ДУНС СКОТ ІОАНН
(Joannes Duns Scotus) (1265/1266-1308) - doctor Subtilis (Витончений доктор), представник нової школи августинізму, що здійснила крок до переосмислення низки традиційних питань схоластики і започаткувала постановку питань, не відомих у царині теології і філософії.
Д.С. народився в Шотландії, п'ятнадцяти років вступив до францисканського ордену; в 1291 став священиком. У 1280-91 навчається в Оксфордському і Паризькому ун-тах. З 1300 займається викладацькою діяльністю в ун-тах Оксфорда і Парижу. З 1305 -магістр теології. У 1308 у зв'язку з політичними інтригами переїхав до Кельна, де і помер.
Д. С. був засновником шотл. філософської школи - провідної у францисканському ордені. Наділений гострим і критичним розумом, Д. С. став одним із найактивніших опонентів і видатним критиком томізму. Відомий як автор 27 творів, проте не всі з них визнаються автентичними. Він не тільки коментатор Арістотеля, Порфирія і Петра Ломбардського, але й автор самостійних оригінальних ідей. Серед найбільш відомих праць: "Оксфордський твір" -запис лекцій Д. С. із "Сентенцій" Петра Ломбардського; "Трактат про Першопочаток" тощо.
Про співвідношення теології і філософії. Д. С. виступає проти спроб примирення останніх, як і проти примирення розуму і віри Фомою Аквінським. Він намагається коректно окреслити їх специфіку та власний самостійний статус кожної з них. Проводить чітке розмежування між теологією і філософією за предметом дослідження (Бог чи буття); за методом дослідження (переконання чи дискурс); за логікою дослідження (одкровення або абстракція) і за метою дослідження (спасіння або пізнання). Висновок Д. С. звідси очевидний: як теологія не може підпорядковуватися науці (і філософії), так і філософія (і наука) не залежить від теології, бо за всіма наведеними ознаками вони постають як самостійні форми духовного досвіду. Наприклад, філософію має цікавити Бог як першобуття, першосуще. Першосуще існує актуально, чим уможливлює бування усього іншого. Першосуще - то нескінченне буття в повноті змістовності, бо є підґрунтям одиничного в його існуванні.
Докази Бога, на думку філософа, - докази існування нескінченного буття. Його доводи будуються на трьох поняттях, трьох первинностях: по-перше, існування найвищої діючої причини; по-друге, існування найвищої скінченної причини; по-третє, існування найдосконалішої істоти. Ці поняття містяться одне в одному і передбачують одне одного. Те, предикатами чого виступають ці три первинності, є Бог. Бог - найдосконаліше і разом з тим абсолютно просте, бо відмінність між божественними досконалостями не реальна, як, наприклад, між речами, але й не чисто віртуальна, що має тільки свою підставу в Богові, і відкривається внаслідок мисленнєвої діяльності. Насправді, різниця знаходиться десь посередині між тим і тим. Ця відмінність - між реальностями різного рівня "оформлення", як відмінність між загальною природою і індивідуальністю речі. "Загальна" природа передує існуванню одиничної речі як "вид". Але додавання "індивідуальної" форми не треба уявляти як реальне додавання рис однієї (вже існуючої) речі до рис іншої (існуючої також). Фактично, то є останньою рисою оформлення речі, або індивідуації "виду" в реальну річ. Отже, існування Першого Буття необхідно. З останнього виводиться можливе буття як акт свобідної Божественної волі.
Матерія — продукт Божественного творення і має певне буття і актуальність. Згідно з порядком природи матерія передує формі. Проте, завдяки формі матерія отримує не загальну актуальність, а певну дійсність. Тільки в Бога форма і дійсність співпадають; Він є чиста форма, чиста актуальність. Решта складається з матерії і форми, тобто потенціальності й актуальності (навіть ангели та душі).
Д. С. визнає чуттєве пізнання і узагальнюючу роль інтелекту. Розробляє вчення про примат волі. Воля Бога абсолютно свобідна: то, чого бажає Бог, добре вже тому, що Він цього бажає. В людині над усіма видами діяльності також панує не розум, а воля. Тому знання -не причина бажання, а тільки його умова. Розум вказує на можливість вибору, проте вибір робить воля. Чим ближче людина до Бога, тим імовірніше стає співпадати? воль, тим більшим для людини є шанс спасіння.
Щодо розв'язання проблеми універсалій, Д. С, скоріше за все, — концептуаліст. Він визнає реальним існування одиничних речей. Проте їх реальність усвідомлюється завдяки родам і видам. Адже рід і вид — то є, перш за все, реальність зв'язків, тобто суто загальне (універсалія). Таким чином, реальність одиничного дана через роди і види (які споконвічно існують), бо якби одиничне було дано нумерично, то в природі панував би хаос. Роди і види постають як своєрідний масштаб для розпізнавання індивідами самих себе, що виконує посередницькі функції при формуванні суджень.
ЕКХАРТ ЙОГАНН, МЕЙСТЕР ЕКХАРТ (Meister Eckhart)
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДУНС СКОТ ІОАНН“ на сторінці 1. Приємного читання.
