(OTTO) РУДОЛЬФ
(1869-1937) - нім. теолог-євангеліст і філософ. З 1906 - проф. у Ґеттінґенському ун-ті, потім у Бреслау та Марбурзі. Дослідник феноменології релігійного досвіду як зустрічі людини із "священним" началом. В осн. праці - "Священне" ("Das Heilige", 1917) - релігія розглядається як автономна сфера життя, в основі якої - досвід спілкування з абсолютно іншим (Божественним, "das Nnminose"), досвід переживання "таїни жахаюча" (mysterium tremendnm) і одночасно "захоплюючої", такої, що зачаровує" (fascinans). Релігія, т. ч., не може бути зведена ані до моральності, ані до пізнавальної діяльності. Людина взнає про священне тому, що воно виявляється як щось цілком відмінне від усього, що складає звичайний світ. Воно не схоже ані на людське, ані на космічне, і людина в принципі не здатна виразити його адекватно - воно недоступне для понятійного осягання. "Нумінозне" може бути представлено людиною лише за допомогою аналогій, символів. О. здійснює порівняльне дослідження релігійних феноменів, намагаючись виявити ті символи, в яких кристалізується досвід сприйняття "нумінозного" - як справжнього внутрішнього ядра релігії - в окремих культурах (пізня праця - "Почуття надприродного, Sensus Numinus", 1931). Феноменологія релігії О. суттєво вплинула на розвиток філософії релігії та антропологи у XX ст. (П. Тілліх, Г. Йонас, С. Франк, М. Еліаде та ін.).
Г. Є, Аляєв
ПАРАДИГМА
(від грец. зразок, форма) - від початковий зразок впровадження певної системи чи процедури. Термін введено до філософії науки амер. істориком науки Т.Куном для позначення сукупності переконань, цінностей, методів і технічних засобів, що прийняті науковою традицією (пізніше Куп витлумачив поняття П. як дисциплінарної матриці). За Куном, П. називається сукупність методів і прийомів, якими користується те чи інше наукове або філософське співтовариство, об'єднане загальною науковою чи філософською ідеологією, на відміну від інших співтовариств, що об'єднані іншою ідеологією і, відповідно, мають свої П. Зміну П. Куп називає науковою революцією. При встановленні наукової П., починається те, що Кун називає нормальною наукою, коли відходять убік методологічні суперечки і починається розробка деталей, нагромадження матеріалів, розгадка "головоломок" у рамках прийнятої П. Після того, як нормальна наука проходить свій життєвий цикл і починає старіти, відбувається наукова революція, що встановлює нову П.
В історії філософії парадигми постають специфічними формами історичного осмислення людиною свого взаємовідношення зі світом. Перша, початкова філософська П. - міфологічна, що розкривається як диференціація первісного Хаосу природи на множину речово-предметних структур, як універсальної системи світу (Космосу). Космос як упорядкована система світу є другою - античною — П. греко-римської філософії; світ тут ототожнюється зі специфікою природного буття, духовна ж реальність вибудовується за зразком речово-предметної моделі. Третя — середньовічна — філософська П. надає пріоритету духовним процесам, малюючи їх головними домінантами світотворення і життєдіяльності, здійснюваними надприродними — Божественними — чинниками. Наступна - новочасна - філософська П. створює моністичні (матеріалістичні або ідеалістичні) моделі філософування, ігноруючи специфічність (тілесно-духовну "двоїстість") людського існування. І, нарешті, остання на сьогодні - сучасна філософська П. - розробляє варіанти єдності (і водночас "незілляності") тілесно-духовних характеристик людини (йдеться про різновиди позитивістської, прагматистської, екзистенційної та ін. версій сучасної світової філософії). Сучасна П. спирається на потужну ареопагітично-кордоцентричну західноєвропейську традицію і барокову - "філософію серця" - східноєвропейську (укр.) філософську традицію.
І. В. Бичко, В. А. Бугров
ПАРАДОКС РАССЕЛА
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „(OTTO) РУДОЛЬФ“ на сторінці 1. Приємного читання.
