ВАЛЛА ЛОРЕНЦО (Valla)
(1407-1457) - одна з найвидатніших постатей італ. гуманізму XV ст., філолог, історик, філософ; представник когорти мислителів, що зводили філософію з небес на землю.
Походить з родини юриста. Університетську освіту не отримав, але досконало володів лат. і грец. мовами. Посада його опікуна — апостоличного секретаря римської курії — відкривала для молодої людини можливості знайомств з видатними гуманістами і теоретичними досягненнями культурного життя взагалі. В. викладав риторику в ун-тах Павії, Мілана, Генуї, Флоренції і Неаполя. Служив секретарем арагонського короля Альфонса V (1435-47). За антиклерикальну діяльність був звинувачений церквою в єресі. Останній період його життя пов'язаний з Римом, куди гуманіст повернувся після того, як на престол вступив папа Школа V, знавець античної культури і покровитель гуманістів.
В. — духовний нащадок славетного Петрарки, а також сучасника і наставника Леонардо Бруні. Події гуманістичного життя, нове відкриття античних філософських рукописів, а також вільний дух, що панував в Італії в той час, стимулювали творчі пошуки енергійної освіченої молоді, що надавала нового звучання відомим поняттям. В. також замислюється над ними, дає свої відповіді. З філософських робіт В. найбільш відомі трактати "Про насолоду, або про істинне і хибне благо", "Про свобод}' волі", "Діалектичні спростування арістотеліків", "Про красу латинської мови", "Про чернецьку обітницю" тощо. Мислителя вирізняє незалежність думки від загальноприйнятої теологічної концепції. Він дискутує з Северином Боецієм і, навіть, з Фомою Аквінським. Серед понять, які знаходяться в полі зору автора - патріотизм. В. цікавить, наскільки останній має бути притаманним людині. В. пропонує читачу самому відповісти на це запитання, розмірковуючи над ним всебічно: "Я не могу в достаточной степени понять, почему кто-то хочет умереть за родину. Ты умираешь, так как не желаешь, чтобы погибла родина, словно для тебя, кто погибает, не погибает и родина. Ведь как лишенному зрения самый свет — потемки, так и для того, кто умирая, угасает, все угасает вместе с ним..." (Лоренцо Валла. Об истинном и ложном благе. О свободе воли. - М., 1989. - С. 129).
Гуманістична спрямованість доби Відродження передбачала переоцінку цінностей. Визнання самоцінності людини веде гуманістів до нових тлумачень "блага", "жадібності", до оспівування "насолоди" і "особистого інтересу". У творчості В. нових рис набувають етичні міркування епікурейців. Розуміючи "благо" як задоволення душі і тіла, він пов'язує його з "насолодою", перетворюючи останню на самоціль. Якщо у Середньовіччі для бл. Августина найвища насолода полягала в пізнанні абсолютної істини в Граді Божому, то В. ніби заперечує йому, говорячи, що висока моральність - то є пусте, безглузде і доволі небезпечне поняття, і нічого немає приємнішого і чудового за насолоду. Навіть Рай - то є чаша витончених насолод. Треба відзначити, що для В. насолода передбачає емоційно-інтелектуальний збіг, а доброчинність - внутрішній контроль, який поєднує в собі чотири якості: розважливість, поміркованість, справедливість, скромність. В. багато пише про любов. Вона також відрізняється від середньовічного тлумачення. Тут "любов" у значній мірі співпадає з чуттєвою насолодою, перетворюється на мету людського життя. Життя стає пошуком того, що дає насолоду, або задоволення, а це і є саме те, що тільки і варто любити. Отже, "любов" набуває утилітарного змісту: любити можна тільки за щось. Навіть Бога - тільки за те, що Він - джерело благ. Критерієм блага є благо особисте, що передбачає відсутність нещастя, небезпеки, тривоги, а також можливість бути тим, кого всі люблять. Тільки таке благо, дійсно, може бути джерелом насолоди. Той, хто розриває насолоду і любов громадян, буде відчувати себе як Домокл, що мав можливість задовольнити будь-яке бажання, але в той же час знаходився під загрозою меча, що висів над ним на одній волосині. У творчості В. стались дивні перетворення античних і християнських духовних цінностей. У трактаті "Про насолоду, або про істинне і хибне благо" наводиться дискусія епікурейця, стоїка і християнина. Жодна з цих філософських фігур не співпадає з класичним світоглядом представників історичних філософсько-релігійних течій. Схоже, що думка автора твору відтворюється в читача під час його роботи над діалогом. Крім того, В. близька думка, що для соціально-культурного розквіту необхідним є певний рівень його економічного розвитку і доброчинність не може вичерпуватись добрими намірами, а передбачує активну дію: бажати суспільного процвітання і діяти активно для досягнення останнього для гуманістів Відродження -не одне і те саме. Отже, висновок полягає в тому, що людина не тільки "співавтор" Бога, як вважав Петрарка, але й суперник останнього.
А це вже прояв антропоцентризму з усіма негативними світоглядними наслідками, що згодом полонили європейську свідомість.
ВАСИЛЬ ВЕЛИКИЙ ВАСИЛЬ КЕНІЙСЯКИЙ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВАЛЛА ЛОРЕНЦО (Valla)“ на сторінці 1. Приємного читання.
