ІОАНН СОЛСБЕРІЙСЬКИЙ
(Johannes Saresberiensis) (1115/1120-1180) - "знавець свободних мистецтв", що надавав перевагу логіці, вбачаючи в ній науку наук, "мистецтво розвідки", без якого розум не був би здатним розрізнювати істинні і хибні думки.
І.С. отримав освіту у Франції, навчаючись у школі Сент-Женев'єв (1136-38) у Абеляра, де вивчав логіку. З 1138 по 1141 був учнем Ґільома з Конша, Тьєррі Шартрського, Гільберта Порретанського та ін. Був секретарем архієпископа Теобальда Кентерберійського. Після смерті останнього бере активну участь у політичному житті Англії, підтримуючи Томаса Беккета в його боротьбі з королем Англії. У1176 став єпископом Шартра.
У творчому доробку І. С. є дидактична поема, за яку його можна назвати першим середньовічним істориком філософії; перше систематизоване вчення про державу доби Середньовіччя "Полікратик", де описує і засуджує придворне життя; "Металогік", в якому доводить цінність логіки та її значення.
У творі "Металогік" І. С. пояснює, що дослідження філософських тем повинно мати чіткий метод, який розгортається на принципах логіки, розвинутих Арістотелем. Поряд з цим, він піддає критиці тих мислителів, які зловживають діалектикою. Сучасні "діалектики", на його думку, далекі від античного зразка і перетворили діалектику на інструмент словесної акробатики. Тому мудрий і обережний скептицизм філософам не завадить.
У питанні щодо універсалій він концептуаліст. На його думку, універсали суть розумові конструкції або продукти людського розуму, а не реальності, що існують поза ним. Розум порівнює речі, знаходить основні спільні риси і відмінності, а потім за допомогою абстрагування формує видові і родові поняття. Отже, поняття не є пустим звуком, позбавленим об'єктивного значення. "Следовательно, роды и виды образуются посредством абстрагирующего интеллекта для обозначения составного;... природа ничего подобного не порождала. Но, напротив, разум это схватывает и, изучая в себе субстанциальное сходство различных вещей, завершает, как говорит Боэций, свое общее понятие (generale coneeptum), которое из формального сходства людей выводит [определение]: "Животное разумное смертное". Поэтому,... это общее понятие иначе как в единичностях существовать не может. Таким образом, роды и виды, конечно, вещи не чуждые единичностям в действительности и по природе, но [в то же время] они суть некие представления актуального и природного, удерживаемые интеллектом по сходствам с актуальным, словно в зеркале природной чистоты самой души,...а именно образами вещей, являющихся в уме" (Иоанн Солсберийский. Металогикон // Антология средневековой мысли (Теология и философия европейского Средневековья). В 2 т. - T. I. - СПб., 2001. - С. 501). Отже, на думку I. С, ультрареалізм (що постулює існування універсальних реальностей поза розумом), і той номіналізм, який просто ототожнює універсальні поняття зі словами, є очевидно хибними.
ІОАХИМ ФЛОРСЬКИЙ
(бл. 1132-1202) - містик-реформатор, що став пророком. І. Ф. (до хрещення -Джоаккіно да Фьоре) походив із заможної італ. родини, що сприяло отриманню всебічної освіти і можливості подорожувати Грецією, Палестиною. Здійснюючи паломництво до Святої Землі, молодий І. отримав дивне зцілення від тяжкої хвороби в печері на горі Фавор. Повернувшись до Італії, він стає монахом цистерціанського монастиря в Калабрії. З 1177 - абат Корацціо; бл. 1191 заснував монастир Сан-Джованні ін Фьоре як центр нового Флорського ордену, звідки і отримав своє історичне ім'я. Суворий аскет і пристрасний викривач пороків духовенства. Пішов з життя у славі і пошані.
Протягом кількох століть величезний успіх мали три його трактати, присвячені символічному тлумаченню Біблії: "Узгодження Нового і Старого Заповітів", "Посібник до Апокаліпсису" і незакінчений "Трактат про чотири Євангелія". У них сконструйована містико-діалектична концепція історичного процесу, що віддзеркалила глибоку кризу, яка охопила тогочасне світорозуміння.
Вчення І. Ф. побудовано на новому прочитанні Старого і Нового Заповітів, що дозволило пролити світло на майбутнє християнського світу. І. намагається розгадати волю Божу, маніпулюючи нумерологічними і символічними знаками, що містяться у Святих Книгах. Він розподіляє всесвітню історію на три "світових стани", або доби, що відповідають трьом лицям християнської Трійці - Отцю, Сину, Святому Духу. Він розповідає: перша - доба царів, патріархів, одружених людей, друга - священнослужителів, третя - монахів; перша -доба рабської покори, друга - синовньої слухняності, третя - свободи; перша - доба рабів, друга - синів, третя - друзів Бога; перша - доба страху, друга — віри, третя - любові. Він порівнює перший період із зимою, зорями і кропивою; другий - з весною, світанком і трояндою; третій — з літом, днем і лілеями. Кожна доба вичерпує свій зміст, і тоді надходить інша. Перша - доба Отця - вже залишилась у минулому; відповідає Старому Заповіту. Друга доба - сучасна - відповідає Новому Заповіту, нею керує Син, вона скінчиться в 1260. Третя буде добою Святого Духу, під час якої духовні люди розів'ють ідеї Євангелія, і вона буде досконалою і вічною. Саме в цей час і у цьому світі станеться розквіт людства. Офіційна Церква засудила апокаліптичні видіння І. Ф. Проте їх вплив на розвиток францисканського руху, поетичні образи Дайте в "Божественній комедії", політичні гасла та ідеологію Кола ді Рієнцо, теософію Я.Бьоме і взагалі на ідеологію Відродження важко переоцінити.
ІПОСТАСЬ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ІОАНН СОЛСБЕРІЙСЬКИЙ“ на сторінці 1. Приємного читання.
