів Сіх лідер Чернишевський прямо писав, що "філософія бачить в людині те, що бачить медицина, фізіологія, хімія") філософія Маркса, поєднана з російськоментальним месіанізмом зусиллями Плеханова, Леніна і Сталіна. Ця філософія, вульгаризувавши і догматизувавши елементи Марксової філософії на базі ленінського "принципу партійності", постала як різновид тоталітарної філософії XX ст. - т.зв. "марксизму-ленінізму", - що нібито знаменувала своєю появою "революційний переворот у філософії" і була в цьому ранзі проголошена "єдино істинною" і "єдино науковою" філософією. Подоланню тоталітарного "марксизму-ленінізму" великою мірою сприяла її критика в 60-і pp. XX ст. у дусі повернення до адекватного прочитання філософії Маркса молодим поколінням філософів у СРСР, у тому числі і в Україні, зокрема т. зв. Київською філософською школою П. Копніна.
І. В. Бичко
МЕНТАЛІТЕТ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МАТЕРІАЛІСТИЧНА ФІЛОСОФІЯ К. МАРКСА“ на сторінці 1. Приємного читання.
