СЦІЄНТИЗМ ТА АНТИСЦІЄНТИЗМ
(від лат. - наука) - протилежна спрямованість філософських і культурологічних досліджень XX ст. (у популярній літературі відома як полеміка "фізиків" і "ліриків"). Для С. характерна упевненість у винятковості наукового (природничо-наукового) знання, як нібито єдиного здатного творити об'єктивне, достеменне і точне знання. Взірцем такого роду знання С. вважає результати і методи природничих наук і техніки. Гарант вірності названої позиції С. — неопозитивістська філософія та технократичні концепції. А заперечує універсалістські претензії С, вказуючи на нездатність С. дати адекватні відповіді на філософські проблеми людини (див. різноманітні напрямки і версії екзистенційної філософії та антропологічної філософії).
І. В. Бичко
СЬОРЛ ДЖОН
(нар. 1932) - амер. філософ, представник аналітичного напрямку в сучасній західній філософії. З 1959 викладає в Каліфорнійському ун-ті в Берклі. Зазнав впливу ідей лінгвістичної філософії Дж. Остіна, яку розвинув і удосконалив у книзі "Мовні акти" (1969).
В основі розробленої ним класифікації головних видів дій, вироблених мовою, лежить поняття "іллокутивна мета". С. вважав, що число дій, вироблених за допомогою мови, обмежене: ми повідомляємо іншим про якийсь стан справ, ми намагаємося змусити інших зробити щось; ми беремо на себе зобов'язання зробити щось, ми виражаємо свої почуття; за допомогою висловлювань ми вносимо зміни у світ. Мовне значення, за С, властиве не ізольованим словам чи реченням, а їхньому відтворенню в рамках цілісного "мовного акту" в процесі міжособистісної комунікації.
Подальший розвиток теорії "мовних актів" С. був пов'язаний, по-перше, з розробкою формального апарату "іллокутивної логіки", по-друге, зі зближенням самого поняття "мовного акту" з поняттям інтенціональності. За лінгвістичною структурою "мовного акту" можна міркувати про інтенціональність. Тому філософію мови С. розглядає як галузь філософії свідомості. Здатність "мовних актів" представляти об'єкти і стан справ у світі — інтенціональна здатність свідомості. С. є критиком фізикалістських теорій тотожності ментального й тілесного, а також будь-яких різновидів картезіанського дуалізму. Свідомість він розглядає як каузально емерджентну властивість мозку, хоча не відкидає й її суб'єктивного характеру. Свідомість створює кращі можливості для розпізнавання ситуацій, ніж несвідомі механізми психіки. Суб'єктивність свідомості для С. — онтологічна, а не епістемологічна категорія. Серед головних властивостей свідомості він називає інтенціональність, темпоральність, єдність, суб'єктивність, структурованість і соціальність. С. критикує комп'ютерні моделі свідомості, підкреслюючи, що, оскільки програми є синтаксичні, а свідомості внутрішньо властивий ментальний зміст (семантика), то з цього випливає, що комп'ютерні програми самі не можуть представляти процесу свідомості. Обчислювальні процеси є абстрактними, формальними і підлягають інтерпретації суб'єктом, який має свідомість.
О. В. Руденко
ТАРСЬКИЙ АЛЬФРЕД
(1902-1983) - представник Львівсько-Варшавської школи, польськ. математик і філософ. Народився у Варшаві. Закінчив Варшавський ун-т, з 1926 викладав у цьому ж ун-ті, у 1939 емігрував до США, де читав лекції у Гарвардському ун-ті, Принстонському ін-ті вищих досліджень, з 1946 - проф. Каліфорнійського ун-ту (Берклі). Помер у Берклі.
Філософські погляди Т. сформувалися під впливом С.Лесьневского, Я. Лукасевича і Т. Котарбіньського. На початку 20-х рр. одержав ряд результатів в галузі пропозиціональної логіки, зокрема аксіоматичне формулювання імплікативного фрагмента класичної логіки висловлювань. У 1925-29 дав точне визначення дедуктивної системи і довів ряд теорем, що встановлюють властивості дедуктивних систем. У сер. 30-х рр. розробив числення дедуктивних теорій. До числа метаматематичних результатів Т. відносяться також розробка методу елімінації кванторів, доведення можливості розв'язання елементарної теорії дійсних чисел і елементарної геометрії. Т. зробив значний внесок у розроблення теорії моделей (узагальнення теореми Льовенгейма-Сколема) та в теорію визначення понять. В історію математики Т. увійшов як засновник так званої "західної" (каліфорнійської) школи теорії моделей.
Найбільш відомим результатом Т. є розроблена ним семантична концепція істинності, що висунула його в число провідних логіків і філософів XX ст. Т. показав, що для кожної з мов ми можемо визначити предикат істинності, який можна доказово застосувати до всіх істинних речень мови, і, більш того, що ми можемо визначити цей предикат, використовуючи досить прості синтаксичні й теоретико-множинні поняття. Філософське значення розробленої Т. концепції полягає у встановленні меж і пізнавальної цінності формалізації, в уточненні мовних виражень, що задовольняють класичній (арістотелевських) концепції істинності. Результати Т. вплинули на формування відомих філософсько-методологічних теорій, запропонованих у 30-50-х рр., зокрема на концепції К.Айдукевича, Р. Карнапа. У логіці ці методи Т., так само як його теоретико-модельна техніка, стали частиною сучасного логічного апарата, їх виклад можна зустріти на сторінках практично кожної сучасної книги з логіки.
В. А. Бугров
ТВАРДОВСЬКИЙ (TWARDOWSKI), КАЗИМЕЖ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СЦІЄНТИЗМ ТА АНТИСЦІЄНТИЗМ“ на сторінці 1. Приємного читання.
