ПЛЮРАЛІСТИ
Так називають представників натурфілософії V ст. до н.е., зокрема - Емпедокла, Анаксагора, Левкіппа і Демокріта. Головним завданням давньогрец. філософії, яка вже зазнала впливу елейської школи, була необхідність узгодження вимоги єдності буття зі змінністю, яка спостерігається у фізичній природі, світі речей. Заперечення Парменідом такої потужної сфери дійсності як фізична природа не вирішувало питань, які виникали в дослідників природи. Відкинути цю сферу, оголосивши її уявною, гаданою для більшості філософів інших напрямків було неможливо. Водночас, неможливо було вже й вирішувати питання співвідношення фізичної та умоглядної сфер дійсності шляхом визнання буття та небуття, як це робили пітагорійці. Відтак, вимога єдності буття мусила бути доповненою фізичним змістом, для того, щоб отримати єдине буття, яке забезпечувало змінність матеріального характеру.
Емпедокл, Анаксагор, Левкіпп та Демокріт є найвагомішими з представників того напрямку, який в історії філософії отримав назву "натурфілософія V ст. до н.е.". Завданням цих філософів була своєрідна натуралізація принципів Парменіда. Втім, це об'єднання досить умовне, оскільки всі представники цього напрямку належали до різних шкіл і вирізнялися самостійністю світогляду (Емпедокла, зокрема, зараховують до пітагорійців).
Т. П. Кононенко
ПОСІДОНІЙ З АПАМЕЇ
(бл. 135-51 до н. е.) -давньогрец. філософ, універсальний вчений, утворює проміжну ланку між Середньою і Пізньою (римською) Стоєю; за глибину мислення його порівнювали з Платоном, а за енциклопедизм — з Apiстотелем.
П. був керівником філософської школи, заснованої Панецієм, де його слухали Цицерон, Варрон і Помпей. Хоча до наших часів не збереглося жодного його твору, за свідченням дослідників, що спираються на незначну кількість фрагментів, він був різнобічним вченим, який створив філософсько-наукову еклектичну систему, яка в центрі божественної природи вміщує людину, що дуалістично розколота на душу і тіло (за гріхи повернута в тіло). П. розробляє принципи стоїчного платонізму. Він вчить про світовий "розум", що є богом, який все знає і все приводить у рухомість, і який водночас постає як світ ідей, чисел і вогняна пневма, з якої витікають і розповсюджуються по усьому світу зародки всіх речей, що визначають останню і матеріально, і смисловим чином. Ідеї у П. не тільки існують як певні форми, але й відчуваються, ніби тепле дихання пневми. Людина в процесі пізнання "дихає ідеями". Все у світі взаємопов'язано. У всьому діє світовий закон. Він однаковий для природи. У людині закон проявляється як сила волі, саме її сила волі є підставою для досягнення повної свободи, що базується на розумі. Отже, знаючи закон, свідомо перетворюючи його на свою волю, людина досягає доброчинності. Доля всемогутня, проте, вважає П., зброєю проти долі володіє доброчинна і мудра людина. Платонізм у філософії П. проявляється також в його вченні про гармонію сфер, і реінкарнацію душ. Не без участі П. філософія починає орієнтуватись на те, що буде згодом названо неоплатонізмом. Стоїцизм звів воєдино сучасні йому знання і віровчення, утворивши їх синтез, віднайшов зв'язок людини і космосу, і зробив спробу розгадати Всесвіт. Він розгортався як чітке вчення, що має теоретичне підґрунтя. У Римі стоїчні чесноти перетворились на життєві правила, які поєднались з чеснотами римськими.
О. В. Александрова
ПРОКЛ ДІАДОХ
(412-485) - видатний завершувач античного неоплатонізму, "глибокий спекуля ти в ний розум". За словами Геґеля, "його філософія являє собою інтелектуальну систему".
Походить із сім'ї заможного лікійського адвоката. Навчався в Александрії та Афінах. В афінській школі неоплатоніків його вчителями були Плутарх і Сіріан, який відкрив Проклу "містагогію Платона". У 437 він стає наступником Сіріана як теоретик і керівник Платонівської Академії. Був благочестивою людиною. Вів аскетичний спосіб життя і був відданий своїм учням, пропагуючи культ науки. За свідченням біографа, був посвячений у всі язичницькі містерії. Після Плотіна в історії античного неоплатонізму П. - найвизначніша фігура. Якщо Плотін створив нову систему філософії, то П. її заглибив і деталізував. Його називали "генієм розуму", що "розумову діяльність доводив до музики, до пафосу, до екстазу" (О. Ф. Лосев).
Трактати П., що дійшли до сьогодення, містять декілька тисяч сторінок, чим перевищують не тільки спадщину Платона або Арістотеля, але й всю відому літературу грец. класики. Найвідомішими творами є такі: трактат "Першооснови теології", що містить 211 тез, які розкривають систему неоплатонізму; трактат "Про геологію Платона" - велике дослідження методів, що застосовував
Платон у своєму вченні, аналіз самого вчення і класифікацію усіх божеств язичницької релігії. Значне місце у спадщині П. займають коментарі до діалогів Платона: "Тімей", "Парменід", "Держава" тощо. Низка творів філософсько-наукового характеру, серед яких "Першооснови фізики", що спираються на роботи Арістотеля "Про небо", "Фізика"; фрагменти з праць містичного напряму, гімни тощо. Значна кількість творів, про які свідчать сучасники, втрачені.
Теоретичні ідеї П. викладав у своїх трактатах з майстерністю, гідною трактату з геометрії, - систематизовано, чіткою філософською мовою. У знаменних "Першоосновах теології", надаючи осмислення категоріальній споруді неоплатонізму (Єдине, Нус, Душа), викладає закон повернення до єдиного Понадсущого. Понадсуще, віддзеркалюючись у самому собі, створює єдино-множинність, що еманаційно обумовлює нижчий ступень. Це царина "понадбуттєвих одиниць", або чисел, яка міститься між Понадсущим і Нусом (Розумом). Вперше в античній філософії вона знайшла своє аргументоване описання саме в П. Чітке осмислення тріадійності Нуса ("Розум") і Душі дозволяє йому зробити висновок, що все, що еманується, еманується з Єдиного, міститься в Єдиному і, завдячуючи певним власним діям, може повернутись до своїх витоків як до власного блага. Філософська спадщина П. дійсно відповідає своєму історичному призначенню -підвести підсумок античному платонізму, систематизувати, розкрити, довести, прояснити положення, деякі з котрих були нез'ясовані попередниками.
О. В. Алєксандрова
"ПРОТАГОР"
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії» автора Ярошовець В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПЛЮРАЛІСТИ“ на сторінці 1. Приємного читання.
