ЕНЕСІДЕМ ІЗ КНОСА
(І ст. до н. е.) - античний філософ, представник скептицизму. На засадах відродженого вчення Піррона заснував в Александрії нову школу скепсису. Гол. твори Е. - "Вступ до Піррона" та "Пірронові промови" (бл. 43 до н. е.); перший втрачено, від другого залишилися лише короткі фрагменти.
Акцентуючи увагу на гносеологічному аспекті пірронівського скептицизму, Е. надає йому більш систематизованого вигляду. Обстоюючи релятивний характер чуттєвого сприйняття, він формулює десять аргументів (т. зв. скептичні тропи) проти можливості категоричних (догматичних) означень щодо речово-предметної дійсності: 1) Внаслідок відмінностей в організації почуттів у різних живих істот їх відчуття не можуть не відрізнятися. 2) Досвід спостережень за різними людьми засвідчує як різницю між їхніми тілами та душами, так і випливаючий звідси наслідок про відмінності їх вражень, думок, поведінки. 3) Суперечливість у сприйняттях навіть окремого індивіда може бути обумовлена його певними внутрішніми структурами. 4) Будь-якій людині притаманні постійні зміни настрою та душевного стану, й у відповідності до них формуються уявлення. 5) У різних людей думки стосовно однакових речей можуть значно відрізнятися в залежності від місця народження та типу виховання. 6) Немає будь-чого, що існувало б у "чистому", виокремленому вигляді, все існує лише в змішаному стані, і це певним чином впливає на уявлення. 7) Наші уявлення про об'єкти значною мірою залежать від відстані до них. 8) Дії, що спричиняють на нас об'єкти, залежать від повторюваності. 9) Будь-які речі, що опиняються у сфері нашої уваги, завжди пов'язані з іншими і школи не існують самі собою. 10) Явища змінюють наші судження стосовно них залежно від того, як часто вони нам зустрічаються.
Отже, якщо оточуючий феноменальний світ скрізь конституює плинність та всезагальну відносність, то найбільш зваженою позицією буде "епохе" - "зупинка" у судженні, "утримання" від судження, і, як наслідок, - "атараксія" - повна незворушність. Секст Емпірик повідомляє, що Е. трактував вчення Геракліта про оманливість та суперечливість чуттєвих вражень і мінливість та становлення речово-предметного світу в дусі скептичної традиції, "слідував" йому у визнанні вищим критерієм істини божественного розуму - Логосу, причетністю до якого лише і можливе для людини істинне пізнання.
Є. В. Козлов
ЕПІКТЕТ
(бл. 50 - бл. 138) - видатний представник Пізньої Отої. Вважав, що основне завдання філософії — навчити розрізняти, що підвладно нам, а що - ні.
Е. - фригійський раб, учень римського стоїка Музонія Руфа. У похилому віці відпущений на волю. Заснував у Нікополі (Епір) власну школу. Повернувся до Риму в часи правління імператора Траяна. Був широко відомим, хоча творів не писав. Проте слухати його приходили поважні римляни, в тому числі сенатор Флавій Арріан. Перед смертю встиг завоювати і гучну славу, і заступництво імператора Адріана, але не зрадив своїм стоїчним переконанням і іонічному способу життя.
Повчання Е. дійшли до нас у вигляді "Бесід", що були зібрані і записані його учнем, майбутнім істориком Флавієм Арріаном з Нікомідії, який подав їх стисло і дав назву "Підручник (У чому наше благо?)". Твір мав визнання як з боку язичників, так і з боку християн. Відомо, що в Уст. св. Ніл, учень св. Іоанна Златоуста, переробив "Підручник" для анахоретів гори Синай; його взяв за основу свого монастирського Статуту св. Бенедикт. "Підручник" ставав настільною книгою моралістів від Тертулліана до Монтеня, Паскаля і Канта, також надихав поетів від Корнеля до Віньї.
Вчення Е. зводиться до трьох положень: 1) будь-яка істота, отже і людина, прагне до того, що їй корисно; 2) істинна сутність людини полягає в духовності, завдяки якій вона близька Богу; звертаючись до цієї природи, яка дійсно цінна і вільна, людина знаходить щастя; 3) дух людини згідно з власною природою має вдосконалюватися і розвиватися, що є наслідком наполегливої праці над собою. Отже, досягнення свободи — це внутрішній особистий процес. Нам не підвладно все, що знаходиться поза нами, тілесне, зовнішній світ. Не самі речі, а тільки наші уявлення про них роблять нас щасливими, або нещасливими; але наші думки, прагнення, а отже і наше щастя, підвладні нам. На переконання Е., хазяїн - іграшка пристрастей -менш вільна людина, ніж раб, що мужньо зносить негаразди. "А если ты вправду хочешь верно мыслить и хорошо жить, то ты, напротив, будешь искать ошибки и думать только о том, как бы исправить себя. Ты будешь помнить, что ничего, от нас не зависящее, не должно ни печалить, ни радовать нас: ни тело наше, ни богатство, ни слава. Ты будешь помнить, что у тебя есть совесть и разум, которые только и могут привести тебя к душевному спокойствию и счастию" (Эпиктет. В чем наше благо? // Римские стоики: Сенека. Эпиктет. Марк Аврелий. - М., 1995. - С. 223).
О. В. Александрова
ЕПІКУР
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЕНЕСІДЕМ ІЗ КНОСА“ на сторінці 1. Приємного читання.
